ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/7217.03.10
За позовом Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Центрального Будинку науки і техніки Харківської дирекції залізничних перевезень
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Феномен-Україна"
Про стягнення 13 264,75 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Передерій С. М. -представник (дов. № 645 від 19.10.2009 р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Центрального Будинку науки і техніки Харківської дирекції залізничних перевезень (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феномен-Україна" (ділі -відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 13 264,75 грн. (12 933,45 грн. -основний борг, 289,32 грн. -пеня, 41,98 грн. -3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про участь у створенні національного фільму №П/ДН-2-09-П1/ЦДНТ від 08.05.2009 р.
Ухвалою суду від 21.01.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/72 та призначено розгляд справи на 16.02.2010 р.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 16.02.2010 р. не направив.
Ухвалою суду від 16.02.2010 р. відкладено розгляд справи на 17.03.2010 р., зобов'язано позивача надати обгрунтування позовних вимог відносно стягнення пені без договору, зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/72, зокрема позивача надати довідку з органу статистики або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача на дату винесення даної ухвали.
В судовому засіданні 17.03.2010 р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2010 р. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача з якого вбачається, що адреса відповідача, зазначена в позовній заяві, є юридичною адресою відповідача.
Представник відповідача в судове засідання 17.03.2009 р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалах від 21.01.2010 р. та від 16.02.2010 р. не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 17.03.2010 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
08.05.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про участь у створенні національного фільму №П/ДН-2-09-П1/ЦБНТ (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є те, що відповідач організовує проведення зйомок національного фільму «ДАУ», а позивач створює умови для проведення зйомок в Центральному Будинку науки і техніки Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці.
П.2.1.10 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити відповідачу за строк проведення зйомок вартість загальних витрат передплатою в розмірі 100%, що становить 38 779,12 грн.
10.06.2009 р. позивач та відповідач дійшли згоди змінити пункти договору та викласти їх в наступній редакції:
- «п. 1.1.2 строк проведення зйомок: 1-й період -з 10.05.2009 р. до 30.06.2009 р. та 2-й період -з 15.07.2009 р. по 30.07.2009 р.
- «п. 2.1.10 відповідач зобов'язаний сплатити позивачу на строк проведення зйомок за 1-й період -72 496,74 грн. та за 2-й період -25 866,89 грн.
Вищезазначені зміни до договору зазначені в Додатковій угоді №1 від 10.06.2009 р. до договору №П/ДН-2-09-П1/ЦБНТ від 08.05.2009 р.
Відповідач свої зобов'язання виконав частково, а саме сплатив позивачу суму в розмірі 85 430,18 грн.
Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 933,45 грн.
Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача 289,32 грн. пені та 41,98 грн. 3% річних.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 12 933,45 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 289,32 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В той же час ст. 547 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 231 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи вищенаведені норми, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 289,32 грн., оскільки сторонами у справі не було досягнуто письмової згоди про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 41,98 грн., то слід зазначити наступне.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 41,98 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 41,98 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то витрати пов'язані з оплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феномен-Україна»(03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, Код 35840099, п/р 26004008652001 в філії ОАТ КБ «Надра»Київського РУ, МФО 320564 а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Центрального Будинку науки і техніки Харківської дирекції залізничних перевезень (51062, м Харків, вул. Котлова, 83-А, код 21255767, р/р 26001000161 в ХФАБ «Експрес-банк», МФО 350716) 12 933 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 45 коп. -основного боргу, 41 (сорок одна) грн. 98 коп. - 3% річних, 129,76 (сто двадцять дев'ять) грн. 76 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко