ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/6510.03.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛТА"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Грісан"
Про стягнення 23 407, 70 грн. та розірвання договору
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Булаєнко Р.В. -предст. (дов. № 029/10 від 11.02.2010 р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛТА" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грісан" про стягнення грошових коштів у розмірі 23 407,70 грн. (21 291,91 грн. -основний борг, 2 115,79 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору з фінансового лізингу № 212/06 від 03.08.2006 р. Також, позивач просить суд визнати Договір з фінансового лізингу № 212/06 від 03.08.2006 р., що укладений між сторонами, розірваним.
Ухвалою суду від 15.01.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/65 та призначено розгляд справи на 12.02.2010 р.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 12.02.2010 р. не направив.
Ухвалою суду від 12.02.2010 р. відкладено розгляд справи на 10.03.10 р.
В судове засідання 10.03.2010 р. представник відповідача не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 10.03.10 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
03.08.2006 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 212/06 (далі - Договір)
Згідно з умовами Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на умовах фінансового лізингу майно та зобов'язався вчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі на підставі наданих йому позивачем рахунків.
Майно (транспортний засіб), передбачений Договором було передано відповідачу за актом приймання-передачі транспортного засобу від 17.08.2006р.
Як зазначає позивач та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, з листопада 2008р відповідач в односторонньому порядку відмовився від Договору та припинив сплату лізингових платежів.
Надані позивачем рахунки на сплату лізингових платежів залишились не оплаченими з боку відповідача.
Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 291, 91 грн.
Окрім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку становить 2 115, 79 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 21 291,91 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач стверджує, що у зв'язку з тривалим простроченням зобов'язання втратило інтерес для нього як кредитора, тому він згідно ч. 3 ст.612 ЦК України відмовляється в односторонньому порядку від нього, а договір підлягає розірванню.
Відповідач відзиву на позов не надав; представник відповідача до судового засідання не з'явився.
Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що тривале невиконання договору в даному випадку, свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору, що є достатньою підставою для його розірвання згідно ст. 651 ЦК України.
Ця норма кореспондується зі ст. 612 ЦК України, згідно якої якщо внаслідок прострочення боржника зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.
Загальний порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів встановлений ст. 188 ГКУкраїни.
У відповідності зі ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.
Відповідно до п.7.3.12. Договору, договір може бути розірвано у односторонньому порядку на вимогу позивача у зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В п.3.4. Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% за кожен день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 2 115, 79 грн., (розрахунки в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 115, 79 грн. підлягають задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 612, 651ЦК України, ст. 188 ГУ України, ст.ст. 82-89, 93 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Розірвати договір з фінансового лізингу № 212/06 від 03.08.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІЛТА»та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грісан", з моменту набрання чинності даним рішенням.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грісан" (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 18, код 33308651, п/р 26002002347001 в ВАТ КБ «Надра», МФО 320003, а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛТА" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6, код 14284053, п/р 26001000051001 в АТ «Індустріально-експортний банк», МФО 300614) 21 291 (двадцять одну тисячу двісті дев'яносто одну) грн. 91 коп. -основного боргу, 2 115 (дві тисячі сто п'ятнадцять) грн. 79 коп. -пені, 320 (триста двадцять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко