07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 640/11869/20
адміністративне провадження № К/9901/22871/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/11869/20
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування наказу
за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 (головуючий суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 (колегія у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Земляної Г.В., Файдюка В.В.), -
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2020 № 124 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації».
2. Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним наказом скасовано повідомлення та декларацію, які вичерпали свою дію у часі, оскільки позивачем набуто право власності на об'єкт будівництва на підставі попередньо винесених рішень відповідача. Окрім іншого, позивач зазначав, що будівництво об'єкта здійснювалося на підставі та з дотриманням державних будівельних норм, а у відповідача відсутні підтвердження того, що будівництво здійснювалося з істотним порушенням зазначених норм, що загрожує життю та здоров'ю людини, відсутні будь-які перевірки та рішення щодо віднесення об'єкта до самочинного будівництва.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 адміністративний позов задоволено повністю.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 залишено без змін.
5. Постановою Верховного Суду від 22.01.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
6. За результатами нового розгляду Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18.02.2021 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.05.2020 №124 «Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації», яким скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25.02.2020 № КВ 061200561274 та реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28.02.2020 № КВ 141200591496 щодо об'єкта будівництва: «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 ».
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 залишено без змін.
8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки винесений відповідачем наказ є необґрунтованим, а станом, як на дату винесення спірного наказу, так і станом на дату розгляду даної справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, були відсутні належні і допустимі докази того, що відремонтована будівля є самочинним будівництвом, то суди прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 22.06.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалите нове, яким у задоволенні позову відмовити.
10. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки тому, що позивач у скасованих відповідачем повідомленні та декларації зазначив недостовірну інформацію, яка є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, вказавши, що здійснюється капітальний ремонт, а тому видача містобудівних умов та обмежень не потрібна відповідно до пункту 5 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 № 289. Однак, на думку скаржника, суди не врахували, що зі змісту проектної документації вбачається виконання позивачем робіт, які передбачають зміну зовнішніх геометричних параметрів конструкції, а тому такі роботи не підпадають під ознаки капітального ремонту, а відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» є реконструкцією, а тому проведення таких робіт потребує видачі містобудівних умов та обмежень.
11. Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
12. 22.06.2021 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача: Стеценка С.Г., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021.
15. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 07.10.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Позивачем через електронний кабінет відповідача подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), від 25.02.2020 №КВ 061200561274 та декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), від 28.02.2020 № КВ 141200591496 на об'єкт "Капітальний ремонт нежитлової будівлі АДРЕСА_1", які зареєстровано автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру.
17. У повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), від 25.02.2020 № КВ 061200561274 зазначено: вид будівництва - капітальний ремонт, проектна документація розроблена ТОВ «Ко Проджект» під керівництвом головного інженера проекту Кульбовського І.Т. та затверджена наказом замовника будівництва 02.12.2019; містобудівні умови та обмеження не видаються згідно пункту 5 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 №289 (реконструкція споруд та інженерних мереж, у тому числі допоміжних виробництв, що належать підприємствам, без перепрофілювання та зміни зовнішніх геометричних параметрів); загальна площа об'єкта відповідно до проектної документації - 609,30 кв. м, загальна площа нежитлових приміщень об'єкта будівництва - 960,00 кв. м.
18. Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 18.05.2020 № 064-2345 звернувся до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням провести перевірку будівельного майданчику за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердити правочинність та відповідність проведення робіт з посиланням на нормативні документи.
19. У результаті дослідження доданих до листа Департаменту міського благоустрою документів, відповідач встановив, що площа будівлі складає 960 кв. м, а власниками нежитлової будівлі є ОСОБА_1 (1/2 частина) та ОСОБА_3 (1/2 частина) на підставі договорів купівлі-продажу від 17.10.2017 та 27.02.2017 відповідно. Водночас, лише одним з співвласників будівлі - ОСОБА_1 , як замовником будівництва, подавалася та затверджувалася проектна документація та ним одноособово подавалася декларація про готовність до експлуатації об'єкта будівництва.
20. За висновками відповідача, оскільки ОСОБА_1 відповідно до Реєстру є власником лише 1/2 частини вищезазначеного об'єкта будівництва, тобто не володів на законних підставах усім нежитловим приміщенням, він не міг бути одноособовим замовником будівництва даного об'єкта та відповідно не міг затверджувати проектну документацію. За наведеного відповідач дійшов висновку, що замовником будівництва затверджено проектну документацію, розроблену в порушенням норм законодавства всупереч вимог статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 23 Закону України "Про архітектурну діяльність".
21. Також відповідачем встановлена невідповідність зазначеної у різних документах площі приміщення, а саме: 960,00 кв. м, 609,30 кв. м., 646,30 кв. м, а також оформлення позивачем права власності на об'єкт будівництва 17.10.2017 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28.02.2020.
22. У підтримку своєї позиції відповідач посилається на лист Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві від 17.03.2020 №65/18/1811, адресований ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в якому повідомляється про пожежу 29.09.2019 у нежитловій будівлі у АДРЕСА_1, внаслідок якої знищено та пошкоджено конструктивні елементи цегляної будівлі та металево-каркасну прибудову, яка вигоріла повністю, а також на лист Подільського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 01.10.2019 № 27/2360, в якому підтверджується факт пожежі, що сталася 26.09.2019 в прибудові до недіючої господарської споруди за адресою: АДРЕСА_1 , лист Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2020 №106-2675 та звернення депутата міської ради Назаренка В.
23. Разом із тим, передумовою виникнення спірних правовідносин стало те, що відповідачем видано оскаржуваний наказ від 21.05.2020 №124 "Про скасування права на початок виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації", яким скасовано повідомлення про початок будівельних робіт від 25.02.2020 №КВ 061200561274 та реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28.02.2020 №КВ 141200591496 щодо об'єкта будівництва "Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. "Б" за адресою: АДРЕСА_1.
24. Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю зазначеного наказу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
27. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
28. Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є, зокрема, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI.
29. Статтею 9 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному України «Про регулювання містобудівної діяльності».
30. Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
31. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
32. У відповідності з пунктом 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
33. Частинами третьою, п'ятою, сьомою цієї ж статті визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.
Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом
34. Після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, та виконання підготовчих робіт з порушенням вимог, визначених у цій статті (пункт 1 частини першої, частина десята статті 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
35. За правилами частини першої, абзацу першого частини другої та частини восьмої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.
36. Згідно з положеннями пункту 1 частини першої, частини десятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
37. Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення
38. Таким чином, право на виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасоване у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ньому недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
39. Так, згідно з п 15 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок №466) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.
40. Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 22 Порядку № 466 у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
41. Як слідує з наведених норм права виключною підставою для скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та декларації про початок будівництва є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження. При цьому, виявлені недостовірні дані, зазначені у деклараціях про початок виконання будівельних робіт або про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, повинні відповідати одній із зазначених умов, які дають підстави вважити об'єкт самочинним будівництвом.
42. Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення винних осіб до відповідальності іншого характеру.
43. Аналогічні підходи до застосування зазначених вище актів законодавства викладені, зокрема, Верховним Судом у постановах від 14.03.2018 у справі №814/1914/16, 26.06.2018 у справі № 826/20445/16, від 18.10.2018 у справі №695/3442/17, від 23.10.2018 у справі № 826/9275/17, від 13.12.2018 у справі №522/6212/17, від 22.01.2019 у справі №826/17907/17.
44. Згідно зі статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
45. Так, у пункті 39 постанови Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 420/1674/19 міститься правовий висновок, згідно із яким зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) слідує, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть проводитися лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт.
46. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об'єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
47. За правилами статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об'єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об'єкт.
48. З огляду на викладене, повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цим повідомленням права на проведення будівельних робіт.
49. Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.
50. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16 та від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 01.10.2019 № 826/9967/18, від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 23.07.2019 у справі № 826/5607/17, від 20.01.2021 у справі № 420/1674/19, від 04.08.2021 у справі № 640/20369/18.
51. Як підтверджується матеріалами справи, на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28.02.2020 №КВ141200591496 позивачем зареєстровано право власності на об'єкт будівництва «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1.
52. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, серед іншого, вказав у постанові від 22.01.2021, що судам необхідно перевірити та надати оцінку доводам відповідача про те, що рішення приватних нотаріусів, на підставі яких зареєстровано право власності на вказане приміщення, скасовано наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2020 № 3454/5.
53. Так, на виконання вимог Верховного Суду, суди попередніх інстанцій за результатами нового розгляду встановили, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 №640/21960/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021, наказ Міністерства юстиції України від 02.10.2020 № 3454/5 скасований - як протиправний.
54. Таким чином, як на момент прийняття відповідачем спірного наказу, так і на момент вирішення справи в судах, за позивачем зареєстровано право власності на об'єкт будівництва «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1.
55. Натомість приймаючи оспорюваний у цій справі наказ, відповідач демонструє «формальне» виконання своїх функцій, оскільки він не спрямований на досягнення поставленої мети, а саме: забезпечення дотримання суб'єктом містобудівної діяльності правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України «Про благоустрій населених пунктів», оскільки за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований (реконструйований) об'єкт будівництва, скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об'єкта не тягне за собою настання будь-яких реальних правових наслідків.
56. З урахування наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оспорюваного у цій справі наказу та наявність підстав для його скасування.
57. При цьому колегія суддів зазначає, що після реєстрації права власності на об'єкт будівництва «Капітальний ремонт нежитлової будівлі літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1, у разі наявності всіх визначених законом підстав вважати об'єкт самочинним будівництвом, відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, Департамент ДАБК або інший уповноважений законом орган зобов'язаний звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта (об'єктів) у порядку, встановленому законом.
58. Тобто ефективним способом захисту за цих обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо компетентним органом буде доведено, що об'єкт має ознаки самочинного будівництва.
59. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 826/12543/16, а також постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 30.03.2021 у справі № 826/5513/17.
60. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
61. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування».
62. У цьому рішенні ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).
63. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v.Croatia), пункт 74).
64. Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об'єкта до експлуатації та право власності на побудований об'єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, позивач вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб'єкта владних повноважень.
65. Адже принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.
66. За таких обставин слід вважати дії відповідача такими, що вчинені за межами належного урядування в розумінні правомірних очікувань та правової визначеності щодо користування об'єктом будівництва з боку позивача.
67. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
68. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Я.О. Берназюк В.М. Кравчук