ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/41326.05.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія "ФРА-М"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
Про стягнення 15 518,86 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Музика О. Г. -керівник
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" про стягнення грошових коштів у розмірі 15 518,86 грн. (13 359,24 грн. -основний борг, 1 516,91 грн. -пеня, 237,62 грн. -3% річних, 405,09 грн. -збитки від інфляції) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки товару № 493 від 24.03.08 р.
Ухвалою суду від 06.11.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/413 та призначено розгляд справи на 08.12.2009 р.
В судове засідання 08.12.2009 р. представник відповідача не з'явився, натомість 07.12.2009 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача Клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що представник відповідача з 07.12.2009 р. по 12.12.2009 р. знаходиться у відрядженні у м. Донецьку.
Клопотання задоволено.
Ухвалою суду від 08.12.2009 р. відкладено розгляд справи на 26.01.2010 р., повторно зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/413.
12.01.2010 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача Відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає недоведеним позивачем факт заборгованості у розмірі 13 359,09 грн. з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою суду від 02.02.2010 р. призначено розгляд справи на 02.03.2010 р., зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/413.
В судовому засіданні 02.03.2010 р. представники сторін надали спільне клопотання про продовження строків вирішення справи.
Клопотання задоволено.
Ухвалою суду від 02.03.2010 р. відкладено розгляд справи на 09.04.2010 р.
В судове засідання 09.04.2010 р. представники сторін не з'явились, про причини нез'явлення в судове засідання суд не повідомили.
Ухвалою суду від 09.04.2010 р. відкладено розгляд справи на 26.05.2010 р., продовжено строк вирішення спору по справі №12/413.
25.05.2010 р. відділом діловодства суду отримано клопотання від представника відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 28.05.2010 р. клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами задоволено.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 26.05.2010 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
24.03.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару № 493.
Відповідно до умов договору, поставка лікарських засобів, товарів медичного призначення і засобів гігієни (далі -товар), здійснювалася на підставі накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що засвідчують наступні товарно-транспортні накладні:
товарно-транспортна накладна №597865 від 13.02 09 року на загальну суму 2963,30 грн ;
товарно-транспортна накладна №663044 від 17.02.09 року на загальну суму 3431,20 грн.;
товарно-транспортна накладна №776032 від 24.02 09 року на загальну суму 111,92 три.;
товарно-транспортна накладна №776691 від 24.02 09 року на загальну суму 4079,20 грн.;
товарно-транспортна накладна №867422 від 02.03.09 року на загальну суму 2850,77 грн.;
товарно-транспортна накладна №884561 від 03.03.09 року на загальну суму 1413.80 грн., а всього на загальну суму 14 850,19 коп.
Відповідач частково оплатив накладну № 597865 від 13.02.09 р. на суму 1 490,95 грн., отже, станом на день розгляду справи сума боргу становить 13 359,24 грн.
На умовах відстрочення виконання відповідачем розрахунків за отриманий товар, відповідач повинен був розрахуватись протягом 21 (двадцяти одного) дня від дати поставки. Таким чином останній термін оплати за отриманий товар по вищевказаним товарно-транспортним накладним минув 24.03.2009 р.
Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача 1 516,91 грн. -пені, 237,62 грн. -3% річних, 405,09 грн. -збитків від інфляції.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність обставин отримання товару відповідачем, однак, доказів спростування тверджень позивача суду не надав.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Підставою для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку є первинні документи ( ст.. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Факт поставки товару покупцю оформлюється відповідною товарно-транспортною накладною. Товарно-транспортна накладна - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 13 359,24 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно пункту 5.2 Договору поставки № 493 від 24.03.2008 р. відповідач, зобов'язаний сплатити позивачу неустойку у вигляді пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1 516,91 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідають матеріалам справи та умовам договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 516,91 грн. підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 237,62 грн., збитків від інфляції -405,09 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 237,62 грн.,. та збитків від інфляції у розмірі 405,09 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, Код ЄДРПОУ32911643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фармацевтична компанія «Фра-М»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9Б, код ЄДРПОУ 33497130) 13 359 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 24 коп. основного боргу, 1 516 (одна тисяча п'ятсот шістнадцять) грн. 91 коп. пені, 237 (двісті тридцять сім) грн. 62 коп. 3% річних, 405 (чотириста п'ять) грн. 09 коп. збитків від інфляції, 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 19 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко