Іменем України
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №620/3476/19
адміністративне провадження № К/9901/11958/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Желєзного І.В., Коваленко Н.В.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 (суддя Скалозуб Ю.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 (колегія у складі суддів Коротких А.Ю., Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.)
у справі № 620/3476/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 25.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене протоколом № 136 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини;
- зобов'язати відповідача призначити одноразову грошову допомогу як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019, встановленому п. п. б п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції закону з 07.05.2017 і постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 з урахуванням проведених виплат за 15% ступеня втрати працездатності та перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи для подальшої виплати.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 19.04.2019 внаслідок поранення та захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2019 № 136;
- зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст. 16, пункту «б» частини 1 ст. 16-2, ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. 30.04.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на вказані судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2020 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 05.09.2015 звільнений з військової служби у запас, що підтверджується витягом з наказу Міністерства оборони України № 247 від 05.09.2015.
6. 19.11.2015 під час первинного огляду органами МСЕК, позивачу встановлено 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що сталося 19.02.2015 (довідка МСЕК серія АГ № 0010614 від 19.11.2015, довідка про обставини поранення військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 24.04.2015, довідка військово-лікарської комісії від 19.05.2015).
7. У зв'язку зі втратою працездатності 15% Міністерством оборони України позивачу було виплачено 14 469 грн, що не заперечується сторонами.
8. 22.05.2019 під час огляду органами МСЕК позивачеві встановлено ІII групу інвалідності з 15.04.2019, причина інвалідності захворювання, так пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААБ № 493790 від 22.05.2019, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 194 від 28.01.2019).
9. 24.09.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок поранення та захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. До заяви додано всі необхідні документи, передбачені Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
10. Відповідно до Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2019 № 136, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Зазначено, що допомога у зв'язку з встановленням 15% втрати працездатності виплачена в сумі 14469 гривень.
11. Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019.
13. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення від 11.10.2019 № 136 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01.01.2017 не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2015 по 2019 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 19.04.2019 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
15. Таким чином, за висновком суду першої інстанції, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
16. Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи для подальшої виплати позивачу, то вони є передчасними, оскільки обов'язок вчиняти зазначені дії виникне лише після прийняття відповідного рішення Міністерством оборони України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права.
18. Скаржник наголошує на тому, що між встановленням позивачу ступеня втрати працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло більше двох років, тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
19. Відповідач також посилається на висновок Верховного Суду, зокрема викладений у постанові від 21.08.2019 у справі № 806/2187/18, згідно якого право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності або відсотка втрати працездатності обмежене дворічним строком.
20. 19.06.2020 позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
22. Ключовим питанням у цій справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням йому під час повторного огляду органами МСЕК ІІІ групи інвалідності з 15.04.2019.
23. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
24. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), та дійшов такого висновку:
“(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)”.
25. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:
“ <…> пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров'я і які раніше уже таку допомогу отримували.
Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров'я.
Проте, ті особи, стан здоров'я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров'я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров'я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб'єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров'я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно”.
26. Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п'ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.
27. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.
28. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, Суд звертає увагу на те, що за наслідками повторного огляду ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено з 15.04.2019, а під час первинного огляду органами МСЕК - 19.11.2015, позивачу встановлено 15% втрати працездатності, без встановлення інвалідності. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
29. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
30. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
31. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
32. Рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 України, Суд -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у справі №620/3476/19 скасувати.
Ухвалити нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя І.В. Желєзний
Суддя Н.В. Коваленко