про відмову у відкритті касаційного провадження
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 540/2643/20
адміністративне провадження № К/9901/30216/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року за рахунок виплати 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати у 30-денний термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати 75 % суми підвищеної пенсії ОСОБА_1 , визначеної станом на 01 березня 2018 року за період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року включно.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 за період 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року включно з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року. Змінити рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати 75 % суми підвищеної пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року за період з 04 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року включно. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести виплату пенсії за період з 04 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року включно, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, викладені в касаційній скарзі. Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання доказів, які підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2021 року скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, до якої додано копію поштового конверта про направлення рішення суду апеляційної інстанції на адресу скаржника із штрихкодовим ідентифікатором 6504519155346 та копію відомостей із сайту пошуку поштових відправлень АТ "Укрпошта", відповідно до яких копію рішення скаржник отримав 21 липня 2021 року, а до Верховного Суду із касаційною скаргою він звернувся 13 серпня 2021 року.
Частиною другою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Розглянувши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із виплатою позивачу підвищення пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення 1 344,84 грн; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75 % від підвищення 2 017,26 грн; з 01 січня 2020 року 100 % від підвищення 2 689,68 грн.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункт "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а також не враховано висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 06 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, за результатами розгляду зразкової справи № 160/3586/19. Також скаржник зазначає, що Верховним Судом у постановах 2018-2019 років висловлена позиція про те, що норми законів, які не відповідають Конституції України та підзаконних нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України та законам, недопустимо застосовувати судам при розгляді справ. У разі визнання протиправним, нормативно-правовий акт не може застосуватися - як за період до, так і за період після встановлення судом його протиправності. Судами цей принцип не враховано і це звужує обсяг встановленого вище права позивача на виплату перерахованої йому пенсії в 100 % розмірі також і за період з 04 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року і це питання має виняткове значення для нього.
Проте, вказане скаржником обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, а має суб'єктивний характер.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався під час перегляду рішення суду першої інстанції, відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/3586/19. Скаржником не наведено обставин, які б дали підстави суду касаційної інстанції дійти висновку про необхідність відступлення від цієї правової позиції.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року.
3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний