Справа № 750/335/21
Провадження № 2/750/599/21
29 вересня 2021 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 ,
представників відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про захист честі, гідності і ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, зобов'язання спростувати інформацію,
16 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 25 січня 2021 року (а.с. 26-29), просить:
- визнати інформацію, надану ОСОБА_4 , в засобах масової інформації: Чернігівського інформаційного порталу: http://www.gorod.cn.ua та телеканалу Чернігів Суспільне, про сексуальні домагання, а саме: висловлювань, сказаних на запитання видавця статті під заголовком «Жінка-підполковник заявила про домагання та булінг» від 12 січня 2021 року: «Які саме фізичні дії направляв на вас комісар? - Коли я заходила до кабінету, занести якісь документи, тощо, хватав мене за груди, просовував руку між ніг і стискав за область геніталій, коли я нахилялась для пояснень над документом міг просунути руку між в отвір між поясом штанів та моїм тілом. Ляскав по сідницях, в тому числі в присутності офіцерів. Ліз цілуватися з язиком, у губи» та телеканалу Чернігів Суспільне, авторів програми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 «У Чернігові підполковник ЗСУ заявила про сексуальні домагання на службі» від 14 січня 2021 року про поцілунки та хлопання по сідницях, відносно ОСОБА_1 , недостовірною;
- зобов'язати ОСОБА_4 спростувати у такий же спосіб, у який вона була поширена шляхом звернення у засобах масової інформації: Чернігівського інформаційного порталу: http://www.gorod.cn.ua, телеканалу Чернігів Суспільне, та публічного виступу зі спростуваннями про сексуальні домагання, а саме: щодо висловлювань сказаних на запитання видавця статті під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12 січня 2021 року: «Які саме фізичні дії направляє на вас комісар? - Коли я заходила до кабінету, занести якісь документи, тощо, хватав мене за груди, просовував руку між ніг і стискав за область геніталій, коли я нахилялась для пояснень над документом міг просунути руку між в отвір між поясом штанів та моїм тілом. Ляскав по сідницях, в тому числі в присутності офіцерів. Ліз цілуватися з язиком, у губи» та телеканалу Чернігів Суспільне авторів програми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 «У Чернігові підполковник ЗСУ заявила про сексуальні домагання на службі» від 14 січня 2021 року про поцілунки та хлопання по сідницях, відносно ОСОБА_1 .
Обґрунтовано позов тим, що позивач проходить військову службу на посаді військового комісара Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки оперативного командування «Північ» у військовому званні полковник. Разом з позивачем проходить військову службу на посаді начальника відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки оперативного командування «Північ» підполковник ОСОБА_4 . В мережі Інтернет на веб-сайті http://www.gorod.cn.ua (автора статті встановити не вдалося) 12 січня 2021 року об 11 годині 54 хвилин за зверненням відповідача ОСОБА_4 було розміщено надані нею матеріали під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які містять недостовірну інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію, а саме: «-Які саме фізичні дії направляє на вас комісар? - Коли я заходила до кабінету, занести якісь документи, тощо, хватав мене за груди, просовував руку між ніг і стискав за область геніталій, коли я нахилялась для пояснень над документом міг просунути руку між в отвір між поясом штанів та моїм тілом. Ляскав по сідницях, в тому числі в присутності офіцерів. Ліз цілуватися з язиком, у губи». Крім того, 14 січня 2021 року на телеканалі Чернігів Суспільне ОСОБА_4 дала інтерв'ю авторам програми ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , матеріал відзняли ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , яке вийшло під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де вона заявила, що позивач цілував та хлопав її по сідницях. Оцінюючи характер такої інформації можливо дійти висновку, що такі висловлювання є фактичними твердженнями, оскільки мають час і місце подій - починаючи з 2016 року і до тепер, події відбувалися на території Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки оперативного командування «Північ», учасником цих подій вказана конкретна особа - ОСОБА_1 , який з 2016 року до тепер на території центру в різний час здійснював сексуальні домагання у різний спосіб: цілував, чіпав за інтимні місця. Дані твердження основані лише на словах відповідача і крім її слів не мають жодної доказової бази - показів свідків, документів або експертного висновку. Висловлювання ОСОБА_4 є саме фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, оскільки не є критикою оцінки дій позивача за допомогою гіпербол, алегорій, сатири. Ці висловлювання не відповідають дійсності і містять всі ознаки недостовірної інформації. Недостовірна інформація, яку через засоби масової інформації поширила ОСОБА_4 підірвала авторитет позивача, як керівника державної установи, що знайшло своє відображення у вкрай негативних виступах та коментарях, залишених у засобах масової інформації громадянами всієї України щодо нього, саме, як керівника установи. Зазначена інформація та її розголос відіграли негативну роль і у довірі до позивача керівництва Міністерства оборони України, яке розглядає питання про його переміщення на іншу рівнозначну посаду в інше місто, що вплине на його уклад життя та здоров'я. Починаючи з 12 січня 2021 року, через той бруд і негатив, розміщений засобами масової інформації та безпідставне твердження про позивача як сексуально не стриману людину, він, не будучи ні в чому винним, повинен весь час виправдовуватися перед друзями, колегами по роботі, суспільством, вищестоящим командуванням, терпіти образи, недовіру і сумніви щодо своєї порядності. Позивач прослужив в лавах Збройних Сил понад 35 років і звинувачення у сексуальних домаганнях до жінок це удар по його гідності, честі та діловій репутації, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача ОСОБА_4 та продовжено їй строк на подачу відзиву на позов на 15 днів.
В установлений судом строк відповідач ОСОБА_4 подала відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову. Зокрема, у відзиві на позов відповідач вказує, що позов є безпідставним, необгрунтованим та поданим передчасно. Позивачем невірно визначено коло всіх належних відповідачів у справі, оскільки належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві, а у разі якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, бо саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Також, розгляд позовних вимог позивача про визнання недостовірною, такою, що порочить честь і гідність інформації є неможливим без участі у справі в якості співвідповідачів телеканалу Чернігів Суспільне та Чернігівського інформаційного порталу www.gorod.cn.ua. Крім того, позивач у додатку до позовної заяви вказує 17 статей та посилань на Інтернет ресурси і засоби масової інформації, в яких була розміщена інформація про домагання, яку він просить спростувати, проте до цих засобів масової інформації та Інтернет ресурсів не висувається жодних позовних вимог. Отже, неможливо розглянути справу по суті без залучення всіх належних відповідачів у справі, не порушивши цим права осіб, які залучені у справі, і права осіб, які не залучені до участі у справі. Також, дана справа не повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки Чернігівським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції у Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021275010000004 від 01 січня 2021 року за фактом примушування ОСОБА_4 позивачем без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру (частина друга статті 154 Кримінального кодексу України), в рамках якого перевіряється саме та інформація, яку вимагає спростувати позивач в своєму позові. Позов про захист честі, гідності та ділової репутації було подано позивачем 16 січня 2021 року вже після реєстрації кримінального провадження, тобто, фактично позивач намагається спростувати інформацію, яка на даний час перевіряється в рамках кримінального провадження, тому позов подано передчасно, а дана справа не може бути вирішена до винесення та вступу в законну силу вироку суду в кримінальній справі. Крім того, Військовою службою правопорядку Збройних Сил України у підрозділі було проведено анонімне анкетування особового складу Чернігівського обласного територіального центру та соціальної підтримки, за результатами якого наявність вказаних випадків частково підтверджено. Інформація, яка була поширена відповідачем, викладена в заяві про вчинення злочину та не підлягає спростуванню. Відповідач звернулася із заявою про злочин до правоохоронних органів 01 січня 2021 року, де виклала всі обставини та факти, які просить спростувати позивач і в той же час, звернулася до засобів масової інформації лише згодом, 12 січня 2021 року, побоюючись за те, що хід розслідування буде упередженим і позивач скористається своїм становищем в суспільстві та адміністративним ресурсом (на той час він ще працював на посаді) та впливатиме на слідство, органи, посадових осіб та свідків. Жодної додаткової інформації, ніж та, яка викладена ОСОБА_4 в заяві про вчинення злочину та в рамках кримінального провадження в інтерв'ю з засобами масової інформації відповідач не надає, а до засобів масової інформації вона звернулася лише після подання заяви до правоохоронних органів, тому підстав спростовувати те, що зазначено в заяві про вчинення злочину немає. Крім того, позивач є публічною особою, межі дозволеної критики якої є ширшими, а її діяльність та порушення нею прав людини становить значний суспільний інтерес. Факт того, що позивач є публічною особою підтверджується тим, що на момент публікації та розміщення інформації, яку позивач просить спростувати, він перебував на посаді військового комісара Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, представляв інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами та громадянами на відповідній території, а у його підпорядкуванні перебувало близько 500 осіб особового складу. Також, тягар доказування неправдивості інформації лежить на позивачу, який жодних аргументів не навів та не довів, що поширена про нього інформація є недостовірною. Окрім цього, позивачу не заборонено звернутися до зазначених ним чи будь-яких інших засобів масової інформації та інтернет-ресурсів із своїми доказами, доводами та аргументами, які б спростовували інформацію ОСОБА_4 та таким чином захистити свої права, або надати можливість суспільству самостійно оцінити ситуацію з урахуванням і його фактів та думок, проте позивач таким правом не скористався. Інформація, яка була поширена відповідачем в засобах масової інформації щодо неправомірних дій позивача, грубого порушення конституційних прав та гідності, становить суспільний інтерес і для багатьох людей є шокуючою, адже дії позивача, який займав досить високе становище не відповідали очікуванням суспільства та вимогам до посади яку він займав.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 квітня 2021 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі в справі в якості співвідповідачів: Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Встановлено строк на подачу відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали.
В установлений судом строк відповідач - Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, у відзиві на позов відповідач зазначив, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню. Так, на підтвердження того, що 14 січня 2021 року на телеканалі Філії Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Чернігівська регіональна дирекція UА: ЧЕРНІГІВ» було розповсюджено сюжет під назвою «У Чернігові підполковник ЗСУ заявила про сексуальні домагання на службі» позивач надав суду запис програми на диску. Проте, вказаний відеозапис не було отримано саме від Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та в позовній заяві не міститься належний і допустимий доказ про те, що позивач у передбачений законом термін звертався до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з відповідною заявою щодо спростування недостовірної інформації, яка не відповідає дійсності та/або принижує його честь і гідність та просив йому надати копію відповідного диску с вказаним сюжетом. Крім того, позивач не скористався наданою законодавцем можливістю і не звернувся до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в порядку вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» із письмовою заявою про надання копії запису сюжету, тобто не використав своє право на забезпечення доказів у даній справі. Позивач у позовній заяві зазначив, що сюжет під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було розповсюджено Акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в мережі інтернет на сервісі «YOUTUBE» за наступним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 проте належних та допустимих доказів про те, що YOUTUBE канал за вказаним вище посиланням дійсно належить Акціонерному товариству «Національна суспільна телерадіокомпанія України» позивачем не було надано, а за вказаним посиланням знаходиться інший сюжет під назвою «Сексуальні домагання та булінг в армії: як протидіяти? Сьогодні. Головне», в якому відсутня інформація, про яку йдеться в позовній заяві. Таким чином, позивачем не було витребувано даних про власника YOUTUBE каналу в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет, не було доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами того, що саме Акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» 14 січня 2021 року було розповсюджено певну інформацію у відповідному відеосюжеті про позивача, не було використане своє право на забезпечення доказів по даній справі в частині отримання належного диску із записом програми. Також, позивач не конкретизував та не процитував, яку саме інформацію поширила ОСОБА_4 , як недостовірну і яку він просить спростувати. Натомість просив суд лише визнати недостовірною та спростувати інформацію про поцілунки та хлопання по сідницях в цілому, яка була поширена на його думку відповідачами у вказаному вище сюжеті. А тому, оскільки прохання позивача визнати інформацію про поцілунки та хлопання по сідницях в цілому недостовірною, є порушенням вимог закону, так як обов'язковою умовою для задоволення позову є встановлення та відокремлення фактів та оціночних суджень, з'ясування, яка саме інформація, висловлювання із журналістського сюжету є недостовірною інформацією, що повинна бути спростована відповідачами, та з'ясування, як саме поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача або завдає шкоди відповідним особистим його немайновим благам, а тому є всі підстави для відмови у позові. Крім того, позивач не надав належні та допустимі докази того, що недостовірна інформація підірвала його авторитет як керівника державної установи та відіграла негативну роль у довірі до нього керівництва Міністерства оборони України, яке розглядає питання про його переміщення на іншу рівнозначну посаду в інше місто, що вплине на його уклад життя та здоров'я, підірвала його здоров'я, було втрачено сон, апетит, спілкування з людьми, а позивач повинен весь час виправдовуватися перед друзями, колегами по роботі з приводу даної ситуації. Також, позивач не довів суду причинно-наслідковий зв'язок між зниженням рівня його суспільно-позитивної оцінки або його втратами майнового чи немайнового характеру внаслідок поширення такої інформації відповідачем ОСОБА_4 . Крім того, твердження позивача про те, що поширена ОСОБА_4 інформація ґрунтується лише на її словах і не має жодної доказової бази та є надуманою, спростовується листом Міністерства оборони України від 02 лютого 2021 року № 356/117 та відкритим кримінальним провадженням.
Відповідачі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у встановлений судом строк відзив на позов не подали.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 та її представники у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, відповідач вказала, що вся інформація, яку просить спростувати позивач, є правдивою.
Представник відповідача - Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у судовому засіданні просив відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.
Відповідачі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, його представників, відповідача ОСОБА_4 , представників відповідачів, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
12 січня 2021 року об 11 годині 54 хвилин в мережі Інтернет на сайті http://www.gorod.cn.ua була оприлюднена стаття під назвою «Жінка-підполковник заявила про домагання та булінг», в якій, зокрема, була викладена наступна інформація: «Які саме фізичні дії направляє на вас комісар? - Коли я заходила до кабінету, занести якісь документи, тощо, хватав мене за груди, просовував руку між ніг і стискав за область геніталій, коли я нахилялась для пояснень над документом міг просунути руку між в отвір між поясом штанів та моїм тілом. Ляскав по сідницях, в тому числі в присутності офіцерів. Ліз цілуватися з язиком, у губи».
Також, 14 січня 2021 року на каналі UА: ЧЕРНІГІВ було розповсюджено відеосюжет під назвою: «У Чернігові підполковник ЗСУ заявила про сексуальні домагання на службі».
Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Статтею 4 Закону України «Про інформацію» передбачено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (стаття 7 Закону України «Про інформацію»).
Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 32 Конституції України, зокрема, закріплено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Відповідно до статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтями 297, 299 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі . Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до вказаної статті фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.
При цьому, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
У пункті 9 та 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Таку ж позицію висловила і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).
Крім того, аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 347/1525/14-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 687/1125/16-ц, від 09 жовтня 2019 року в справі № 183/175/16, від 13 березня 2018 року в справі № 910/2853/17, від 01 лютого 2018 року в справі № 461/6366/15-ц, від 13 лютого 2019 року в справі № 439/1469/15-ц та інших.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу; власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.
Частиною 11 статті 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім'я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв'язатися. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини.
Належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.
Таким чином, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві, тобто, саме на позивача покладено обов'язок, з урахуванням заявлених вимог, визначати відповідачів у справі, а суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які визначені та залучені позивачем.
Однак, позивач, ні при подачі позовної заяви та її уточненні, ні в ході підготовчого провадження не встановив та не заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача власника веб-сайту http://www.gorod.cn.ua та автора інформаційного матеріалу. Також, в ході підготовчого засідання позивач не уточнював свої позовні вимоги.
Тобто, позивач під час розгляду справи своїм правом на залучення співвідповідача/співвідповідачів у справі, визначеним статтею 51 ЦПК України, шляхом подання відповідних клопотань, не скористався.
При цьому, на необхідність визначення відповідачів у справі з урахуванням заявлених вимог судом зверталася увага позивача в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Також, в ході підготовчого провадження суд відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України сприяв позивачу у реалізації його прав щодо визначення всіх відповідачів, які з урахуванням заявлених вимог, мають відповідати за вказаним позовом, та неодноразово роз'яснював, хто має бути відповідачем у справі, у разі поширення оспорюваної інформації, зокрема, в мережі Інтернет.
Верховний Суд у своїй постанові від 09 червня 2021 року в справі № 742/1485/19-ц вказав, що у разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та має вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів, суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року в справі № 554/10058/17.
З огляду на наведені норми чинного законодавства, заявлені позовні вимоги та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем заявлені вимоги не до всіх належних відповідачів, що має наслідком відмову в задоволенні позову.
Такі ж висновки зроблені Верховним Судом, який зазначив, що у разі, якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав.
Враховуючи наведене, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову саме у зв'язку з його пред'явленням не до всіх належних відповідачів, а тому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється. Про це зазначив також Верховний Суд у постанові від 11 червня 2020 року в справі № 761/7719/18 та інших.
Згідно із статтею 141 ЦПК України судові витрати у справі необхідно покласти на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10, 11-13, 76, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про захист честі, гідності і ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, зобов'язання спростувати інформацію - відмовити повністю.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», місцезнаходження: вул. Іллєнка Юрія, 42, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 23152907.
Відповідач - ОСОБА_15 , місцезнаходження: пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів.
Відповідач - ОСОБА_16 , місцезнаходження: пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів.
Повний текст рішення складено 07.10.2021.
Суддя