вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 381/2423/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4333/2021Головуючий у суді першої інстанції - Осаулова Н.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
29 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Березовенко Р.В., Коцюрба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання,
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 з усіх видів заробітку щомісячно, з моменту подання позовної заяви до закінчення навчання, тобто до 01.07.2021.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від якого вони мають двох синів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що 26.07.2020 синам виповнилося 18 років, вони навчаються на 4 курсі денного відділення Київського коледжу транспортної інфраструктури першого рівня акредитації, термін їхнього навчання з 01.09.2017 по 01.07.2021 і на час навчання не мають можливості працевлаштуватись, тому потребують матеріальної допомоги, яка зокрема полягає у необхідності отримання коштів для проїзду до місця навчання, проживання, придбання одягу, харчування, канцелярії, підручників, тощо. Оскільки, їй одній тяжко утримувати дітей та забезпечувати всім необхідним (а.с. 1-5).
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2020 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 16.09.2020 і до припинення навчання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у Київському коледжі транспортної інфраструктури, а саме до 01.07.2021. Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць. Право на утримання, припиняється у разі припинення навчання ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 у Київському коледжі транспортної інфраструктури (а.с. 45-48).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Вказує, що враховуючи те, що діти навчаються за рахунок державного бюджету, також, коледж забезпечує дітей безкоштовним проїздом, тому відсутні підстави для стягнення аліментів. Крім того, звертає увагу на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 було передано позивачу у рахунок аліментів половину будинку, де вона проживає разом з дітьми (а.с. 50-52).
01.04.2021 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що незважаючи на те, що діти навчаються за рахунок бюджету, їм необхідно забезпечити, зокрема продуктами харчування, одягу, речей для навчання та інше, тому твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення аліментів є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що взяв до уваги матеріальне становище дітей, які потребують допомоги, оскільки не працюють, а продовжують навчання.
Але погодитись із таким висновком в повному обсязі не можливо з огляду на таке.
За змістом статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
З аналізу змісту наведеної норми вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, п. 2 ч. 1 зазначеної статті визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
Частиною 2 статті 200 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають разом з матір'ю та перебувають на її утриманні, що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 01.09.2020 та довідкою вуличного комітету (а.с. 14, 15).
У липні 2020 року дітям виповнилось 18 років, однак вони продовжують навчання, яке закінчується 01.07.2021, а в зв'язку з тим, що вони навчаються на денній формі навчання, тому у них не має можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід.
Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є працездатною особою, інших дітей на своєму утриманні не має, разом з тим, до матеріалів справи не надано довідок про працевлаштування відповідача, його доходу, тому суд апеляційної інстанції не має можливості встановити чи дійсно має відповідач можливість надавати дітям таку матеріальну допомогу.
В той же час, позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат по забезпеченню мінімальних потреб дітей, зокрема проживання, харчування, придбання одягу, придбання необхідних речей для навчання, в тому числі комп'ютерної техніки, канцелярії, підручників, додаткових витрат на проїзд до місця навчання. Також, жодною із сторін не надано доказів на підтвердження того, що навчальним закладом дійсно здійснюється безкоштовний проїзд дітей до коледжу, а навчання за рахунок бюджету не забезпечує життєво необхідних мінімальних потреб.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено матеріали справи та не встановлені фактичні обставини, які б могли бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання відмовити.
Компенсувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна),20 грн., сплаченого ним 01 лютого 2021 року на розрахунковий рахунок ГУК у м.Києві/Соломян.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010, код класифікації доходів бюджету: 22030101, згідно квитанції № 4, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Р.В. Березовенко
О.П. Коцюрба