Єдиний унікальний номер 760/26417/20
Апеляційне провадження № 33/824/3522/2021
23 вересня 2021 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 44-3 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №361574 29 листопада 2020 року о 13 годині 00 хвилин гр. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді адміністратора магазину «АЛЛО», розташованого за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 50/2 , здійснювала його господарську діяльність, а саме - вівся прийом клієнтів всередині магазину, чим порушила Постанову КМУ від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення стягнення.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 надіслала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити за відсутності в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантований розгляд його справи незалежним і безстороннім судом. Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 року у справі «Михайлова проти України» зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду. Враховуючи наведене, суд, розглядаючи справи на засадах безсторонності та неупередженості, приходить до висновку щодо відсутності повноважень витребовування додаткових доказів за власною ініціативою. Зважаючи на викладене, розгляд справи має бути здійснений лише за тими матеріалами, які містяться у справі.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В порядку ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В порядку ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, в якому обвинувачується особа, чи винна така особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності (ст. 280 КУпАП).
Положеннями ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було інкриміноване адміністративне правопорушення, яке полягало у функціонуванні магазину мережі «Алло» з обслуговуванням відвідувачів всередині магазину, чим було порушено положення підпункту 4 пункту 15 Постанови КМУ від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до вищезгаданої норми (в редакції, що діяла станом на 29 листопада 2020 року) в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 р. до 30 листопада 2020 р. заборонялося приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім:
- торгівлі продуктами харчування на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами;
- провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв'язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;
- торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень.
Таким чином, вищевказане правопорушення, яке було інкриміноване ОСОБА_2 передбачає наявність спеціального суб'єкта його вчинення - відповідної посадової особи суб'єкта господарювання, який провадить діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення.
Згідно рапорту працівника поліції, що склав протокол про адміністративне правопорушення, такий протокол було складено відносно адміністратора вищевказаного торгівельного закладу. В той же час, до матеріалів справи органами поліції не було долучено жодного доказу з приводу того, що ОСОБА_2 є відповідною посадовою особою, відтак є суб'єктом даного правопорушення.
У відповідності до положень ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Апеляційним судом було повідомлено Солом'янське УП ГУ НП у м. Києві про час та місце розгляду справи, в той же час представник вказаного органу до суду не з'явився. При цьому жодних доказів відповідності ОСОБА_2 вимогам закону щодо суб'єкта правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КУпАП, поліцією до суду представлено не було. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд констатує недоведеність наявності в даному випадку складу інкримінованого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. За таких обставин постанова суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтовано, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба