Справа № 761/717/21 Головуючий в суді І інстанції Савицький О.А.
Провадження № 22-ц/824/11997/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
30 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: нотаріус Баранець Алла Миколаївна, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину квартири,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та у подальшому подала заяву, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовувала заяву тим, що предметом спору в даній справі є визнання вказаної квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину цієї квартири, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року заяву задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із цією ухвалою, представник ТОВ «Рента-Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що позивачкою не було надано належних і допустимих доказів щодо наявності ризиків відчуження цього майна, крім того доводи заявника щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, не є співмірними з позовними вимогами, оскільки позивачка не має права звертатися до суду із такою заявою, оскільки ОСОБА_2 , якому належала спірна квартира, склав на ТОВ «Рента-Капітал» заповіт, яким заповів цю квартиру на користь товариства, і ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а товариство отримало свідоцтво про право на спадщину у вигляді цієї квартири, тому права позивачки у цій справі не порушуються, через що, на його думку, місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, з метою недопущення утруднення виконання можливого рішення суду, вимоги заяви щодо накладення арешту на спірну квартиру підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Рентал-Капітал», в якому просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на Ѕ частину цієї квартири.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто накладення арешту на майно або встановлення заборони на його відчуження, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності реальної ймовірності такого відчуження.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, оскільки позивачкою подано позов про визнання права власності на частину спірної квартири, що може потягнути за собою відповідні юридичні наслідки для сторін, крім того відповідач має реальну можливість відчужити цю квартиру на користь інших осіб, при цьому обставини, що зумовили застосування цих заходів, не змінилися, тому місцевий суд постановив законну і обґрунтовану ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апелянта про те, що заявником не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та суб'єктивних твердженнях, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, крім того заходи забезпечення позову є тимчасовими і призначені для належного захисту усіх учасників у конкретній справі, а тому вони не спростовують обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову і не можуть бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Посилання апелянта на те, що заявниця не має права подавати заяву про забезпечення позову, колегія суддів також відхиляє, оскільки звернення до суду як з позовом, так і з заявою про забезпечення позову є процесуальним правом сторони з метою захисту своїх прав, при цьому питання наявності підстав для задоволення позову по суті не впливає на обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову як ефективного засобу гарантії виконання можливого рішення суду, крім того апелянтом не наведено належних доказів того, чим саме порушуються його права цими заходами забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру і обставин щодо порушення його прав вжитими заходами забезпечення позову у справі судом також не встановлено.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал» залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: