Справа № 484/3918/21
Провадження № 2-н/484/744/21
про відмову у видачі судового наказу
07 жовтня 2021 року м. Первомайськ
Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Маржина Т.В., ознайомившись із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехбудсервіс" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком з ОСОБА_1 в сумі 3 469 грн. 50 коп.,-
ТОВ "Комунтехбудсервіс" звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 з 01.10.2018 року по 31.03.2020 року в сумі 3 469 грн. 50 коп.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, приходжу до висновку про те, що у видачі судового наказу слід відмовити з таких підстав.
Частиною 1 ст. 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 №14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" передбачає, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення статті, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Пуктом 9 визначено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Отже у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 20.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Цихонею В.А., власниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 1/2 частці кожен.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Статтями 66, 67, 162 ЖК України передбачено, що за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ці послуги має бути надано вчасно і відповідної якості, та, відповідно, оплачено вчасно.
Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено перелік житлово-комунальних послуг, до яких належить: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Тобто, саме на власників майна покладено тягар його утримання.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласники квартири, повинні нести відповідальність по сплаті за житлово-комунальні послугу пропорційно належним часткам у праві власності на житло.
Разом з тим, заборгованість за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком нарахована лише ОСОБА_1 . Суду не надано розрахунків про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частках та розмежування стягнення сум з кожного із власників. Тобто, наявний спір про право.
За таких обставин, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Заявнику слід роз'яснити, що згідно до ч.1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 165, 259, 260 ЦПК України, суддя, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Комунтехбудсервіс" у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком з ОСОБА_1 в сумі 3 469 грн. 50 коп.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали виготовлено 07.10.2021 року.