іменем України
07 жовтня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/1314/19
Головуючий у першій інстанції - Карапиш Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/815/21
Суд у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,
за участю секретаря Бивалькевич Т.В.,
позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2021 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 23.03.2021, м. Ічня,
У жовтні 2019 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , у якому, після уточнення позовних вимог (арк. 85), просила стягнути із відповідача компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки Fiat Scudo, 2001 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , в розмірі 37032 грн 50 коп. та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 768 грн 40 коп. і витрат на проведення експертизи в розмірі 1900 грн. 00 коп. В обґрунтуванні позову вказано, що ОСОБА_1 з 12.03.2011 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням суду від 15.04.2019. Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з ОСОБА_1 . За період спільного проживання сторонами придбано вищевказаний автомобіль, право власності на який зареєстровано на ОСОБА_2 . Він є спільною сумісною власністю сторін, але фактично ним користується тільки ОСОБА_2 .
У листопаді 2019 р. ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просив у порядку поділу набутого ними під час шлюбу майна виділити йому автомобіль марки Fiat Scudo, 2001 року випуску, вартістю 50000 грн 00 коп., а все інше спільно придбане ними майно залишити ОСОБА_1 , і стягнути відшкодування понесених ним судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в період шлюбу сторонами придбано вищевказаний автомобіль, мотоцикл «Viper», 2013 року випуску, вартістю 9000 грн 00 коп., телевізор «Самсунг» діаметром 29 дюймів, вартістю 3500 грн 00 коп., телевізор «Самсунг» діаметром 32 дюйма, вартістю 4000 грн 00 коп., телевізор «LG» діаметром 42 дюйма, вартістю 5500 грн 00 коп., холодильник «Атлант», вартістю 6100 грн 00 коп., комп'ютер у зборі (монітор, системний блок, клавіатура, мишка), вартістю 3000 грн 00 коп., пральну машину «LG», вартістю 5300 грн 00 коп., музичний центр «Самсунг», вартістю 2700 грн 00 коп., кухонну плиту «Hansa», вартістю 4899 грн 00 коп., та духову шафу «Hansa», вартістю 6100 грн 00 коп. Після розірвання шлюбу в користуванні ОСОБА_2 перебуває лише згаданий автомобіль, а все інше майно залишилося у ОСОБА_1 . Вартість автомобіля фактично дорівнює вартості вищеописаного майна, що залишилося у ОСОБА_1 .
Оскаржуваним рішенням позови задоволено частково і в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за кожною стороною право власності на 1/2 частину автомобіля марки Fiat Scudo, вартістю 74065 грн 42 коп., 1/2 частину мотоцикла «Viper», вартістю 6000 грн 00 коп., 1/2 частину кухонної плити та духової шафи «Hansa», загальна вартість яких 10999 грн 00 коп.; у задоволенні решти вимог відмовлено; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат в розмірі 950 грн 00 коп., понесених на судову автотоварознавчу експертизу. Ухвалюючи його, суд виходив з того, що перелічене вище спірне майно мало статус спільної сумісної власності сторін - колишнього подружжя і що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають право на половину цього майна; придбання решти спірного майна і факт розпорядженням ним ОСОБА_2 є недоведеними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та ухвалити рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Доводи скарги зводяться до такого:
- суд І інстанції вийшов за межі позовних вимог та незаконно врахував вимогу ОСОБА_2 про поділ майна в рівних частках;
- вимога ОСОБА_1 про стягнення на її користь компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки Fiat Scudo в розмірі 37032 грн 52 коп. незаконно не задоволена судом;
- суд, вирішуючи справу, не встановлював обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, та помилково визнав за кожною стороною право власності на 1/2 частину кухонної плити та духової шафи, не врахувавши факту відсутності цього майна у обох сторін з часу припинення ведення спільного господарства.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Денисенко С.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у її задоволенні відмовити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
У справі встановлено таке.
З 12.03.2011 ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15.04.2019 у справі № 733/282/19, що набрало законної сили 16.05.2019 (арк. 26). Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією відповідного свідоцтва (арк. 8), яка відповідно до інформації Служби у справах дітей Ічнянської міської ради № 01-10/46 від 22.11.2019 проживає з ОСОБА_1 (арк. 48).
Згідно з копією повідомлення Територіального сервісного центру № 7442 Регіонального сервісного центру в Чернігівській області від 25.10.2019 № 31/25/14-610, ОСОБА_2 з 06.11.2012 є власником автомобіля марки Fiat Scudo, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 2001 року випуску, та з 20.08.2014 - мотоцикла «Viper» ZS125, 2013 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_2 (арк. 27).
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи автомобіля від 03.02.2020 № 006/20, складеного судовим експертом Даценком Г.Д., ринкова вартість автомобіля марки Fiat Scudo, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 2001 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , становить 74065 грн 42 коп. (арк. 72-79).
В ході розгляду справи у суді І інстанції учасниками справи узгоджено вартість спірного мотоцикла «Viper» - 6000 грн 00 коп.
Факт отримання 12.11.2017 споживчого кредиту ОСОБА_2 в ПАТ «ПУМБ» для купівлі кухонної плити й духової шафи «Hansa», загальна вартість яких - 10999 грн 00 коп., і факт їх придбання сторонами підтверджено копіями складених ПАТ «ПУМБ» документів відповідного змісту (арк. 28-32) та товарних чеків (арк. 33).
У справі відсутні докази, що в період шлюбу сторони придбали телевізори «Самсунг» діаметром 29 дюймів та 32 дюйми відповідно, телевізор «LG» діаметром 42 дюйма, холодильник «Атлант», комп'ютер у зборі, пральну машину «LG», музичний центр «Самсунг».
Апеляційним судом досліджено показання допитаних судом І інстанції свідків. Так:
- свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не повідомили суду інформації, що має значення для справи;
- сенс показань свідка ОСОБА_7 - батька ОСОБА_1 зводиться до того, що після розірвання сторонами шлюбу й припинення спільного проживання ОСОБА_2 вивіз все спільно придбане сторонами майно, яке мало цінність;
- з показань свідків ОСОБА_8 - друга ОСОБА_2 і ОСОБА_9 - матері ОСОБА_2 випливає, що після розірвання сторонами шлюбу й припинення спільного проживання ОСОБА_2 забрав лише автомобіль, а решта спільно придбаного ними майна залишилася у ОСОБА_1 .
Аналізуючи надані докази і норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу) (ч. 1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом сумісної власності подружжя (ч. 2).
Відповідно до ст. 63 вказаного Кодексу, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У ході розгляду справи не встановлено, що домовленістю між сторонами встановлено інше, ніж приписує ця норма права.
За положеннями ч. 1 ст. 68 згаданого Кодексу, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 того ж Кодексу, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У наявних у справі доказах нема даних про те, що домовленістю між сторонами визначено інше, ніж зазначено у цій правовій нормі.
Статтею 71 СК України регламентовано способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме згідно з нею:
- майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (п. 1);
- неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (п. 2);
- присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (п. 4);
- присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (п. 5).
У ст. 370 ЦК України зазначено, що:
- співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом (ч. 1);
- у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (ч. 2). Згідно з матеріалами справи, інше щодо спору між сторонами не встановлено ні домовленістю між ними, ні законом, ні рішенням суду;
- у ч. 3 цієї статті зазначено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.
Ст. 364 ЦК України визначено таке:
- якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2).
Виходячи з пояснень сторін, з відомостей, що містяться у повідомленні Територіального сервісного центру № 7442 Регіонального сервісного центру в Чернігівській області від 25.10.2019 № 31/25/14-610 і у документах, складених ПАТ «ПУМБ» про надання цим товариством споживчого кредиту ОСОБА_2 для купівлі кухонної плити й духової шафи «Hansa», у товарних чеках про їх придбання та показань свідків ОСОБА_8 й ОСОБА_9 , сторонами в період шлюбу придбано автомобіль марки Fiat Scudo, вартістю 74065 грн 42 коп., мотоцикл «Viper», вартістю 6000 грн 00 коп., кухонну плиту та духову шафу «Hansa», загальна вартість яких 10999 грн 00 коп. Отже ці речі в силу ст.ст. 60, 61 ч. ч. 1, 2 СК України є спільною сумісною власністю сторін. З них у володінні й користуванні ОСОБА_2 перебуває тільки названий автомобіль.
Показання свідка ОСОБА_7 апеляційним судом відкидаються як такі, що суперечать наведеним у попередньому абзаці доказам, що повністю узгоджуються між собою.
Висновок судової автотоварознавчої експертизи автомобіля від 03.02.2020 № 006/20 не спростовано. Тож він є належним і допустимим доказом у справі, у зв'язку з чим апеляційний суд з ним погоджується.
Узгодження учасниками справи в ході її розгляду у суді І інстанції вартості спірного мотоцикла «Viper» апеляційним судом приймається відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, так як суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини й добровільності її визнання.
Отож є вірними висновки місцевого суду про те, що автомобіль марки Fiat Scudo, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 2001 року випуску, вартістю 74065 грн 42 коп., мотоцикл «Viper» ZS125, 2013 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , вартістю 6000 грн 00 коп., кухонна плита та духова шафа «Hansa», загальна вартість яких 10999 грн 00 коп., є спільною сумісною власністю сторін у рівних частках як такі, що придбані в період шлюбу за спільні подружні кошти, та що у ході розгляду справи не доведено, що решта майна, яке є предметом спору між сторонами, є їхньою спільною сумісною власністю.
Речі, що перебувають у спорі між сторонами, є неподільними і є об'єктом їхньої спільної сумісної власності.
Виходячи з наведених вище норм права, що регулюють поділ спільної сумісної власності, і обставин справи:
- автомобіль марки Fiat Scudo, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 2001 року випуску, вартістю 74065 грн 42 коп., належить виділити у власність ОСОБА_2 як такий, що перебуває у нього в володінні та користуванні;
- мотоцикл «Viper» ZS125, 2013 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , вартістю 6000 грн 00 коп., кухонну плиту та духову шафу «Hansa», загальна вартість яких 10999 грн 00 коп., належить виділити у власність ОСОБА_1 , так як вони перебувають у володінні та користуванні останньої.
Оскільки вартість спірного майна, виділеного у власність ОСОБА_2 , перевищує його частку в цьому майні (розмір якої становить 1/2), то з нього на користь ОСОБА_1 належить стягти відповідну компенсацію. Її розмір становить:
- загальна вартість спірного майна: 74065 грн 42 коп. (вартість автомобіля марки Fiat Scudo) + 6000 грн 00 коп. (вартість мотоцикла «Viper» ZS125) + 10999 грн 00 коп. (загальна вартість кухонної плити та духової шафи «Hansa») = 91064 грн 42 коп.;
- частка кожної сторони у спірній спільній сумісній власності в грошовому виразі становить: 91064 грн 42 коп. х 1/2 = 45532 грн 21 коп.;
- за перевищення частки у виділеному спірному майні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягти компенсацію в розмірі: 74065 грн 42 коп. (вартість присудженого ОСОБА_2 майна) - 45532 грн 21 коп. (розмір його частки у спільному спірному майні) = 28533 грн 21 коп.
Оскаржуване рішення в частині способу поділу спільного майна сторін неповністю відповідає нормам матеріального права, що регулює спірні правовідносини. Отож його поділ належить здійснити у вищевказаний спосіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням первісних і зустрічних позовних вимог:
- з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягти відшкодування судових витрат в такому розмірі: 768 грн 40 коп. (сплачений за подання позовної заяви судовий збір, арк. 1) + 1900 грн 00 коп. (оплата вартості експертизи, арк. 71) + 1152 грн 60 коп. (сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір, арк. 194) = 3821 грн 00 коп. х 77,05 % (розмір задоволених вимог ОСОБА_1 ) = 2944 грн 08 коп.;
- з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягти відшкодування судових витрат в такому розмірі: 768 грн 40 коп. (сплачений за подання зустрічної позовної заяви судовий збір, арк. 22) х 91,06 % (розмір задоволених вимог ОСОБА_2 ) = 699 грн 71 коп.;
- шляхом взаємозаліку з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягти відшкодування судових витрат в розмірі: 2944 грн 08 коп. - 699 грн 71 коп. = 2244 грн 37 коп.
Тож оскаржуване рішення належить змінити, привівши його у відповідність до вищевикладеного.
Керуючись ст.ст. 374, 376 ч. 4, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково; рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2021 змінити.
Виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль марки Fiat Scudo, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 2001 року випуску, вартістю 74065 грн 42 коп.
Виділити у власність ОСОБА_1 мотоцикл «Viper» ZS125, 2013 року випуску, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , вартістю 6000 грн 00 коп., кухонну плиту та духову шафу «Hansa», загальною вартістю 10999 грн 00 коп.
Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію перевищення його частки у виділеному йому майні в розмірі 28533 (двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять три) грн 21 коп. та відшкодування судових витрат в розмірі 2244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн 37 коп., а разом 30777 (тридцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн 58 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня її складення.
Головуючий: Судді: