про відмову в зупинення провадження у справі
06 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5434/20 пров. № А/857/10939/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р.. Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №460/5434/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів - Рівненської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №1 від 02 квітня 2020 року №106 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Рівненської області від 30 квітня 2020 року №352к про її звільнення з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 травня 2020 року з підстави рішення кадрової комісії №106 від 02 квітня 2020 року; поновити її на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області та органів прокуратури з 05 травня 2020 року; у разі початку діяльності обласної прокуратури (відповідно до редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІX від 19 вересня 2019 року) на час постановлення рішення - поновити на рівнозначній посаді або альтернативній посаді; зобов'язати Рівненську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2020 року по день фактичного виконання рішення суду у порядку та за алгоритмом, визначеними Постановами Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, №1155 від 11 грудня 2019 року «Про умови оплати праці прокурорів», з урахуванням пункту 3 Розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX; рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.
21 вересня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває справа за конституційним поданням 50 народних депутатів України № 3/116 (20) щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами). Вважає, що вказану адміністративну справу неможливо розглянути до вирішення справи, яка перебуває на розгляді Конституційного Суду України.
Відповідач- Рівненська обласна прокуратура подала письмові заперечення проти задоволення такого клопотання, покликаючись на те, що зазначені позивачем обставини не є підставою для задоволення такого клопотання.
Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлене клопотання підтримала з підстав викладених у заявленому клопотанні.
Представник відповідача- Рівненської обласної прокуратури - Слиш Г. С. у судовому засіданні заперечила вказане клопотання, просила у його задоволенні відмовити.
Представник відповідача- Офісу Генерального прокурора у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без його участі за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи клопотання про зупинення провадження в справі та заперечення щодо заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що таке не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Пункт 3 частини 1 статті 236 КАС України передбачає, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Так, спірні у цій справі правовідносини виникли у зв'язку з реалізацією відповідачами норм розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо першочергових заходів із реформи прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, внаслідок прийняття прокуратурою Рівненської області наказу від 30 квітня 2020 року №352к, яким звільнено позивача з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 травня 2020 року.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач не згідна зі своїм звільненням, яке відбулось на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
На розгляді Конституційного Суду України перебуває конституційне подання 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ зі змінами.
Згідно з даними офіційного веб-порталу Конституційного Суду України, станом на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі; здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої Палати Суду.
Відповідно до ч.1, 2 ст.152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їхнього розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність.
Стаття 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачає, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, у випадку визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами) останні втратять чинність з дня ухвалення відповідного рішення.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку, зокрема, у пункті 45 рішення ЄСПЛ від 27 липня 2000 року в справі «Frydlender v. France» («Фрідлендер проти Франції», заява №30979/96) установлено, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.
Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення із публічної служби, ставить під загрозу дотримання Україною положень пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі №823/739/16.
Також, у своїй постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду зазначив, що, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
У той же час, позивач у поданому клопотанні не обґрунтував наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду вказаних конституційних подань і предметом цього спору, не конкретизував, у чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20), тоді як зупинення провадження у справі може призвести до вирішення справи з порушенням розумного строку, що свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження в цій справі, а також підстав для задоволення вказаного клопотання
Керуючись ст.236, 321, 325, 328 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №460/5434/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року.