07 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1631/21 пров. № А/857/12406/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Шевчук С.М., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Денисюком Р.С. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування наказу,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративний позовом до Володимир-Волинського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Володимир-Волинський ОРТЦК та СП, відповідач) про скасування наказу №16-агд від 05.02.2021.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 27.01.2021 на службовій нараді працівників Володимир-Волинського ОРТЦК до ОСОБА_1 було доведено наказ №6-агд від 26.01.2021 про відпрацювання спільних рішень з командирами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , у якому зазначено, що він має бути виконаний до 13 год 00 хв 29.01.2021, а о 14 год 30 хв 29.01.2021 відпрацьовані спільні рішення мають бути подані на перевірку заступнику військового комісара ОСОБА_2 . Після оголошення даного наказу, позивачу було запропоновано поставити число та підпис про ознайомлення в аркуші доведення наказу, однак він відмовився. Факт відмови від підпису підтверджується рапортами службових осіб, які були присутні на нараді. У визначений час ОСОБА_1 не представив відпрацьовані спільні рішення та не подав доповіді про їх не виконання, що стало підставою для винесення спірного наказу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі на посаді офіцера мобілізаційного відділення Володимир-Волинського ОРТЦК та СП.
26.01.2021 ТВО військового комісара Володимир-Волинського ОРТЦК та СП було видано наказ №6-агд «По відпрацювання спільних рішень з командирами військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_2 », яким ОСОБА_1 до 13 год 00 хв 29.01.2021 було доручено з командирами вказаних частин відпрацювати їх спільне рішення та військового комісара щодо комплектування мобілізаційними ресурсами.
Пунктом 1.3 даного наказу визначено, що відпрацьовані спільні рішення з командирами частин о 14 год 30 хв 29.01.2021 необхідно представити для перевірки заступнику військового комісара.
05.02.2021 відповідачем було видано наказ №16-агд «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності офіцера мобілізаційного відділення старшого лейтенанта ОСОБА_1 », відповідно до якого на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, за невиконання визначеного завдання відповідно до наказу військового комісара № НОМЕР_4 від 26.01.2021, порушення статей 11, 12, 16, 30, 37 Статуту внутрішньої служби збройних сил України.
Тобто, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало невиконання ним наказу військового комісара №6-агд від 26.01.2021 у визначені ним строки.
Вважаючи оспорюваний наказ протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про його скасування.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у даній справі належними та допустимими доказами не довів складу дисциплінарного проступку з боку позивача та правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно ч.1 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Спірні правовідносини, що виникають щодо військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг регулюється Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) та Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999 (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців ЗСУ та їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Пунктом 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни.
У пункті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ закріплені загальні обов'язки військовослужбовців, серед яких є обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Положеннями п.12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Відповідно до п.28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва ЗСУ і полягає в : наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно п.30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Абзацом другим пункту 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ покладено обов'язок військовослужбовця неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Частиною першою пункту 49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно дефініції, наведеної у пункті 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до п.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Частиною третьою пункту 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Частиною першою пункту 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до п.48 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення : а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно п.49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Пунктом 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
У відповідності до п.83-84 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Пунктом 68 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено види дисциплінарних стягнень, що мажуть бути накладені на старших офіцерів, а саме: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Згідно п.85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Пунктом 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що у разі доведеності повністю вини військовослужбовця, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Таким чином, враховуючи вищенаведені нормативні положення, за наявності вини військовослужбовця він притягається до дисциплінарної відповідальності.
У розглядуваному випадку підставою для накладення дисциплінарного стягнення на позивача стало не виконання ним наказу №6-агд від 26.01.2021 та порушення вимог ст.ст.11, 12, 16, 30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
У даному випадку відповідач стверджує, що вказаний наказ був доведений до ОСОБА_1 на нараді, яка відбулася 27.01.2021.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту проведення такої наради в цей день (протокол наради, інші документи), та що на ній дійсно був присутній позивач, та що цей наказ там оголошувався.
У зазначеному наказі відсутня відмітка про ознайомлення позивача з його змістом та необхідністю його виконання.
Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідачем суду не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що позивачу даний наказ оголошувався та він відмовився від ознайомлення та підписання.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що за певних обставин норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дозоляють командирам при притягненні особи до відповідальності не призначати службове розслідування, що мало місце в даному випадку. Однак, вимоги даного нормативного акту чітко вказують на необхідність доведення вини особи у вчиненні дисциплінарного проступку.
Разом з тим, в пунктах 1.3, 2 наказу №6-агд від 26.01.2021 було зазначено, що відпрацьовані спільні рішення з командирами частин, позивач мав представити для перевірки заступнику військового комісара, за яким і було покладено контроль за його виконанням.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, яким чином відповідач прийшов до висновку про невиконання позивачем своїх службових обов'язків, та невиконання даного наказу.
Зі змісту даного наказу видно, що про результати виконаної роботи та контроль за його виконанням позивач повинен був доповісти заступнику командира.
Однак, будь-яких документів, що засвідчували б невиконанням ОСОБА_1 наказу заступником військового комісара перед накладенням дисциплінарного стягнення на ім'я командира не направлялося.
У наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності не зазначено, в чому саме проявилося порушення позивачем вимог статей 11, 12, 16, 30, 37 Статуту. В долучених до справи документах також відсутні такі підтвердження.
Також, колегія суддів звертає увагу на порушення відповідачем вимог статей 97, 98 Дисциплінарного статуту, оскільки ним належними та допустимими доказами не доведено про те, що наказ про накладення дисциплінарного стягнення належним чином було доведено до військовослужбовця.
Статтею 68 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на військовослужбовця.
У даному випадку на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. За своєю суворістю вказаний вид дисциплінарної відповідальності йде після зауваження, догани.
Із матеріалів долучених відповідачем до справи не зрозуміло, чому командиром було застосовано до ОСОБА_1 саме такий вид дисциплінарного стягнення.
В наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутня мотивація такого рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами порушення ОСОБА_1 вимог статей 11, 12, 16, 30, 37 Статуту та невиконання наказу №6-агд від 26.01.2021 та, як наслідок, наявності у його діях складу дисциплінарного проступку, а відтак у Володимир-Волинського ОРТЦК та СП були відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежність, поданих на адресу суду, рапортів працівників Володимир-Волинського ОРТЦК про те, що накази №6-агд від 26.01.2021, а пізніше оспорюваний наказ оголошувалися позивачу, оскільки на момент їх доведення до відома позивача, відповідачем не було складено та представлено жодного доказу, що дійсно ОСОБА_1 був присутній на цій нараді та відмовився від підписання документа.
Таким чином, відповідачем при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності не доведена його вина, а відтак відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).
У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).
У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного наказу та наявності підстав для його скасування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Володимир-Волинського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року по справі №140/1631/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. М. Шевчук
Т. В. Онишкевич