ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/1616.04.10
За позовом Приватної фірми "Агроінтекс"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Україна"
Про визнання Договору поставки № 06-П від 14.02.2008 р. недійсним
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Колєсов О. М. -представник (дов. №16 від 12.04.2010 р.)
Від відповідача Єдноралюк О. І. - представник (дов. б/н від 02.01.2010 р.)
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Україна" про визнання Договору поставки № 06-П від 14.02.2008 р., укладеного між сторонами, недійсним.
Ухвалою суду від 14.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/16 та призначено розгляд справи на 20.01.2010 р.
20.01.2010 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача Відзив на позов відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Представник позивача в судове засідання 20.01.2010 р. не з'явився, натомість 18.01.2010 р. відділом діловодства суду отримано від позивача Клопотання про відкладення розгляду справи (вих. № 8 від 14.01.2010 р.) з підстав, викладених у клопотанні.
За таких обставин, а саме в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи підлягає відкладенню, а отже клопотання позивача судом задовольняється.
Ухвалою суду від 20.01.2010 р. відкладено розгляд справи на 24.02.2010 р., зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/16.
Ухвалою суду від 26.02.2010 р. призначено розгляд справи на 24.03.2010 р. зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/16.
24.03.2010 р. розгляд справи не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л. В. на лікарняному.
Ухвалою суду від 29.03.2010 р. призначено розгляд справи на 16.04.2010 р., зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/15.
В судовому засіданні 16.04.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 06-П від 14.02.2008 р. Станом момент підписання договору з боку Позивача заперечень не було, Відповідач виконав свої зобов'язання за договором та поставив засоби захисту рослин суму 1 636 231,78 грн.
В свою чергу Позивач своїх зобов'язань належним чином не виконав, а тому Відповідач вимушений був звернутись з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з позивача суми боргу.
В п. 2.1 Договору зазначено, що ціна Товару визначається сторонами в гривнях, а також вказується її еквівалент в іноземній валюті - доларах США.
В п.2. 2 встановлюється, що грошові зобов'язання існують і підлягають сплаті в гривнях. Також, в п. 2.2 Договору визначено спосіб в який має визначатись сума яким чином визначається сума в гривні, що належить до сплати за Товар. Суми вказані в додатках є лише арифметичним інструментарієм для визначенні фактичної ціни. Таким чином і ціна товару і валюта платежу визначена за договором в гривнях.
Позивач вважає, що Договір має бути визнаний недійсним, оскільки його укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: відповідно до п. 2.2 договору щодо ціни товару зазначено, що у випадку знецінення гривні по відношенню до долару США на момент оплати більше ніж на 3% позивач зобов'язується компенсувати таке знецінення шляхом сплати відповідної суми в гривні, разом з черговим платежем за договором.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на таке.
Відповідності до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно ч. З цієї ж статті при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. В нашому випадку Договір містить всі передбачені законом істотні умови та укладений в необхідній для суб'єктів господарської діяльності формі - письмовій.
Відповідно до п.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Стаття 627 ЦК України, встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий до виконання сторонами.
Окрім цього, ст. 174 ГК України встановлює, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Ст. 175 ГК України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 6 ЦК України, яка встановлює свободу договору, передбачає, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами і, навіть, відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Стаття 11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків вказує договори, інші правочини та інші юридичні факти.
Стаття 14 ЦК України встановлює, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Валютою грошових зобов'язань відповідно до ст. 533 ЦК України є гривня, при цьому, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється домовленістю сторін і може змінюватись у випадках та умовах встановлених в договорі або законі.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 198 ГК України "Виконання грошових зобов'язань" грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.
За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 524 "Валюта зобов'язання" ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Ця стаття міститься в главі 47 "Поняття зобов'язання" ЦК України.
Разом з тим, за ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях/визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, сторони шляхом підписання Договору, досягли в необхідній (письмовій) формі згоди щодо всіх істотних умов, а ціна та інші зобов'язання в Договорі визначені в гривнях у повній відповідності до вимог чинного законодавства і не суперечить актам цивільного законодавства України.
Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, при відмові в позові, судові витрати покладаються на позивача.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.
Суддя Л.В.Прокопенко
Дата підписання 28.05.10 р.