№ справи: 369/5765/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12143/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Усатов О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
07 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2020 року,
встановив:
у квітні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем 11 листопада 2011 року, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти за минулий час, а також додаткові витрати на дітей.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2020 року позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів було роз'єднано.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом про стягнення аліментів.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2020 року позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 6 000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття починаючи з 24 квітня 2020 року.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, позовну заяву в частині стягнення аліментів залишити без розгляду та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з вимогами про стягнення аліментів, додаткових витрат на дітей та аліментів за минулий період, позивач посилалась на те, що вона з 11 листопада 2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . В шлюбі народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначала, з серпня 2016 року вони з відповідачем проживають окремо, фактичні шлюбні відносини припинені, у зв'язку з чим вона також звернулась до суду з вимогами про розірвання шлюбу. Вказувала, що після припинення шлюбних відносин діти залишились проживати з нею, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, у зв'язку з чим просила стягнути на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 4 000 грн. щомісячно та на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 5 000 грн. щомісячно. Також позивач просила стягнути з відповідача аліменти за минулий період та додаткові витрати на дітей.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2020 року позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі 6 000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття починаючи з 24 квітня 2020 року.
Рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення додаткових витрат на дітей та аліментів за минулий період сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як батько, зобов'язаний утримувати дітей, та визначив розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 листопада 2011 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі народилась ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .
У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом було порушено норми процесуального права під час відкриття провадження у справі. Зазначає, що позовна заява про розірвання шлюбу та стягнення аліментів всупереч вимогам ч.1 ст. 110 ЦПК України була подана представником, у якого відсутні повноваження на ведення відповідної справи, а тому у відповідності до п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України має бути залишена без розгляду.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Частиною першою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За змістом частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Згідно з частиною другою статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частини сьомої статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів підписана представником - адвокатом Іванчихіним С.І.
До позовної заяви додано ордер адвоката Іванчихіна С.І. на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , з якого вбачається, що договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються, що свідчить про те, що представник позивача - адвокат Іванчихін С.І. не мав встановлених законом процесуальних перешкод та обмежень для підписання та подання до суду позову про розірвання шлюбу та стягнення аліментів від імені клієнта.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 09 липня 2021 року (справа №607/10879/20).
Не можуть бути підставою для скасування рішення і доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час відкриття провадження у справі щодо надання позивачем оригіналу свідоцтва про розірвання шлюбу та щодо засвідчення копій наданих документів.
Так, матеріали справи свідчать про те, що після роз'єднання позовних вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, до матеріалів даної цивільної справи було долучено копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Зазначаючи про відсутність належного засвідчення копій документів, а саме свідоцтв про народження дітей, паспорту та картки платника податків позивача, відповідач у поданій апеляційній скарзі не заперечував відповідності копій оригіналам, свого батьківства щодо малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не спростовував.
Неспроможними є і доводи скаржника про відсутність оригіналу свідоцтва про реєстрацію шлюбу, оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення аліментів на дітей, а не його розірвання.
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду апеляційна скарга не містить. Заперечень щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на утримання дітей, відповідач також не заявляв.
Також суд звертає увагу на те, що відповідач у своїй апеляційній скарзі просить закрити провадження у справі, однак підстав для його закриття у відповідності до ст. 255 ЦПК України не наводить.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді