ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/13627.04.10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Промхімснаб плюс”, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком”, м. Київ
про стягнення 43 341,49 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Гиря О.М., дов. №719-юр від 20.04.2010 року
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Промхімснаб плюс” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком” про стягнення пені в розмірі 42 640,57 грн., відсотків річних в розмірі 700,92 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, що є підставою для застосування штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27.04.2010 року.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі (оригінал поштового повідомлення в матеріалах справи), в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 27.04.2010 року від останніх до суду не надходило.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників сторін, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 27.04.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
08.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Промхімснаб плюс»(Постачальник) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Техноком” (Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір поставки № ІП080108/2 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти хімічну сировину (далі за текстом -товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.
Відповідно до п. 4.1 Договору, загальна вартість договору складається із сумарної вартості кожної партії продукції, яка отримана відповідачем за час дії договору, і вказана в накладних.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в строки, передбачені специфікаціями.
Відповідно до накладної №1725 від 15.07.09, довіреності №090249 від 15.07.09, рахунку №1725 від 15.07.09, позивач передав відповідачу хімічну сировину Туркаб1С на загальну суму 40 650,00 грн.
Відповідно до накладної №1755 від 21.07.09, довіреності №090258 від 20.07.09, рахунку №1755 від 20.07.09, позивач передав відповідачу хімічну сировину Туркаб1С на загальну суму 44 093,83 грн.
Відповідно до специфікації № 7, яка є додатком до договору №ІП-080108/2 та підписана 20.05.2009 року, оплата Туркаб1С здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, відповідно до рахунку - фактури.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар розрахувався, але з порушенням встановлених строків: оплата по накладній №1725 від 15.07.2009 року здійснена в період з 16.10.2009 року по 07.12.2009 року, а оплата по накладній №1755 від 20.07.2009 року була здійснена в період з 08.12.2009 року по 15.12.2009 року, що підтверджується копіями виписок руху коштів по банківському рахунку позивача.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № ИП 080108/2.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних є правомірними та підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем.
Відповідно до п. 6.2.1 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за розрахунком суду в розмірі 4 883,66 грн..
Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Техноком” (03113, м. Київ, вул. Шевцова,1, р/р 26006301000221 в ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 321767, код ЄДРПОУ 21628777) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімснаб плюс»(49040, м. Дніпропетровськ, пр-т Джинчарадзе,4, кв.53, 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Канатна, 128, р/р 26007030000114,980 ДД ТОВ УКБ „Камбіо” МФО 307286, р/р 26001223318100 ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” МФО 305653, код ЄДРПОУ 32905961) 5 584,58 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні п'ятдесят вісім копійок), з яких 4 883,66 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три гривні шістдесят шість копійок) -пеня, 700,92 грн.(сімсот гривень дев'яносто дві копійки) три відсотки річних, а також 55,85 грн. ( п'ятдесят п'ять гривень вісімдесят п'ять копійок) -державне мито та 30,41 грн. (тридцять гривень сорок одну копійку) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова