Шаргородський районний суд
Вінницької області
07 жовтня 2021 року
м. Шаргород
Справа № 152/1075/15-ц
Провадження № 6/152/24/21
Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Соколовської Т.О.
при секретарі судового засідання Здищук А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в особі генерального директора Іжаковського Олега Валерійовича про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником,
учасники справи -не прибули,
встановив:
10.09.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» в особі генерального директора Іжаковського О.В. звернулося до Шаргородського районного суду Вінницької області з заявою про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником у справі №152/1075/15-ц.
У обґрунтування заяви генеральний директор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» Іжаковський О.В. зазначив, що 30.07.2015 Шаргородським районним судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 152/1075/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості по кредитному договору №500961630.
21.06.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і №500961630.
26.12.2018 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» укладено договір факторингу №2019-1КІ/Веста про відступлення права вимоги, згідно з яким відбулося переуступлення права вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором №500961630.
16.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500961630.
ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» стало новим кредитором боржника ОСОБА_1 .
Посилаючись на ці обставини, заявник просить провести заміну стягувача ПАТ «Альфа-Банк» його правонаступником ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».
У судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог ч.3 ст.442 ЦПК України, неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути заяву без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за правилами ч.2 ст.247 ЦПК України.
У справі, що розглядається встановлено, що рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 30.07.2015 у цивільній справі №152/1075/15-ц позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 59675,88 грн, та судові витрати в розмірі 596,76 грн (а.с. 6-8).
21.06.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і №500961630 (а.с.41-46).
26.12.2018 між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА про відступлення права вимоги, згідно з яким відбулося переуступлення права вимоги за рядом кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором №500961630 (а.с.26-36).
16.01.2019 відбулося відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №500961630 (а.с. 13- 22).
Таким чином, внаслідок укладення вказаних договорів ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» стало правонаступником ПАТ «Альфа-Банк», відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, зокрема ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, а також новим стягувачем у виконавчих правовідносинах.
Згідно з положеннями ч.1 ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" від 19 лютого 2009 року).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Зазначене кореспондується із практикою Європейського суду з прав людини, який в п.24 рішення у справі «Воротніков проти України» від 14.02.2008 вказав, що «провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження, а тому виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці два провадження мають розглядатися як цілісний процес».
У п. 23 рішення ЄСПЛ в справі «Матківська проти України» від 12.03.2009 суд звернув увагу, що "виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також, що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Отже, заміна сторони у відносинах, які є предметом даного судового розгляду (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії цивільного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Стаття 37 та частина перша статті 378 ЦК України, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, узгоджується з положеннями статті 55 та частини 1 статті 442 ЦК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" про те, що суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0612/649/11.
Згідно з положеннями ч.ч.5, 6 ст.13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.
Відтак, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» надало суду докази того, що у справі, що розглядається відбулась заміна кредитора і, що в даній справі допускається правонаступництво, у зв'язку з чим заява про заміну сторони у справі підлягає задоволенню.
Виконання судового рішення є невід'ємною завершальною стадією судового провадження і заміна сторони на цій стадії може відбуватися як на підставі та у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, так і ЗУ "Про виконавче провадження", правонаступництво можливе на будь - якій стадії процесу, в тому числі й на стадії виконання судового рішення.
Частинами 1, 2, 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, держава, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.2 ст.442 ЦПК України).
Виходячи з наведеного, сторони виконавчого провадження, якими є стягувач та боржник, державний або приватний виконавець, а також особа, яка набула прав стягувача, можуть звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час розгляду справи) у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Відповідно висновку зробленого Верховним Судом у постанові від 05.12.2018 № 643/4902/14-ц, за своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013 у справі №6-122цс13.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).
За таких умов ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» слід вважати правонаступником первісного стягувача і провести відповідну заміну у виконавчому провадженні.
Керуючись ст.ст. 55, 260, 353, 354, 442 ЦПК України, ст.ст. 1, 15 Закону України "Про виконавче провадження", суд -
постановив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» в особі генерального директора Іжаковського Олега Валерійовича про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником - задовольнити.
Замінити вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз буд.5-Б, ЄДРПОУ 36799749) у справі №152/1075/15-ц за цивільним позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500961630.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України).
Ухвала постановлена та підписана суддею 07.10.2021.
Головуючий суддя Т.О. Соколовська