Справа № 756/14004/20 Головуючий в суді І інстанції Луценко О.М.
Провадження № 22-ц/824/9767/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
30 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про видачу дубліката виконавчого листа по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «АНСУ» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі №2-7026/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що рішення суду у вказаній справі не виконано, а виконавчі листи втрачено, заявник є правонаступником первісного стягувача, однак позбавлений можливості реалізувати свої права.
За таких обставин просить видати дублікат виконавчого листа №2-7026/2010 від 16 лютого 2011 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 157 411,70 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року заяву задоволено, видано дублікат виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва №2-7026/2010 від 16 лютого 2011 року.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що стягувач звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після спливу строку для пред'явлення його до виконання, при цьому постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі 756/5504/20 у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання відмовлено, тому без поновлення цього строку неможливо вирішити питання про видачу дубліката виконавчого листа, тому вважає оскаржувану ухвалу незаконною.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Постановляючи ухвалу про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду даної заяви рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2010 року у справі № 2-7026/2010 не виконано, відтак суд вважав за необхідне видати дублікат виконавчого листа №2-7026/2010, виданого 16 лютого 2011 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості у розмірі 157 411, 70 грн.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 2-7026/2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у розмірі 157 411,70 грн.
Ухвалою Оболонським районним судом м. Києва від 27.02.2020 року замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «АНСУ» за кредитним договором №39-61/07-А від 25.05.2007 року (а.с.6-7).
Як вбачається з листа Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТ УЮ у м. Києві від 11.10.2019 року згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-7026 від 16.02.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу в розмірі 157411,70 грн. 30.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві п. 7 ч. 1 ст. 47.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.09.2020 року у справі № 765/5504/20 поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 2-7026/2010 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, однак, постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року дану ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.
Вказаною постановою Київського апеляційного суду встановлено зокрема те, що банк, пред'явивши в 2011 році виконавчий лист до примусового виконання, до початку його ліквідації (2015 рік), укладення договору про відступлення права вимоги (2018 рік) та, відповідно, звернення до відділу ДВС щодо виконання виконавчого листа № 2-7026 від 16.02.2011 року, не виявляв зацікавленості щодо ходу виконавчого провадження, при цьому заявник ТОВ «АНСУ» не обґрунтував, з яких причин банк як стягувач не цікавився про стан виконання судового рішення протягом чотирьох років до початку його ліквідації, які поважні причини завадили банку дізнатися вчасно про повернення виконавчого документу чи його втрату з урахуванням принципу добросовісності і обов'язку сумлінно користуватися своїми правами. Також суд вказав, що така поведінка стягувача щодо з'ясування стану виконання рішення суду була об'єктивно необхідною з огляду на відсутність виконання рішення суду упродовж тривалого часу, а отримання стягувачем інформації про повернення виконавчого листа та/або його втрати через вісім років після відкриття виконавчого провадження та через шість років після повернення виконавчого листа за відсутності будь-яких даних про вжиття стягувачем заходів, які б свідчили про його зацікавленість у виконанні рішення суду на його користь, не може вважатись поважною причиною для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа для виконання.
Згідно з пунктом 17.4 розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.
У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки інформацію про втрату виконавчого листа отримано первісним стягувачем ще у грудні 2013 року, то строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив ще у грудні 2016 року, а новий кредитор ТОВ «АНСУ» мав також пересвідчитися щодо наявності чи втрати оригіналу виконавчого листа ще при купівлі права вимоги за цим виконавчим документом у 2018 році, та з урахуванням того, що у межах даної справи заявником ТОВ «АНСУ» не порушено питання про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, а постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі № 765/5504/20 у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено та встановлено відсутність поважних підстав, наведених ТОВ «АНСУ», для поновлення цього строку, то колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
Тому, з огляду на принцип своєчасності відправлення правосуддя, невід'ємною частиною якого є процедура виконання судового рішення, оскільки строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про видачу дубліката виконавчого листа.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 25 січня 2021 року у справі № 2-1790/11.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що постановлена з неповним дотриманням норм процесуального права, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: