Справа № 658/2838/21
(провадження № 2/658/1314/21)
07 жовтня 2021 року Каховський міськрайонний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Лященко В.В.
за участю: секретаря Яковлєвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Каховці Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №658/2838/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
В вересні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах, 25.01.2021 року її звільнено з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. За період перебування у трудових відносинах з відповідачем утворилась заборгованість з виплати заробітної плати. В день її звільнення розрахунок всіх належних позивачу сум підприємство не провело. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 44 900, 00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25.01.2021 року по день винесення рішення.
Ухвалою суду від 02.09.2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивач не з'явилася, заявою від 07.10.2021 року просила справу розглядати у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, згідно наданої заяви від 06.10.2021 року просив справу розглядати у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , остання перебувала у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «Каховський завод електрозварювального устаткування» по 25.01.2021 року.
З довідки приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» № 18/1186 від 22.07.2021 року заборгованість по заробітній платі при звільнені становить 44 900, 00 грн.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази порушення трудового законодавства відповідачем, та, оцінюючи їх у сукупності, вважає їх достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивачу, яка становить 44 900, 00 грн.
Суд визнає необхідним застосувати п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України і допустити негайне виконання рішення суду у справі про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення.
Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
КЗпП України покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
При цьому, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
У пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Отже, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.
Згідно з довідки № 18/1186 від 05.10.2021 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 256, 55 гривень, за вирахуванням податків із заробітної плати передбачених законодавством України.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 256, 55 грн., а число робочих днів за час затримки повного розрахунку з 26.01.2021 року по день фактичного розрахунку (дата судового рішення), тобто по 07.10.2021 року, включно, становить 176 робочих дні, отже ПрАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» має сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 45 152, 80 грн.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 44 900, 00 (сорок чотири тисячі дев'ятсот) гривень.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 26.01.2021 року по 07.10.2021 року включно у розмірі 45 152, 80 (сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят дві грн. вісімдесят коп.) гривень.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» на користь держави Україна судові витрати у розмірі 1 816, 00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду.
Суддя В. В. Лященко