07 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1093/21 пров. № А/857/13644/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Шевчук С.М., Онишкевича Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львовіапеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного судувід 17 червня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Панікар І.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Комунального некомерційного підприємства «Коломийський фтизіопульмонологічний центр Коломийської міської ради Івано-Франківської області» про застосування заходів реагування,
У березні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДСНС, Управління, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) Комунального некомерційного підприємства «Коломийський фтизіопульмонологічний центр Коломийської міської ради Івано-Франківської області» (далі - КНП «Коломийський фтизіопульмонологічний центр», Підприємство, відповідач), що знаходиться за адресою: вулиця Замкова, 74 б, місто Коломия, Івано-Франківська область, шляхом опечатування вхідних дверей, крім виконання робіт, пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного судувід 17.06.2021 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ряд порушень, які були виявлені під час проведення позапланової перевірки не були усунуті та створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей. Так, на виконання вимоги контролюючого органу обладнати приміщення системами протипожежного захисту, підприємство надало лише договір про виконання робіт з монтажу пожежної сигналізації і оповіщення про пожежу в нежитлових приміщеннях від 11.05.2021, проте не було надано акту виконаних робіт, що свідчить лише про намір їх виконати. Не надано доказів на підтвердження вогнезахисного оброблення дерев'яних конструкцій горищ. Також вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що виявлені порушення самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення та розвитку пожеж, а можуть лише створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей у процесі самої пожежі, оскільки чинне законодавство пов'язує наявність чи відсутність загрози для життя і здоров'я людей від тих чи інших порушень законодавства у сфері пожежної безпеки не тільки із їхньою можливістю спричинити саму пожежу, але й сприяти її швидкому розвитку. Відтак, вважає, що відповідно до ст.68 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), наявні підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що на підставі наказу №НС-23/54 від 28.01.2021 та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №1734/09-17 від 02.02.2021, у період з 15.02.2021 по 19.02.2021 посадовими особами Коломийського районного відділу УДСНС було проведено позапланову перевірку КНП «Коломийський фтизіопульмонологічний центр» щодо додержання вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, за результатами якого складено акт № 4 від 19.02.2021 (далі - Акт).
У ході проведення перевірки було встановлено ряд порушень в частині додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, визначених Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) №1417 від 30.12.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ППБУ), а саме :
1. Дерев'яні конструкції горищ не піддані вогнезахисному обробленню (п.2.5, розділ ІІІ ППБУ;
2. приміщення не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (п.п.1.2 глава 1 розділу V ППБУ;
3. не заборонено влаштування та експлуатацію тимчасових електромереж (п.1.8 глава 1 розділу ІV ППБУ;
4. не проведено заміри опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (п.1.20 глава 1 розділу ІV ППБУ.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було винесено припис №3 від 19.02.2021 (далі - Припис), яким зобов'язано Підприємство усунути виявленні порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки та встановлено строк до 19.04.2021.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем захід реагування є таким, що не в повній мірі відповідає критеріям пропорційності, оскільки позивачем не наведено з урахуванням характеру виявлених порушень обґрунтування застосування такого заходу, як повне зупинення та заборона експлуатації будівель, споруд і приміщень (крім виконання робіт пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки) Підприємства. Крім того, виявлені контролюючим органом порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, але можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей у процесі самої пожежі. Додатково суд вказав, що позивач вправі самостійно на підставі положень ст.ст.68, 69 КЦЗ України вжити заходи реагування шляхом видачі приписів, постав і розпоряджень щодо усунення порушень, оскільки в даному випадку, ризик виникнення пожежі має вірогідний характер та не виникає внаслідок виявлених порушень. Також, з урахуванням наданих відповідачем доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про повне усунення виявлених порушень. Крім того, на момент звернення до суду з даним позовом22.03.2021, не закінчився строк усунення Підприємством виявлених порушень, встановлений приписом №3 від 19.02.2021, який визначений до 19.04.2021.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, проте не погоджується з частиною мотивів, які були покладені в основу таких висновків, виходячи з наступного.
Згідно ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (тут і надалі - Закон №877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі по тексту - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Частиною четвертою статті 4 цього Закону передбачено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності, спосіб здійснення державного нагляду (контролю), санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Відповідно до ч.7 ст.7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Згідно ст.64 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати і здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань такої безпеки. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в областях. До складу центрального органу виконавчої влади і його територіальних органів, які здійснюють вказаний нагляд, серед іншого, входять органи державного нагляду у сфері техногенного та пожежного нагляду.
Відповідно до ст.66 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Частиною першою статті 67 цього Кодексу визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної безпеки і цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, зазначеними у статті 65 цього Кодексу, складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до Указу Президента України «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» №20/2013 від 16.01.2013, ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.
ДСНС входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Основними завданнями ДСНС є : реалізація державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки.
ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в областях.
Таким чином, Управління є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у вказаній сфері безпеки і звертатись до суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також зупинення надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної безпеки визначені ст.68 КЦЗ України, відповідно до якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань такої безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний такий нагляд, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.70 КЦЗ України, однією із підстав для звернення в такому випадку до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень єнедотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.
Згідно частини другої цієї статті, повне або часткове зупинення об'єктів і надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення об'єктів і надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Згідно ч.2 ст.51 та ч.3 ст.55 КЦЗ України, забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
З матеріалів справи видно, що в ході розгляду справи, відповідач надав належні та допустимі докази, з яких суд встановив обставини щодо усунення усіх виявлених порушень, які були відображені в акті та приписі контролюючого органу.
Зокрема, щодо виконання п.1Припису, відповідачем було надано договір №118 від 28.05.2021, укладений з ПП «Електропожсервіс», предметом якого є виконання робіт вогнезахисту дерев'яних конструкцій горища будівлі КНП «Коломийський фтизіопульмонологічний центр», що знаходиться за адресою: вул. Замкова, 74 б, м. Коломия. Факт виконання вказаних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 28.05.2021.
Щодо виконання п.2 Припису, долучено до матеріалів справи договір про виконання робіт з монтажу пожежної сигналізації і оповіщення про пожежу в нежитлових приміщеннях № 00176 від 17.05.2021. Факт виконання вказаних робіт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт та витрат (монтаж та налагодження системи) від 21.05.2021.
На виконання вимог пункту 3 Припису, відповідач зазначає про заборону влаштування та експлуатації тимчасових електромереж
Щодо виконання пункту 4 Припису, КНП «Коломийський фтизіопульмонологічний центр» було укладено з ФОП ОСОБА_1 договір №109 від 11.05.2021, предметом якого було виконання робіт з вимірювання опору контуру захисного заземлення, перевірка наявності кола між заземлювачами заземленими елементами, вимірювання опору розтікання струму на основних заземлювачах, вимірювання опору ізоляції силової та освітлювальної електропроводки, вимірювання опору кола «фаза-нуль» (Лабораторні роботи по замірах опору заземлення та ізоляції електропроводки в приміщенні Підприємства).
Факт виконання вказаних робіт підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 11.05.2021 та протоколом вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування№22/21 від 24.05.2021.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав вважати, що вимоги контролюючого органу, викладені у приписі про усунення виявлених та зафіксованих в Акті порушень, виконані Підприємством у повному обсязі.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про непропорційність обраного позивачем заходу реагування, про те, що виявлені контролюючим органом порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, але можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей у процесі самої пожежі, про можливість позивачем самостійно на підставі положень ст.ст.68, 69 КЦЗ України вжити заходи реагування шляхом видачі приписів, постав і розпоряджень щодо усунення порушень, оскільки в даному випадку, ризик виникнення пожежі має вірогідний характер та не виникає внаслідок виявлених порушень, а також про те, що на момент звернення до суду з даним позовом22.03.2021, не закінчився встановлений Приписомстрок усунення Підприємством виявленихпорушень та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
З матеріалів справи видно, що Акт був підписаний генеральним директором Підприємства Гурником В.С. без будь-яких зауважень.
При цьому, у колонці «Ризик настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності» графи «Опис виявлених порушень вимог законодавства» вказується на ризик виникнення саме пожежі.
Згідно дефініції, наведеної у п.26, 33 ч.1 ст.2 КЦЗ України, небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини;пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Частиною другою статті 68 КЦЗ України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі пов'язане з обставинам, які можуть призвести до займання та розповсюдження пожежі.
Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що на момент звернення до суду з даним позовомне закінчився встановлений Приписом строк усунення виявленихпорушень, колегія суддів вважає, що з урахуванням положень п.1 ч.1 ст.70 КЦЗ України, вказана обставина не перешкоджала зверненню контролюючого органу із даним позовом до суду та встановити судом усі обставини по справі.
В частині висновків про те, що ризик виникнення пожежі має вірогідний характер та не виникає внаслідок виявлених порушень, колегія суддів вважає, що такі ґрунтуються на припущеннях, при тому, що не спростовано факт підписання Генеральним директором підприємства Акту без зауважень, в якому серед іншого вказувалося на ризик виникнення пожежі, про що описано вище.
Проте, колегія суддів вважає, що у зв'язку із усуненням відповідачем виявлених в ході перевірки порушень, встановлені та описані вище обставини не можуть слугувати самостійною підставою для задоволення позовних вимог.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені обставини не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного судувід 17 червня 2021 року по справі №300/1093/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. М. Шевчук
Т. В. Онишкевич