06 жовтня 2021 року
м. Харків
справа № 645/261/20
провадження №22-ц/818/4737/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Яцина В.Б.,
учасники справи:
позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в приміщенні суду м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним положень договору купівлі-продажу
за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року у складі судді Алтухової О.Ю.,-
У січні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь борг у сумі 17200 грн., пеню в розмірі 5000,00 грн, 24% відсотки річних у розмірі 1091, 36 грн, судові витрати - 908 грн.
В лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсними п.п.7.4, 7.5, 7.8., 7.9. договору купівлі-продажу від 22.09.2020, посилаючись на те, що вказані пункти договору суперечать ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Фрунзенського районного суд м. Харкова від 09 червня 2021 року у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ФО-П ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, невірне застосування матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Зазначає, що обов'язок здійснення відповідачем оплати за договором не пов'язаний із моментом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт чи шляхового листа, підписавши додаток до укладеного договору (графік погашення платежів) відповідач зобов'язався здійснювати оплату саме згідно цього графіку - 8600 грн. - до 22.09.2020, 8600 грн. - до 22.10.2020 , 8600 грн. - 22.11.2020.
Вказує, що відсутність доказів виконання робіт жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку здійснювати оплату згідно графіку. Посилання суду щодо неможливості встановлення належності підпису відповідача на приймальному актів ГАЗ АЕ 54-17 МА Рейс 1 від 09 жовтня 2020 року є помилковим, оскільки обов'язок доказування невідповідності підпису на приймальному акті процесуальний закон покладає на відповідача, а тому саме він зобов'язаний це доводити.
Посилається на те, що відповідачем не заперечується та обставина, що окреслене в специфікації замовлення йому було встановлено, по суті відповідач заперечує щодо форми приймального акту. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що записи телефонних розмов не підтверджують того, факту що вони велися саме з відповідачем. Позивач зазначає, що цей висновок був би вірним у разі надання в якості доказів виключно цих телефонних розмов, але у сукупності з іншими письмовими доказами аудіо-записи слугують додатковими доказами порушення зобов'язання з боку відповідача.
Крім того, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме - суд вирішив питання про прийняття зустрічного позову лише через два місяці після його надходження, зустрічний позов з додатками не було надіслано на адресу позивача.
Також, суд першої інстанції, відмовляючи у залученні додаткових доказів, позбавив позивача можливості спростувати твердження відповідача про те, що номер телефону, за яким було здійснено аудіо записи розмов, не є його номером телефону та йому не належить.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким вважає рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відзив мотивований тим, що матеріали справи не містять передбаченого договором акту приймання-передачі, акт ГАЗ АЕ 54-17 МА Рейс 1 не може вважатися доказом в розумінні цивільного кодексу, зміст даного акту свідчить про відсутність в ньому інформації, що входить до предмету доказування.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у долученні доказів позивача: скриншотів з сайту Iardi-trans/com та аудіо запису, оскільки позивачем порушені строки подання цих доказів, позивачем не обґрунтовано неможливість їх подання у вказаний строк.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
З апеляційної скарги убачається, що рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року оскаржується апелянтом в частині відмови у задоволені первісних позовних вимог.
В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документів, які передбачені, підпунктом 4.2.3 Договору, а саме акту прийому-передачі або шляхового листа, які б свідчили про виконання ним своїх зобов'язань за Договором, а саме доставки та передачі вікон відповідачу, з відповідним підписом відповідача у вказаних документах. Суд дійшов висновку про те, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дійсно ним були виконані всі умови договору щодо продажу, доставки, демонтажу і монтажу на адресу покупця вікна (двері) згідно специфікації до договору.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 вересня 2020 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу металопластикових виробів з розстрочкою платежу. Покупець - ОСОБА_2 , адреса доставки товару - АДРЕСА_1 (а.с.8-10).
Згідно п.1.1 Договору продавець зобов'язується провести заміри віконних (дверних) прорізів, по цих розмірах продати і доставити, демонтувати і монтувати на адресу покупця вікна (двері) згідно специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною даного договору). Колір вікон (дверей) і склопакет згідно специфікації до договору.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що покупець зобов'язується провести оплату вартості металопластикових вікон у відповідності з «Графіком погашення платежів», який також є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 2.1. Договору термін виготовлення і доставки продукції становить 21 робочий день з моменту укладення договору і здійснення покупцем передоплати.
Відповідно до п. 2.2. Договору, загальна вартість замовлення становить 25800 грн.
Підпунктом 4.2.1 Договору визначено, що покупець зобов'язується здійснювати оплату за металопластикові вироби, згідно «Графіку погашення платежів», здійснювати оплату штрафних санкцій та пені за пропуск чергових платежів, передбачених даним договором, а також відшкодовувати продавцю всі витрати продавця по отриманню від покупця виконання його зобов'язань за даним договором.
Підпунктом 4.2.3 Договору визначено, що після виконання продавцем своїх зобов'язань по даному договору, а саме по доставці вікон, покупець зобов'язаний підписати акт прийому-передачі або шляховий лист. Підписання одного з вищевказаних документів свідчить виконання продавцем своїх зобов'язань по цьому Договору.
Пунктом 5.1. Договору, передбачено, зокрема, виконання зобов'язань покупця перед продавцем забезпечується заставою товару (металопластиковими виробами) за даним договором. Додатковий договір застави не складається, а заставні зобов'язання припиняються після повної оплати грошових коштів за металопластикові вікна. До моменту повного погашення заборгованості за металопластикові вироби, останні є власністю продавця.
Згідно специфікації до договору, замовник ОСОБА_2 погодився з конфігурацією виробів (а.с. 11).
ОСОБА_2 підписано «Графік погашення платежів», за яким передплата 22 вересня 2020 року становить 8600,00 грн. Наступні сплати повинні були проводитись в розмірі 8600,00 грн 22 жовтня 2020 року та 22 листопада 2020 року (а.с.12.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 мотивував свої вимоги тим, що 22 вересня 2020 року між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу металопластикових виробів на загальну суму 25 800 грн. По договору ОСОБА_2 була внесена передплата на його рахунок у розмірі 8 600 грн. Відповідач отримав продукцію 09 жовтня 2020 року за адресом: АДРЕСА_1 , про що є відмітка у транспортному листі (прийомному акті) з особистим підписом відповідача. Позивач свої зобов'язання за договором виконав. Відповідач, відповідно п.1.2 Договору, зобов'язався оплатити вартість виробів згідно з «Графіком погашення платежів», а саме 22 жовтня 2020 року - 8600 грн та 22 листопада 2020 року - 8 600 грн, які не сплатив, а тому зобов'язання за договором не виконав у зв'язку з чим прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до ч.1 ст.626 ст.11 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Порядок оплати товару визначений ст. 692 ЦК України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу вимог ст.ст.525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами договору, позивач зобов'язався виготовити вироби, відповідно за специфікацією, погодженою відповідачем, доставити вироби на адресу відповідача та встановити вікна за домовленістю. Відповідач в свою чергу зобов'язався здійснити оплату товару згідно графіку платежів, а саме в день укладання договору здійснити передплату, та в наступні два місяці чергові платежі.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання всіх зобов'язань за договором, а саме - виготовлення виробів, відповідно за специфікацією, погодженою відповідачем, доставлення виробів по АДРЕСА_1 та встановлення вікон.
У відповідності до ст.ст.12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог докази є належними та допустимими та спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача обов'язку здійснити оплату за договором.
Позивачем надано приймальний Акт ГАЗ АЕ 54-17 МА Рейс 1 від 09 жовтня 2020 року, зі змісту якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 доставлено замовлення № 546230, дата доставки 09 жовтня 2020 року, запланований час 11.30 -12.30 година, адреса доставки - АДРЕСА_2 . У відповідній графі стоїть «Підпис» та номер телефон отримувача замовлення, що відповідає номеру засобу зв'язку відповідача ОСОБА_2 (а.с. 13).
Одночасно з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аудіозаписи телефонних розмов не можуть бути визнані судом в якості допустимих доказів. Вирішуючи питання про допустимість аудіозаписів телефонних розмов, колегія суддів керується висновками, що містяться в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України №12?рп/2011 від 20.10.2011 р., та оцінює відповідні докази як такі, що є недопустимими та порушують встановлене ст. 32 Конституції України право на таємницю телефонних розмов.
Колегія суддів зазначає, що здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до проявів особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.
Копії претензій, надісланих на ім'я відповідача та повернутих без вручення, колегія суддів не вважає беззаперечним доказом наявності заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу, окрім того вказані претензії були направлені на адресу, що не відповідає договору, а саме: АДРЕСА_3 (а.с. 15,17).
Задовольняючи апеляційну скаргу, колегія суддів враховує наступне.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно умов договору купівлі-продажу металопластикових виробів від 22 вересня 2020 року та графіку погашення платежів, що є додатком до договору, ОСОБА_2 здійснив передплату 22 вересня 2020 року в сумі становить 8600,00 грн. Наступні сплати повинні були проводитись рівними частинами - в сумі 8600,00 грн. зі строком оплати - 22 жовтня 2020 року та 22 листопада 2020 року.
Предметом позову в даній справі є стягнення вартості поставленого товару, відсотків річних, а також штрафних санкцій (пені) за порушення відповідачем грошових зобов'язань по своєчасній оплаті вартості поставленого товару, обумовленого Договором.
Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати обумовленого товару; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов'язань, а також правових наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Колегія суддів вважає доведеним факт порушення відповідачем умов Договору в частині оплати вартості метало-пластикових виробів, відповідно до графіку погашення платежів.
За статтею 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Наявність перед позивачем заборгованості в сумі 17200 грн. відповідачем не спростована, з урахуванням чого колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог первісного позову в частині стягнення основного боргу в сумі 17 200 грн., оскільки вони є обґрунтованими, правомірними, підтверджується матеріалами справи.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7.5 Договору, за прострочення внесення передплати та остаточного розрахунку або розрахунку з розстрочення рассрочке платежу Покупця з Продавцем, ( а також прострочення оплати будь-яких інших сум) після поставки металопластикових виробів за адресою Покупця, останній сплачує пеню в сумі 2 % від несплаченої суми за кожен календарний день прострочення
Згідно п. 7.8 Договору, Сторони домовились встановити відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у підвищеному розмірі двадцять чотири відсотки річних від простроченої суми.
З матеріалів справи убачається, що позивач заявляє позовні вимоги про стягнення пені та відсотків за прострочення виконання зобов'язання за період часу з 22 жовтня 2020 року по 22 січня 2021 року. Згідно графіку погашення платежів, прострочення за ІІ платежем, з 22.10.2020 по 15.01.2021 складає 85 днів, за ІІІ платежем з 22.11.2020 - 15.01.2021 - 54 днів.
За вказаний період 24 % від прострочених сум складає 1091, 36 грн. (480, 65 грн. + 610,71 грн. = 1091,36 грн.).
Що стосується пені за прострочення погашення платежів, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Колегія суддів оцінює ступінь виконання боржником грошового зобов'язання, причини (причини) неналежного виконання зобов'язання, терміну часу прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, відповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача 24 % річних від простроченої суми та пені за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 5000 грн., колегія суддів, виходить з того, що застосування вказаних штрафних санкцій передбачено п.п. 7.5, 7.8 Договору, розмір вказаних штрафних санкцій не перевищує розмір основного грошового зобов'язання, не суперечить критерію справедливості, позовна вимога про їх стягнення не порушує принцип добросовісності.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення 24 % та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
З приводу інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що зустрічний позов ОСОБА_2 був прийнятий у порядку та строки, передбачені ст. 193 ЦПК України, питання об'єднання зустрічних позовних вимог з первісними в одно провадження вирішено судом в судовому засіданні, обов'язок суду вирішувати це питання протягом п'яти днів після надходження зустрічного позову - цивільно-процесуальним законодавством не передбачений.
Колегія суддів вважає відмову суду у задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - обґрунтованою, та такою, що відповідає вимогам ч. 2, 3, 4, 8 ст. 83, ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Одночасно з цим, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, на підставі яких встановлено законність та обґрунтованість первісних позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 з ухваленням нового про задоволення позову в цій частині, а тому за договором купівлі-продажу металопластикових виробів від 22 вересня 2020 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17200 грн, пеня за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 5000 грн та 24% відсотки річних від простроченої суми в розмірі 1091 грн 36 коп., а всього - 23 291,36 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, ч. 13 ст. 141, п.п. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадках скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції; розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням задоволення у повному обсязі позовних вимог та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та у розмірі 1362 грн. за подачу апеляційної скарги, а всього на загальну суму 2 270 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 23 291 (двадцять три тисячі двісті дев'яносто одну) грн. 36 (тридцять шість) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина