07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 240/14838/20
адміністративне провадження № К/9901/884/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Уханенка С.А.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу адвоката Дмитренка Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Черняхович І.Е.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді - Залімський І.Г., Сушко О.О.)
у справі №240/14838/20
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про зобов'язання вчинити дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У вересні 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, Війська частина НОМЕР_1 ), у якій просив:
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч.1 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та індексації грошового забезпечення, із розрахунку 276,09 гривень в день, з 20 жовтня 2018 року по 10 липня 2020 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- належним чином оформленої уточненої позовної заяви (в 2-х екземплярах) із зазначенням в її прохальній частині позовної вимоги щодо оскарження протиправних, на переконання позивача, рішень, дії чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 );
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020, яка була залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суди попередніх інстанцій, з посиланням на постанову Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 та постанову від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17, зазначили, що, оскільки спірні правовідносини пов'язані із стягненням середнього заробітку за час затримку виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч.1 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", при звільненні його з військової служби, яка є публічною службою, то під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення КАС України, як норми спеціального закону, а не положення КЗпП України. Матеріалами, доданими до позовної заяви підтверджується, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено 10 липня 2020 року, водночас, з вказаним адміністративний позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 04 вересня 2020 року, що свідчить на користь висновку про пропуск позивачем, встановленого в ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
11 січня 2021 року адвокат Дмитренко Володимир Вікторович (далі - Дмитренко В.В., адвокат) в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_2 вказує на те, що судами неправомірно не застосовано до спірних правовідносин висновок, викладений в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №4-рп/2012 про те, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, Окрім того, адвокат стверджує, що ним не пропущено навіть місячний строк звернення до суду. Так, остаточний розрахунок був проведений з позивачем 10 липня 2020 року, а 07 серпня 2020 року адвокатом позивача був отриманий лист засобами поштового зв'язку від відповідача з інформацією про зараховані ОСОБА_1 кошти від 10.07.2020 Тому, на думку ОСОБА_2 , зважаючи на те, що позов пред'явлений скаржником до суду 04.09.2020, позивачем не пропущено місячний строк звернення до суду.
Відповідачем відзиву на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу призначено до касаційного розгляду.
ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, спірним питанням у вказаній справі є визначення граничного строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку (ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України), а саме, відповідно до висновку, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №4-рп/2012 (тримісячний строк) або відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України (місячний строк), оскільки спірні правовідносини виникли при звільненні саме з публічної служби.
Суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити, що, враховуючи предмет спору (невиплата позивачу усіх належних йому у день звільнення сум), а також приписи п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, за якими військова служба є різновидом публічної служби, то даний спір є публічно - правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Суд підкреслює, що нормами КАС України передбачена можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п??ятою статті 122 КАС України.
Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п?ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, а також у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №500/2253/20.
У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 04 вересня 2020 року, тобто з пропуском місячного строку з дня остаточного з ним розрахунку (10 липня 2020 року).
Доводи адвоката щодо його обізнаності стосовно несвоєчасного розрахунку з позивачем лише 07.08.2020 - з листа відповідача, а відтак, відсутність пропуску місячного строку звернення до суду, визначеного нормами КАС України, не спростовують факт освідомлення ОСОБА_1 про факт несвоєчасного розрахунку при звільненні саме 10.07.2020 - в момент зарахування на рахунок позивача коштів, як компенсації за невикористану відпустку.
Таким чином, враховуючи викладене, а також межі перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій виключно в рамках вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, що визначено частиною першою статті 341 КАС України, Суд зауважує, що, підстави для задоволення касаційної скарги адвоката Дмитренка Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 у цій справі - відсутні, оскільки підстави, на які посилався адвокат, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального права і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 343, 349- 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу адвоката Дмитренка Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
СуддіН.А. Данилевич С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова