Справа № 2-а-1/10р.
Іменем України
18 травня 2010 року смт. Петропавлівка
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючої судді Курочкіної О.М.
при секретарі Лукіній Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради про поновлення строку позовної давності звернення досуду, з вимогами визнати неправомірним рішення Дмитрівської сільської ради про вилучення у неї ,ОСОБА_1, земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1. Визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської сільської ради щодо розгляду питання про захист її порушеного права викликаного неправомірним вилученням земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1.Зобов»язати Дмитрівську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області розглянути питання щодо надання їй, ОСОБА_1, земельної ділянки розміром 0.22 Га у користування для ведення присадибного господарства по АДРЕСА_1, яку було вилучено після смерті ОСОБА_3
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Дмитрівської сільської ради з приводу порушення її прав.
В обґрунтування позову зазначила, що її мати, ОСОБА_3, мала у власності домоволодіння по АДРЕСА_1. Для обслуговування цього домоволодіння та ведення присадибного господарства їй було надано в користування прилеглу земельну ділянку загальним розміром 0,47 Га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року її мати померла. Після смерті матері вона залишилась єдиним спадкоємцем першої черги на її спадкове майно, тому відповідно до чинного законодавства звернулась до нотаріальної контори із заявою про оформлення спадкового майна на її ім.'я.
16..01.1991року вона отримала свідоцтво про право на спадщину, яке було посвідчено державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 11. Відповідно до цього свідоцтва вона отримала у власність домоволодіння по АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці закріпленій за колгоспом. Коли вона звернулась до відповідача із заявою про надання їй у користування земельної ділянки розміром 0,47 Га, то її повідомили, що на її користь для обслуговування домоволодіння та ведення присадибного господарства буде передано 0,25 Га, а остання 0,22 Га вже передано її сусідові громадянину ОСОБА_4 для індивідуального будівництва. З таким рішенням органу місцевого самоврядування вона не погодилась і намагалась захистити свої порушене право.
Позивачка неодноразово зверталась по всім державним інстанціям як місцевого, так і державного масштабу, але їй кожного разу відмовляли у вирішенні цього питання. Останньою була відмова відповідача від 16.02.2007 року. В своїй відмові відповідач запропонував їй звернутись до місцевого суду. Так як вона фактично проживає в Київській області є особою похилого віку, хворіє, то нею було пропущено строк звернення з позовом до суду на дії органу місцевого самоврядування. Але вона вважає, що її вік, місце проживання та стан здоров»я є важливою підставою для поновлення процесуального строку з метою звернення з позовними вимогами по захисту її порушеного права.
Позивачкою було подано заяву для надання в користування загалом для обслуговування домоволодіння та ведення підсобного господарства земельну ділянку розміром 0,47 Га.
На підставі вищевикладеного просить винести рішення, яким поновити строк позовної давності звернення досуду, визнати неправомірним рішення Дмитрівської сільської ради про вилучення у неї ,ОСОБА_1, земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1.
Визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської сільської ради щодо розгляду питання про захист її порушеного права викликаного неправомірним вилученням земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1.
Зобов»язати Дмитрівську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області розглянути питання щодо надання їй, ОСОБА_1 Федорівні, земельної ділянки розміром 0.22 Га у користування для ведення присадибного господарства по АДРЕСА_1, яку було вилучено після смерті ОСОБА_3.
Відкласти сплату судових зборів до прийняття рішення по суті судом першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просить їх задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що сільською радою порушено право ОСОБА_1, зазначив, що ОСОБА_1 особа похилого віку, зверталась до всіх інстанцій для захисту свого права, отримувала відповіді з прокуратури, районної адміністрації, приймальної президента України, приїхати до суду вона не може в зв'язку з матеріальним станом, похилим віком та станом здоров'я, а зберегти всі звернення до інстанцій, які вона направляла і встановити хронологію неможливо, так як вони повертались до Петропавлівського району і вона не завжди отримувала відповіді.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечила, зазначила, що строк звернення до суду пропущено, так як рішення прийнято ще в 1991 році, вона зверталась і отримала їх відповідь, крім того в 1990-1995 роках вона не проживала за зазначеною адресою, дійсно спадщину прийняла в 16.01.1991 р. а прописалась 02.08.1995 р.
Крім того представник відповідача зазначила, що земля була вилучена ще рішенням загальних зборів колгоспу, вони рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки не приймали.
Суд з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обґрунтували свої позиції по справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що сторони знаходяться в публічно-правових відносинах, які врегульовані КАС України.
Спори, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
Суд відхиляє як не обґрунтовані наполягання представника відповідача про застосування позовної давності як підстави для відмови у позові.
Суд враховує, що позивачка особа похилого віку і протягом 20 років намагається захистити своє право, вона прийняла спадщину 16.01.1991 року і звернулась до відповідача про захист свого права викликаного неправомірним вилученням земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1, що визнано відповідачем.
11.05.1992 року вона отримала відповідь за вих. №7/5 від представника президента України у Петропавлівському районі на звернення №19/4898-12 від 03.04.1992 року в якій їй було рекомендовано звернутись з письмовою заявою у Дмитрівську сільську Раду.
Позивачем в якості доказу про постійні звернення надано копії листів:
26.04.2005 року №16/14-884 Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів
Петропавлівської районної ради народних депутатів від 15.08.1995 року;
Петропавлівської прокуратури від 14.08.1996 року;
Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 31.10.1996 року за №7/41
05.04.2006 року №66 Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області;
16.02.2007 року №41 Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Суд враховує, що відповідно до листів 05.04.2006 року №66 та 16.02.2007 року №41 Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та з інших державних установ направлених позивачці, питання про її порушене право фактично не вирішувалось, а всі рекомендації направлені на звернення до суду.
Відповідно до зазначеного суд вважає, що відповідно до ч.4 ст.99 законом встановлена можливість досудового порядку вирішення зазначеного спорру і позивачка скористалась цим порядком, тобто зверталась до органів місцевого самоврядування за захистом свого порушеного права, до цього часу рішення суб'єкта владних повноважень відсутнє, тож суд вважає, що позмивачкою не пропущено строк звернення до суду.
Судом встановлено, що відповідно до кадастрової книги Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, листа від 11.05.1992 року за вих. №7/5 від представника президента України у Петропавлівському районі та пояснень представника відповідача, за будинком за адресою АДРЕСА_1, який позивачка отримала у спадщину дійсно було закріплена земельна ділянка розміром 0,47 Га.
Відповідно до листа архівного відділу Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, протокол загальних зборів колгоспників колгоспу «ім.. Чкалова» №3 від 10.03.1991 року на який посилається представник відповідача в архіві відсутній, рішення сільради №23 від 25.06.1991 р.про надання земельної ділянки ОСОБА_1 в документах фонду №92 відсутнє.
Станом на день звернення до суду з відповідним позовом, відповідне рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки, в установленому законом порядку, позивачу Дмитрівською сільською радою не прийнято.
При винесенні рішення суд керується наступним :
громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу Х “Перехідні положення” ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством;
згідно з положеннями статті 119 ЗК передача громадянину у власність або в користування земельної ділянки, якою він добросовісно, відкрито і безперервно користується протягом 15 років за відсутності документів про право на цю земельну ділянку, здійснюється у порядку, встановленому ЗК. Зворотної дії в часі ця норма не має.
Суд відхиляє заперечення відповідача, щодо того, що про закріплення земельної ділянки за ОСОБА_1 розглядалось на загальних зборах колгоспників колгоспу «ім.. Чкалова» №3 від 10.03.1991 року, і було підставою для зменшення ділянки позивачки так як представник посилався на документи, які він не надав, зазначивши, що вони відсутні як у відповідача так і в архівному відділі Петропавлівської районної державної адміністрації, при здійсненої судом перевірки, цей факт підтвердився.
Стаття 116 Земельного кодексу України передбачає , що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
ОСОБА_1 будучи власником будинку спадкоємцем і користувачем земельної ділянки, належним чином звертась до сільської ради з 1991року по 2006 рік з проханням закріпити за нею земельну ділянку розміром 0,47 Га за адресою АДРЕСА_1, тобто за будинком, який вона отримала як спадщину за законом.
На час зазначених правовідносин відповідно до Закону України( Закон втратив чинність на підставі Закону N 280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, N 24, ст.170) "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" п.2 ч.1 ст. 42. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону здійснював повноваження, делеговані йому державою: реєстрував право власності на землю і право землекористування та договори на оренду землі.
Будь яких документів чи рішень щодо зменшення розмірів, земельної ділянки ОСОБА_1, закріпленої за будинком, який вона отримала у спадок представником відповідача не надано.
Суд критично ставиться до листа відповідача від 05.04.2006 року №66, так як питання розглянуто в порушення встановленого законом порядку.
При винесенні рішення суд враховує, що відповідачем не надано ні протоколу засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, землекористування та природоохоронної діяльності ні рішення сесії відповідної ради.
Суд враховує, що відповідно до ст.142 Земельного кодексу України позивачка ОСОБА_1 добровільно не відмовилась від ділянки, питання про припинення користування земельною ділянкою ОСОБА_1 органами місцевого самоврядування не розглядалось.
Отже, виходячи з викладеного, заяви позивачки фактично залишені без розгляду, а листи від 05.04.2006 року №66 не є рішеннями, навпаки, свідчать про порушення права позивачки на своєчасний правомірний та встановлений законом порядок розгляду заяви.
Так, згідно вимог ч.1 ст. 134 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, яка знаходиться в межах території України є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи місцевого самоврядування та державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Відповідно до вимог п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Законом, тим самим, передбачено, що способом волевиявлення селищної ради, як власника земельної ділянки, є рішення сесії щодо розпорядження відповідною ділянкою і надано селищним радам право самостійно визначати висновки по розгляду питання щодо надання земельної ділянки.
Отже, питання про набуття в установленому порядку права власності повинно розглядатись відповідачем за відповідною процедурою.
У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень селищних рад належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Таким чином, відповідачем на сьогоднішній день не прийнято рішення про виділення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, оскільки на пленарному засіданні ради таке питання не розглядалося.
Стаття 118 Земельного кодексу України, передбачає, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», у відповіді позивачу не роз'яснено порядку оскарження прийнятого рішення.
У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Всупереч ст.71 КАС України відповідачем не було доведено правомірності бездіяльності Дмитрівської сільської ради по розгляду заяви ОСОБА_1 При цьому, ст. 77 п. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, вказаною нормою Закону встановлено преюдиціальне значення факту рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування з приводу розгляду питань регулювання земельних відносин.Отже, питання про набуття в установленому порядку права власності повинно розглядатись відповідачем за відповідною процедурою.
Виходячи з зазначеного суд вважає необхідним зобов'язати відповідача належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти правомірне рішення.
Керуючись чинним законодавством суд вважає своїм обов'язком закрити провадження по справі щодо позовної вимоги:
визнати неправомірним рішення Дмитрівської сільської ради про вилучення у ОСОБА_1, земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1 так як зазначеного рішення не існує і сторонами не надано.
Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в порядку цивільного судочинства розглядаються справи за заявами, зокрема:
з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками;
- про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної ЗК компетенції розглядався органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з рішенням якого одна зі сторін у земельному спорі не погоджується.
З урахуванням наведених обставин, проаналізувавши суб'єктний склад учасників спірних правовідносин та характер таких відносин, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі щодо позовної вимоги : визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської сільської ради щодо розгляду питання про захист порушеного права викликаного неправомірним вилученням земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1.
Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Судові витрати суд вважає необхідним покласти на відповідача стягнувши з Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області судовий збір 3 грн.40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.
Керуючись глав 27, 33, 34 ЦК України, п.5 ст. 121 ч.1 ст. 134 та ч. 1 ст. 14 Конституції України, ст.1, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 118, 119 Земельного кодексу України ст.ст.6, 17, 60. 117, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради визнати неправомірним рішення Дмитрівської сільської ради про вилучення у неї ,ОСОБА_1, земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1, визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської сільської ради щодо розгляду питання про захист її порушеного права викликаного неправомірним вилученням земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1, зобов»язати Дмитрівську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області розглянути питання щодо надання їй, ОСОБА_1, земельної ділянки розміром 0.22 Га у користування для ведення присадибного господарства по АДРЕСА_1, яку було вилучено після смерті ОСОБА_3 задовольнити частково.
За позовними вимогами : визнати неправомірним рішення Дмитрівської сільської ради про вилучення у ОСОБА_1, земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1 та визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської сільської ради щодо розгляду питання про захист її порушеного права викликаного неправомірним вилученням земельної ділянки розміром 0,22 Га за адресою АДРЕСА_1 провадження у справі закрити.
Визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської сільської ради по розгляду заяви та неприйняттям рішення по заяві ОСОБА_1
Зобов'язати Дмитрівську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області належним чином розглянути заяву щодо надання ОСОБА_1, земельної ділянки розміром 0.47 Га у користування для ведення присадибного господарства по АДРЕСА_1 та прийняти правомірне рішення .
Судові витрати покласти на відповідача стягнувши з Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області судовий збір 3 грн.40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення в апеляційний суд Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя