07 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 454/2640/20 пров. № А/857/14957/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Ільченко А.З.
за участю:
представник відповідача Горбонос І.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 червня 2021 року (головуючий суддя Веремчук О.А., м.Сокаль, проголошено 11:37:46) у справі № 454/2640/20 за адміністративним позовом громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Сокальського РВ ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області, начальника Сокальський РВ ГУ Державної міграційної служби Гресюк Мар'яни Володимирівни, третя особа Головне управління ДМС України у Львівській області про визнання дій, рішення про примусове повернення за межі України та постанови про накладення адміністративного стягнення неправомірними та скасування таких, закриття провадження по справі, -
20.08.2020 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Сокальського РВ ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області, начальника Сокальський РВ ГУ Державної міграційної служби Гресюк Мар'яни Володимирівни, третя особа Головне управління ДМС України у Львівській області про визнання дій, рішення про примусове повернення за межі України та постанови про накладення адміністративного стягнення неправомірними та скасування таких, закриття провадження по справі
Позов обґрунтовує тим, що відповідачем порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення викладено українською мовою, не зважаючи на те, що позивач є громадянином Польщі та українська мова йому не зрозуміла. У зв'язку із відсутністю перекладача позивач, за вказівкою відповідача, підписував документи в тому місці де йому вказували. В голос, на польській мові вищевказані документи йому не зачитували. Вважає, що підписав вищевказані документи, щоб не бути арештованим, про що його попередили, забравши паспорт громадянина Польщі.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 15 червня 2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначає, що при винесенні постанови начальником Сокальського РВ ГУ ДМС у Львівській області не було взято до уваги той факт, що передбачений законом термін позивач пропустив по поважній причині, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОВІД-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ передбачено, що у зв'язку із введенням карантину до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв'язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
Позивач, його представник в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Представник відповідача в судовому засідання проти вимог скарги заперечує, просить скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
12 серпня 2020 року, уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України Сокальського РВ ГУДМС України у Львівській області, Гресюк Мар'яною Володимирівною, була винесена Постанова сер. ПН МЛВ № 000596 про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2500 грн. ( дві тисячі п'ятсот грн.) на підставі ч.1 ст.203 КУпАП , а саме - за порушення позивачем правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України , що є порушенням п.2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України», затвердженим Постановою КМ України за № 150 від 15.02.2012 року.
Крім того, 12 серпня 2020 року уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України Сокальського РВ ГУДМС України у Львівській області, Гресюк Мар'яною Володимирівною, був складений протокол сер. ПР МЛН №000595 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП .
Разом з тим , начальником Сокальського РВ ГУДМС України у Львівській області Гресюк Мар'яною Володимирівною винесено 12 серпня 2020 року рішення про примусове повернення за межі України громадянина Польщі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач діяв у спосіб та в межах повноважень визначених Конституцією та законами України, а тому оскаржувані рішення є правомірними.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України ,,Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22 вересня 2011 року №3773-VI ( Закон №3773-VI).
Так, статтею 4 Закону №3773-VI визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Частиною першою статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону № 3773-VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Частиною першою статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
23 квітня 2012 року наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 затверджена Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (Інструкція).
Згідно п. 5. І розділу Інструкції підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Відповідно до п. 6 І розділу Інструкції примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов'язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів наголошує, що жодних заяв або клопотань від позивача, за весь час провадження по справі про накладення адміністративного стягнення, та винесення рішення №98/2020 про примусове повернення з України щодо необхідності залучення перекладача або послуг юридичної допомоги не надійшло. В матеріалах справи наявне рішення про примусове повернення з України громадянина Польщі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний підпис позивача про ознайомлення з текстом прийнятого рішенням від 12.08.2020 р. про зобов'язання залишити територію України у термін до 27.08.2020р., отримання примірника рішення № 98/2020 від 12.08.2020 р.. Твердження апелянта стосовно того, що у Сокальському РВ ГУ ДМС у Львівській області його обманним шляхом змусили розписатись про отримання копії рішення №98/2020 про примусове повернення його з України від 12.08.2020 р. за відсутності перекладача та законного представника не відповідає дійсності та спростовується власноручними записами позивача, які свідчать про те, що він свідомо відмовляється від перекладача, українську мову розуміє.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про відмову в позові, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.243, ст.ст. 272, 288, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 червня 2021 року у справі № 454/2640/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року.