ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/10725.05.10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛДЕКС», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ АВТОСІТІ КІЛЬЦЕВА», м. Київ
про стягнення 27 224,57 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Бойчун Н.Д. за дов. №17/03 від 17.03.2010
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛДЕКС»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ АВТОСІТІ КІЛЬЦЕВА»про стягнення 27 224,57 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ АВТОСІТІ КІЛЬЦЕВА»були порушені умови договору про надання послуг №12/15-08/N від 15.12.2008 року щодо оплати наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 20 488,28 грн. Також, з посиланням на п.8.1 договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 812,87 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути інфляційні нарахування в розмірі 3 186,34 грн. та відсотки річних 737,08 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.03.2010 року.
Розгляд справи відкладався.
Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та з посиланням на здійснення відповідачем часткової проплати після порушення провадження по справі по справі просить стягнути з відповідача 10 488,28 грн. основного боргу, пеню в розмірі 2 812,87 грн., інфляційні нарахування в розмірі 3 186,34 грн. та відсотки річних 737,08 грн.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання, зокрема призначене на 25.05.2010 року, не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 25.05.2010 року від останніх до суду не надходило.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників сторін, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами. В даному випадку суд враховує, що за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 25.05.2010 року за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
15.12.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛДЕКС», Виконавець, (надалі за текстом - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ АВТОСІТІ КІЛЬЦЕВА», Замовник, (надалі за текстом -відповідач) було укладено Договір №12/15-08/N на надання послуг (далі за текстом -договір).
Відповідно до п.1 Договору, Виконавець зобов'язався поставити у власність Замовника обладнання та матеріали для декоративного оформлення згідно специфікації та виконати комплекс робіт з монтажу декоративного оформлення на об'єкті Замовника на умовах договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити вартість обладнання і матеріалів та виконаних робіт.
Відповідно до п.2.1 Договору, загальна вартість договору становить 79 960,95 грн.
Сторони погодили, що позивач розпочинає роботи після отримання передплати (п.3.1 Договору). Оплата за обладнання, матеріали та монтаж здійснюється шляхом 70% передоплати протягом 2-х робочих днів після підписання договору та 30% - протягом 2-х робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт (п.4.1 Договору).
На виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної №РН-23 від 29.12.2008 року та довіреності №ШАФ -00000189 від 29.12.2008 року позивач поставив відповідачу обладнання, вказане в специфікації, на суму 69 040,95 грн.
Сторони підписали Акт здачі -приймання робіт, відповідно до якого позивачем в грудні 2008 року були виконані роботи з декоративного новорічного оформлення об'єкта, вартість виконаних робіт становить 10 920,00 грн.
На підтвердження господарських операцій позивач надав відповідачу податкові накладні №30 від 17.12.08 та №32 від 29.12.08, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати обладнання і матеріалів та виконаних робіт виконав частково, перерахувавши позивачу 17.12.2008 року -22 000,00 грн., 29.12.2008 року -33 972,67 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.
15.06.2009 року сторони підписали Додаткову угоду до Договору, в якій погодили нові строки здійснення остаточного розрахунку відповідачем. Так, відповідно до п.2 додаткової угоди, відповідач зобов'язався перерахувати 3 000,00 грн. в строк до 26.06.2009 року та 20 988,28 грн. -в строк до 01.09.2009 року.
Крім того, п.3 додаткової угоди сторони погодили, що у випадку недотримання строків остаточного розрахунку, вказаних в п.2 цієї угоди, додаткова угода втрачає чинність.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач існуючу заборгованість в повному обсязі не погасив.
Листом №02/07-В від 02.07.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 23 988,28 грн.
Відповідач заборгованість погасив частково, перерахувавши 03.08.2009 року 3 500,00 грн. Крім того, відповідач направив позивачу лист (№12/15/805/453-09 від 09.09.09), яким заборгованість визнав та зобов'язався її погасити протягом жовтня 2009 року.
При зверненні позивача до суду (заява підписана 11.02.2010 року, надійшла до суду 12.02.2010) останній визначав заборгованість відповідача перед ним в розмірі 20 488,28 грн.
При цьому, судом враховується, що після порушення провадження по справі відповідачем частково погашено заборгованість в розмірі 10 000,00 грн.
Таким чином, на момент прийняття рішення заборгованість відповідача становить 10 488,28 грн., що не спростовується наявними матеріалами справи.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Суд вбачає, що укладений сторонами спору Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, та поєднує у собі елементи різних договорів, зокрема поставки та підряду. При цьому, до правовідносин сторін, які випливають з Договору в частині поставки позивачем товару та оплати відповідачем вартості поставленого товару, слід застосовувати положення Цивільного кодексу України про договори поставки, а у відношенні виконання робіт з монтажу декоративного оформлення положення про договори підряду.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом представників відповідача на видаткових накладних та печаткою відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
На підтвердження фактичного виконання робіт за Договором сторони підписали Акт здачі прийняття робі. Зазначеним актом сторони підтвердили, що роботи виконані у встановлений термін, в повному обсязі та з дотриманням інших умов договору.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався перерахувати передплату в розмірі 70% протягом 2-х робочих днів після підписання договору, а остачу платежу в розмірі 30% - протягом 2-х робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий товар та виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості.
При цьому суд враховує, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості, однак відповідач в повному обсязі не розрахувався.
Враховуючи наведене вище, суд вбачає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару та виконані роботи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Відповідно до п. 8.1 Договору у разі прострочення оплати за даним Договором Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розрахунку за кожен день прострочення.
Суд враховує зазначені положення Договору, однак при розрахунку пені не може дійти однозначного висновку щодо погодженої сторонами суми яка має братись за основу під час обчислення розміру пені. Ні п. 8.1, ні інші пункту Договору не містять зазначених положень.
За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони в Договорі не досягли згоди щодо порядку нарахування та сплати пені та вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 3 186,34 грн. та відсотки річних у розмірі 737,08 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач в судове засідання не з'явився, наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати позивача, за частину позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000 грн., що погашена відповідачем після порушення провадження по справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ АВТОСІТІ КІЛЬЦЕВА»(01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, 21, код ЄДРПОУ 32310130 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛДЕКС»(03179, м. Київ, вул. Котельникова, 87, к.38, р/р 26009052703094 в Печерській філії АТ КБ „Приватбанк”, МФО 300711, код ЄДРПОУ 34732077) заборгованість в розмірі 14 411,70 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста одинадцять гривень сімдесят копійок), з яких 10 488,28 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень двадцять вісім копійок) основного боргу, 3 186,34 грн. (три тисячі сто вісімдесят шість гривень тридцять чотири копійки) інфляційні нарахування, 737,08 грн. (сімсот тридцять сім гривень вісім копійок) відсотків річних, а також 244,12 грн. (двісті сорок чотири гривні дванадцять копійок) державне мита та 211,46 грн. (двісті одинадцять гривень сорок шість копійок) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова