Справа № 276/23/20
Провадження по справі 2-з/276/15/21
06 жовтня 2021 року смт. Хорошів
Суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Збаражський А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради про встановлення права власності на спадкове майно за заповітом, -
08.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Хорошівської селищної ради про встановлення права власності на спадкове майно за заповітом, відповідно до змісту якої просить: 1) визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом на 1/2 ід.ч. житлового будинку, загальною площею 79,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 ід.ч. житлового будинку, загальною площею 106,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належав моїй матері ОСОБА_2 ; 2) визнати ОСОБА_1 , право власності на спадкове майно за заповітом на 1/2 ід.ч. земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер - № 1821183601:03:001:0212, на 1/2 ід.ч. земельної ділянки площею 0,3800 га, кадастровий номер - № 1821183601:03:001:0213, які розташовані на території Хорошівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 , які належали моїй матері ОСОБА_2 .
Ухвалою судді від 27.10.2020 року, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено по справі підготовче засідання, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.
04.10.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом: накладення арешту та заборони відчуження на житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (після перейменування АДРЕСА_4 ) та АДРЕСА_1 , на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер № 1821183601:03:001:0212, на земельну ділянку, площею 0,3800 га, кадастровий номер № 1821183601:03:001:0213, на земельну ділянку площею 0, 3300 га, кадастровий номер № 1821183601:03:001:0215, на земельну ділянку, площею 0.2500 га, кадастровий номер № 1821183601:03:001:0214, заборони державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з відчуженням житлових будинків. Розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (після перейменування АДРЕСА_4 ) та АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею, 0,2500 га, кадастровий номер № 1821183601:03:001:0212, земельної ділянки, площею 0,3800 га, кадастровий номер № 18221183601:03:001:0213, земельної ділянки, площею 0,3300 га, кадастровий номер № 1821183601:03:001:0215, земельної ділянки, площею 0, 2500 га, кадастровий номер № 1821183601:03:001:0214, заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з виселення ОСОБА_1 з будинку за адресою АДРЕСА_3 (після перейменування АДРЕСА_4 ).
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач зазначила, що в провадженні Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа № 276/23/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради про встановлення права власності на спадкове майно за заповітом. Після смерті матері ОСОБА_2 , згідно заповіту, який вона склала 02.06.1999 року, все належне їй на день смерті майно вона заповіла їй та її сестрі ОСОБА_3 по Ѕ частині. Проте, ОСОБА_3 в 2016 році звернулась до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно та рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25.01.2017 року по справі № 276/1154/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до Поромівської сільської ради про визнання права власності за нею на все спадкове майно. Про вказане рішення їй стало відомо лише 09.08.2021 року. Наголошує на тому, що мати ОСОБА_2 , все належне їй на день смерті майно заповідала їм з сестрою по Ѕ частині, однак в рішенні Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25.01.2017 року зазначено, що за життя ОСОБА_2 залишила заповіт лише на ім'я ОСОБА_3 . Вказує, що вона позбавлена права оформити в нотаріальній конторі спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на Ѕ спадкового майна за заповітом, тому нею підготовлено позов про встановлення права власності на спадкове майно за заповітом справа № 276/23/20. Зазначає, що вона починаючи з 2009 року постійно разом із сином проживає в будинку по АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 , а також прописана за вказаною адресою. 02.10.2021 року чоловік її сестри ОСОБА_4 повідомив, щоб вона забирала свої речі та виїжджала з даного будинку, оскільки моя сестра ОСОБА_3 має намір його продати. Разом з тим, на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25.01.2017 року по справі № 276/1154/16-ц нею подано апеляційну скаргу, яка перебуває на розгляді в Житомирському апеляційному суді.
Відповідно до вимог частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Отже, з урахуванням вимог вищевказаної статті, суд дійшов висновку про здійснення розгляду заяви без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, судом встановлено наступне.
Питання забезпечення позову врегульовано у Главі 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Стаття 150 ЦПК України визначає, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та(або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Так, позивач зазначила в заяві про забезпечення позову, що рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25.01.2017 року по справі № 276/1154/16-ц визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок та земельні ділянки щодо яких виник спір у даній справі, проте нею не додано копію вказаного судового рішення на підтвердження цих обставин.
Крім того, позивачем не надано суду доказів реєстрації прав власності на спірне майно іншою особою, яким може бути Витяг чи Інформаційна довідка з реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяження, а також, доказів про ризики відчуження спірного майна. Зазначене свідчить про те, що суд не в змозі перевірити, кому саме станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову належить спірне нерухоме майно на праві власності та ким це майно обтяжено (у разі його обтяження), відтак суд не може перевірити коло осіб, чиї права можуть бути обмежені забезпеченням позову.
Також, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами в чому саме у разі не забезпечення позову в обраний позивачем спосіб може бути утруднено чи зроблено неможливим виконання рішення суду, у разі можливого задоволення позовних вимог, оскільки, як зауважила сама позивач, вона є спадкоємцем Ѕ частки спірного майна за заповітом та на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25.01.2017 року по справі № 276/1154/16-ц нею подано апеляційну скаргу, яка перебуває на розгляді в Житомирському апеляційному суді.
Окрім того, на час розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 276/23/20 не залученно співвідповідачем ОСОБА_3 .
Таким чином, через ненадання доказів позивачем про право власності та обтяження на спірне нерухоме майно, вжиття заходу забезпечення позову може порушити права необмеженого та невстановленого судом кола осіб, що є неприпустимим.
Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що обраний спосіб забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам.
Крім цього, обраний позивачем спосіб забезпечення позову може призвести до порушення права власності інших осіб, яке охороняється чинним законодавством.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради про встановлення права власності на спадкове майно за заповітом - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду з подачеюапеляційної скарги через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Збаражський