про відмову у відкритті касаційного провадження
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 520/18321/2020
адміністративне провадження № К/9901/27996/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради по заяві ОСОБА_1 від 04 листопада 2020 року про надання містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва: Реконструкція будівлі літ. Д-1 під кафе та нежитлових приміщень без зміни функціонального призначення за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради (ЄДРПОУ: 06716538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 листопада 2020 року про надання містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва: Реконструкція будівлі літ. Д-1 під кафе та нежитлових приміщень без зміни функціонального призначення за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року скасовано в частині зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 листопада 2020 року про надання містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва: "Реконструкція будівлі літ. "Д-1" під кафе та нежитлових приміщень без зміни функціонального призначення за адресою: АДРЕСА_1 ", з урахуванням висновків суду.
В цій частині прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Зобов'язано Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва: "Реконструкція будівлі літ. "Д-1" під кафе та нежитлових приміщень без зміни функціонального призначення за адресою: АДРЕСА_1 ".
26 травня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій вона просила ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з відривом її від звичайних занять у розмірі 2 888,80 гривень.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з питань розподілу судових витрат. Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем у зв'язку із відривом її від звичайних занять у розмірі 2 888,80 гривень.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13 серпня 2021 року скаржником подано квитанцію № 57962131 від 02 вересня 2021 року про сплату судового збору в сумі 2 270,00 гривень.
Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 30 липня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Предметом оскарження у цій справі є судове рішення, прийняте за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції під час постановлення ухвали не враховано пункт 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" № 590 від 27 квітня 2006 року, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 червня 2021 року у справі № 818/208/17, відповідно до яких "… наведені норми КАС України, постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" № 590 від 27 квітня 2006 року не містять вимог про документальне підтвердження добових (крім випадку, коли йдеться про конкретну суму, більшу від найнижчої межі) та відриву від звичайних занять."
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради витрат за відрив від її звичайних занять, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач не надала доказів в обґрунтування компенсації за відрив від звичайних занять, а саме, що звичайні заняття були позивачем заплановані та не здійснені у зв'язку з підготовкою процесуальних документів: складання апеляційної скарги, складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, складання клопотання про залучення представника, належна підготовка документів для їх подачі до суду, роздрукування та ксерокопіювання.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в пункті 60 постанови від 17 січня 2020 року у справі № 818/40/17.
Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції пункту 3 додатку до постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" № 590 від 27 квітня 2006 року, а також висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 червня 2021 року у справі № 818/208/17, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони стосуються компенсації витрат пов'язаних із прибуттям до суду, тоді як в своїй заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати у зв'язку із відривом від її звичайних занять, що пов'язані із витрачанням її власного часу.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не містять належних та достатніх підстав, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанцій, а тому колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення про відмову в ухваленні додаткового судового рішення з дотриманням норм процесуального права.
Враховуючи, що зміст ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний