07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/14048/16
адміністративне провадження № К/9901/29764/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 826/14048/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», капітана Миколаївського морського торговельного порту Рябчикова П.С., про визнання протиправними дій та стягнення матеріальної шкоди,
12 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 826/14048/16.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником отримано ухвалу Верховного Суду від 31 серпня 2021 року - 06 вересня 2021 року.
17 вересня 2021 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху на електронну пошту Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду.
20 вересня 2021 року вказана заява надійшла на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду 05 листопада 2020 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України. Вказують, що згідно пункту 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Враховуючи, що з моменту виникнення права для подання касаційної скарги у цій справі та до цього часу діє карантин, внаслідок чого частина працівників скаржника перебувала у вимушених відпустках, наявні, на думку скаржника, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Вказують на необхідність врахування правової позиції Європейського суду з прав людини щодо обмеження права доступу до суду.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
При цьому, фактично обґрунтування скаржником поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження є аналогічними обґрунтуванням, яким вже надавалася оцінка судом касаційної інстанції в ухвалі від 31 серпня 2021 року про залишення касаційної без руху.
Так, скаржник повторно зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду 05 листопада 2020 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику, на його думку, безпідставно.
Водночас в ухвалі від 31 серпня 2021 року Суд зауважував, що скаржник повторно 16 листопада 2020 року подав касаційну скаргу, яка ухвалою від 30 листопада 2020 року була повернута на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України оскільки у ній не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Втретє до суду касаційної інстанції скаржник звернувся лише 23 квітня 2021 року після сплину чотирьох місяців після повернення касаційної скарги. Вказану касаційну скаргу було також повернуто скаржнику ухвалою від 19 травня 2021 року на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України. Із цією касаційною скаржник звернувся також майже через чотири місяці - 10 серпня 2021 року.
Водночас, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до положень КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Судом в ухвалі від 31 серпня 2021 року зауважувалося, що подання первинної касаційної скарги у встановлений законом строк не передбачає зупинення строку на касаційне оскарження для нього та можливості у зв'язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.
При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже одинадцять місяців з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.
Крім того, колегія суддів вважає недоречними посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як підставу для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади.
Правові висновки ЄСПЛ в порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто, визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, так як головним обов'язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19.
Обґрунтування скаржника щодо пропуску строку на касаційне оскарження в зв'язку з впровадженням карантинних обмежень не містять доводів щодо неможливості вчинення скаржником відповідних процесуальних дій щодо своєчасного оскарження судових рішень з дотриманням встановленого строку на касаційне оскарження протягом одинадцяти місяців з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Суд повторно звертає увагу, що з моменту ухвалення постанови апеляційного суду (22.09.2020) і до моменту подання повторної касаційної скарги (05.05.2021), минуло майже вісім місяців, а після отримання копії ухвали про повернення втретє поданої касаційної скарги (24.05.2021) і до моменту повторного звернення (12.08.2021) минуло чотири місяці.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 826/14048/16.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 826/14048/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», капітана Миколаївського морського торговельного порту Рябчикова П.С., про визнання протиправними дій та стягнення матеріальної шкоди.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М.Соколов