ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/3710.03.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
До 1) Приватного підприємства "ФСК"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О"
Про стягнення 96 901,38 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Поштар Т.П. -представник (дов.№5367 від 28.12.2009 р.)
Від відповідачів 1) не з'явився
1) не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "ФСК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Н2О" про стягнення солідарно грошових коштів у розмірі 96 901,38 грн. (79 493, 44 грн. -основний борг, 4 347,22 грн. -пеня, 628, 39 грн. - 3 % річних, 1 011,53 грн. -збитки від інфляції, 11 420,8 грн. - штраф) внаслідок неналежного виконання відповідачем 1 умов Договору фінансового лізингу № 070404-04/ФЛ-Ю-А від 04.04.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем 1, та згідно Договору поруки № 090611-56/П від 19.06.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем 2.
Ухвалою суду від 17.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/37 та призначено розгляд справи на 03.02.2010 р.
Відповідачі відзиви на позовну заяву не надали, представників в судове засідання 03.02.2010 р. не направили.
Ухвалою суду від 03.02.2010 р. відкладено розгляд справи на 10.03.2010 р., зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/37
В судове засідання 10.03.2010 р. представники відповідачів не з'явились.
Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 10.03.10 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
04.04.2007 р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір фінансового лізингу № 070404-04/ФЛ-Ю-А (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору позивач передав, а відповідач-1 прийняв у строкове платне користування на умовах фінансового лізингу майно, згідно Специфікації до Договору.
Відповідач-1 в свою чергу, зобов'язався прийняти майно та своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі згідно Графіку сплати лізингових платежів (п.3.1. Договору).
Позивачем належним чином виконано умови Договору та передано відповідачу-1 майно за Актом прийому-передачі майна від 16.04.2007р.
Відповідачем-1 неналежним чином виконувались умови Договору, внаслідок чого заборгованість відповідача-1 перед позивачем за період з червня 2009р по листопад 2009р становить 79 493, 44 грн.
Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача-1 становить 79 493, 44 грн.
Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 4 347,22 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 628, 39 грн., збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 1 011, 53 грн. та штрафу, що згідно розрахунку становить 11 420,80 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором 19.06.2009р між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір поруки № 090611-56/П (далі - Договір поруки)
Згідно п.2. Договору поруки, відповідач-2 зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-1 по Договору у повному обсязі, в тому числі за сплату пені та штрафних санкцій, відшкодування збитків та інших виплат.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення відповідачем -1 договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення суми боргу в розмірі 79 493, 44 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В п.11.2.1. Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості кожен день прострочення.
Згідно п.8.2.1. Договору, відповідач-1 зобов'язаний щоквартально у письмовому вигляді повідомляти позивача про стан та місцезнаходження майна у формі, встановленій Додатком до Договору.
Пунктом 11.2.3 Договору передбачено, що випадку неподання інформації про стан та місцезнаходження майна відповідач-1 сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від загальної вартості майна, переданого в лізинг.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 4 347,22 грн., сума штрафу складає - 11 420,80 грн. (розрахунки в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачами суду не надано. Розрахунки пені та штрафу відповідають матеріалам справи та умовам договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4 347,22 грн. та штрафу у розмірі 11 420,80 грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 628, 39 грн., збитків від інфляції -1 011,53 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачами суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 628, 39 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1 011,53грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 555 ЦК України, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Оскільки представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, вимоги позивача в частині солідарного стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідачів порівну.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства «ФСК»(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-а, код 32345577, р/р 26008301382073 у Філії «Ватутінське відділення Промінвестбанку», МФО 322283, а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Н2О»(02217, м. Київ, вул. Т. Драйзера, 6, код 33229088, р/р 260030001630001 в АБ «Бізнес Стандарт», МФО 339500, а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код 33880354, р/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі», МФО 321637) 79 493 (сімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 44 коп. -основного боргу, 4 347 (чотири тисячі триста сорок сім) грн. 22 коп. -пені, 11 420 (одинадцять тисяч чотириста двадцять) 80 коп. -штрафу, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 39 коп. -3% річних, 1 011 (одна тисяча одинадцять) грн. 53 коп. -збитків від інфляції, 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 02 коп. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко