29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3160/21 пров. № А/857/16244/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження, прийняту суддею Гаврилко С.Є. у місті Ужгороді у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), приватного виконавця Кохана Павла Івановича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), приватного виконавця Кохана П.І. про визнання протиправною бездіяльності (дій) Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Кохана П.І. в частині невиконання (відмови) у знятті арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 реєстраційний номер обтяження 10570470 по виконавчому провадженні ВП № 23018201 та реєстраційний номер обтяження 12172714 по виконавчому провадженні ВП № 31183067 згідно інформаційної довідки № 267190631 від 23.07.2021 року по завершеному виконавчому провадженні ВП № 23018201 та ВП № 31183067; зобов'язання Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби Південно- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Кохана П.І. скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 реєстраційний номер обтяження 10570470 та 12172714 згідно інформаційної довідки № 267190631 від 23.07.2021 року по завершеному виконавчому провадженні ВП № 23018201 та ВП № 31183067.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Суд виходив з того, що арешт на нерухоме майно по виконавчому провадженні ВП № 23018201 та по виконавчому провадженні ВП № 31183067 було накладено по примусовому виконанню виконавчого листа від 13 жовтня 2010 року № 2п-2481/10 виданого Ужгородським міськрайонним судом.
Суд врахував вимоги ст.ч.1 ст.447 ЦПК України і прийшов до висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень загальних судів, постановлених в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу із порушенням норм процесуального права. Просить таку скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Враховуючи наведене, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, внаслідок чого обмежено доступ позивача до правосуддя.
Звертає увагу на те, що при судовому розгляді та при прийнятті судових рішень у справі суди зобов'язані враховувати не лише закони та підзаконні акти при прийнятті органами державної влади, а і практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію, оскільки це буде сприяти впровадженню принципу верховенства права при здійсненні судочинства.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12 квітня 2010 року Ужгородським міськрайонним судом ухвалено рішення суду у цивільній справі № 2-2481/10 згідно якого, зокрема стягнуто з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 519477,32 грн заборгованості та державне мито у розмірі 1700 грн та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
13 жовтня 2010 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 2п-2481/10 на примусове виконання вказаного рішення суду, ухваленого у цивільній справі.
30 жовтня 2019 року в рамках виконавчого провадження ВП № 57108222 ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 13 жовтня 2010 року № 2п-2481/10 на підставі статті 39 частини 1 пункту 9 та статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкту встановлено, що районним відділом Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції накладено було арешти на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постави про відкриття виконавчого провадження ВП № 23018201 від 03 грудня 2010 року та на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 31183067 від 14 лютого 2012 року.
У відповідності до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 02 лютого 2021 року № 251/23-21/1421, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП № 23018201 з примусового виконання виконавчого листа № 2п-2481/10 від 13 жовтня 2010 року виданого Ужгородським міськрайонним судом про: стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 521207,32 грн по даному виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 . Державним виконавцем, у відповідності до статті 47 частини 1 пункту 3 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Також на виконанні в Ужгородському РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП № 31183067 з примусового виконання виконавчого листа № 2п-2481/10 від 13 жовтня 2010 року виданого Ужгородським міськрайонним судом про: стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 521207,32 грн.
14 лютого 2012 року по даному виконавчому провадженні державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1
20 червня 2014 року державним виконавцем, у відповідності до статі 47 частини 1 пункту 9 Закону України «Про виконавче провадження», ухвалено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Таким чином суддею встановлено, що арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 по виконавчому провадженні ВП № 23018201 та по виконавчому провадженні ВП № 31183067 було накладено по примусовому виконанню виконавчого листа від 13 жовтня 2010 року № 2п-2481/10 виданого Ужгородським міськрайонним судом на примусове виконання вказаного рішення Ужгородського міськрайонного суду, що було ухвалено у цивільній справі № 2-2481/10 від 12 квітня 2010 року.
Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Положеннями частини 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що позивач є боржником у виконавчих провадженнях, які відкриті на підставі виконавчого листа № 2п-2481/10 від 13 жовтня 2010 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом
Відповідно до частин 1 та 2 статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина 2 статті 384 ЦПК України).
Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Так, підставою цього позову позивачка визначила наявність арешту, накладеного на її майно.
За таких умов позов спрямовано на захист цивільних прав позивачки., що фактично є різновидом негаторного позову.
Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір в цій частині підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Вищенаведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи, що вказаний спір не підлягає розгляду в судовому порядку, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 272, 287, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі № 260/3160/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 07.10.2021 року.