07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 2540/2458/18
провадження № К/9901/14064/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 (головуючий суддя Соломко І.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.)
у справі №2540/2458/18
за позовом ОСОБА_1
до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання
- зобов'язати здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з підвищенням його на 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 у справі № 2а-2008\09\2570 з часу призначення щомісячного довічного грошового утримання - 14.09.2017.
2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 позов залишено без розгляду.
3. 13.11.2018 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в перерахунку, виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з підвищенням його на 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 у справі № 2а-2008/09/2570, починаючи з 27.12.2017 скасовано та в цій частині направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 залишено без змін.
4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, у задоволені позову відмовлено.
5. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 у справі №2а-2008/09/2570 (залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009) задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області та зобов'язано, зокрема, провести нарахування і виплату довічного грошового утримання з підвищенням його на 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та виплатити позивачу недоплачені відповідачем кошти.
7. Позивач вважає, що з набранням чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010, йому, як учаснику бойових дій, має виплачуватись призначене за вказаним рішенням суду щомісячне довічне утримання.
8. Однак відповідач листом від 05.06.2018 № 141/10/5-3 відмовив позивачу у проведенні такої виплати, посилаючись на те, що Прилуцьке ОУПФУ не є стороною у справі №2а-2008/09/2570 і не може відповідати за вимоги покладені судовим рішенням на іншу особу, зокрема на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області. Крім того, згідно рішення суду від 04.02.2009 у справі №2а-2008/09/2570 останнє містить посилання на Закон України "Про статус суддів", згідно якого позивачу виплачувалось довічне грошове утримання на пільгових умовах із надбавкою, однак на даний час зазначений закон втратив чинність на підставі Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яким не передбачено виплату зазначеної надбавки. Також відповідач вказує, що 150% мінімальної пенсії за віком не входять до складу суддівської винагороди.
9. Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законні підстави для здійснення перерахунку та виплати грошового утримання позивачу, з урахуванням підвищення в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", починаючи з моменту набрання чинності Законом України від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус судді" - відсутні. Суди звернули увагу, що Законом України від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" виплата зазначеної надбавки взагалі не передбачена.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що спірна надбавка призначена йому судовим рішенням, яке набрало законної сили. Зазначає, що подальші зміни до законодавства не впливають на спірні правовідносини в силу вимог ст. 58 Конституції України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
13. Відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції, чинній до моменту прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 05.10.2005 №2939-IV, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
14. Саме відповідно до зазначеної редакції наведеного закону позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового.
15. У той же час Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 05.10.2005 №2939-IV внесено зміни в статті 12 та викладено її в новій редакції, яка передбачає, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
16. Вказані зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вступили в законну силу 01.07.2006 та є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
17. Тобто, на цей час законодавство не містить норми, яка б давала право особам на отримання підвищення до довічного грошового утримання в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
18. Спірні у справі правовідносини виникли у вересні 2017 року під час призначення позивачу довічного грошового утримання, а тому суди вірно зазначили, що в цьому випадку застосуванню підлягає законодавство, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин.
19. Крім того, суди вірно зазначили, що підвищення щомісячного грошового утримання на 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не пов'язано з перебуванням позивача на посаді судді. Спірні правовідносини пов'язані виключно з отриманням особою статусу, що дає право на отримання такого підвищення, та не можуть відноситися до гарантій незалежності суддів.
20. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
21. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №2540/2458/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб