07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 520/8799/2020
адміністративне провадження № К/9901/35157/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романенко Наталії Анатоліївни, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №520/8799/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 23 Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання протиправними та скасування рішення (висновку) та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області та Атестаційної комісії №23 Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Первинна професійна спілка Правозахисники країни, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №23 Головного управління Національної поліції в Харківській області, оформлене протоколом ЗП №736 від 27 травня 2020 року про невідповідність позивача займаній посаді з подальшим звільненням зі служби в поліції через службову невідповідність та зазначене в розділі IV Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: пункт 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність прийняте стосовно позивача;
- визнати незаконним та скасувати наказ №152 о/с Головного управління Національної поліції в Харківській області від 5 червня 2020 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції;
- поновити позивача, на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 10 червня 2020 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 10 червня 2020 року до дати фактичного розрахунку;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача кошти в сумі: 4911 гривень 93 копійки, які були утримані при звільненні.
12 листопада 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 21 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження представник позивача зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме поновлення громадянства.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Крім того, Судом установлено, що скаржник уже подавав касаційні скарги, які ухвалами Верховного Суду від 11 серпня 2021 року (К/9901/28652/21), від 02 вересня 2021 року (К/9901/30649/21) повернуті особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та надано вичерпні роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав, передбачених частиною четвертої статті 328 КАС України.
Подана втретє касаційна скарга відповідача містить цитування пункту 3 частини другої статті 328 КАС України, нормативно-правових актів, виклад обставини справи, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням представника позивача у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме скаржник не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романенко Наталії Анатоліївни, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №520/8799/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 23 Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання протиправними та скасування рішення (висновку) та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова