28 вересня 2021 року
м. Харків
справа №636/1318/20
провадження №22-ц/818/3287/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Бурлака І.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків,
Військова частина НОМЕР_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків
на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року у складі судді Оболенської С.А.,-
08.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся досуду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі за текстом КЕВ м. Харків), військової частини НОМЕР_1 , в якому просив зобов'язати військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї постійним житлом; зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї постійним житлом.
Зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі КЕВ м. Харків просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що ОСОБА_1 не включено до списків осіб, що користуються правом першочергового та позачергового отримання житла, що підтверджується довідкою наявною у матеріалах справи, з якої вбачається стан його квартирної черги, відповідно до якої позивач перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 23.03.2011 року за № 122 та першочерговій УДБ (АТО) з 25.03.2016 року за №123, та має бути забезпечений житлом для постійного проживання при настанні черги. Законодавством передбачено вичерпний перелік категорій осіб, яким житло надається першочергово та поза чергою, до яких як вбачається з довідки, відповідач не відноситься.
Також вказує на те, що якщо КЕВ м. Харків буде подано клопотання до Чугуївської міської ради про виключення квартири з числа службового житла, без дотримання черговості, будуть порушені всі перелічені норми зазначеного Закону, Порядку та інструкції, до того ж буде порушене переважне право на житло інших військовослужбовців, які знаходяться в першочерговій черзі перед позивачем та проходять військову службу, й відповідно порушені такі основні принципи права як принцип рівності (який виходить з того, що всі, хто знаходиться в однаковому становищі мають рівні права, свободи та обов'язки, і є рівними перед судом та законом, але права, свободи та обов'язки є різними, коли право враховує розумні й об'єктивні відмінності між особами здійснює диференціацію, або створює тимчасові сприятливі умови для певної категорії осіб, з метою компенсації наявної фактичної нерівності) та справедливості.
Зазначає, що суд проігнорував дотримання порядку визначеного пунктами 1,4,5-7 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018.
Вказує, що твердження, викладене у рішенні суду першої інстанції щодо можливості та законності вирішення питання, що стало предметом судового розгляду лише шляхом подання клопотання саме відповідачем є порушенням вимог законодавчих актів та неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють дане питання, а саме Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018 .
Наголошує на тому, що у відповідності з вимогами п.4 розділу 7 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України № 380 від 31.07.2018 р., список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району з обліковою справою військовослужбовця, витягом з наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Коваль А.П. до суду апеляційної інстанції подана заява про часткову відмову від позову: у якій він відмовляється від позовної вимоги до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 в особи житлової комісії погодити зняття статусу службове житло з квартири АДРЕСА_1 .
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу КЕВ м. Харків - задовольнити частково.
Скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17.02.2021 в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї постійним житлом - у зв'язку з відмовою позивача від цієї позовної вимоги.
В іншій частині судове рішення, щодо зобов'язання КЕВ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова квартири АДРЕСА_1 - залишити без змін.
Зазначає, що виключення спірної квартири з числа службових (зміна її правового статусу) не тотожна наданню квартири для забезпечення постійним житлом в порядку черговості, тобто прохання змінити правовий статус квартири з службового на звичайний по суті не є проханням надати житло, а є проханням створити у встановленому порядку правові умови для подальшої реалізації права на постійне житло.
Стосовно порушення черговості в отриманні постійного житла позивачем посилається на чисельну практику розгляду тотожних справ Чугуївського міського суду Харківської області, що переглядались Харківським апеляційним судом та Касаційним цивільним судом в складі Верховного суду України (справи №636/1514/19 (22ц/818/4515/19) №636/1525/19 (22ц/818/4576/19) №636/1527/19 (22ц/818/909/20) та ін.)
08.06.2021 року КЕВ м.Харків надав відповідь на відзив на апеляційну скаргу у якій підтримує всі аргументи, викладені ним в апеляційній скарзі та заперечує проти доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Підкреслює що КЕВ м.Харків наполягає на дотриманні закону та процедури вирішення питання, які визначені та регламентовані Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, «Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженим КМУ №1081 від 03.08.2008, «Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 .
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 49 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника; представником у суді може бути адвокат. (ст. ст. 58, 60 ЦПК України) .
Як убачається з матеріалів справи, що адвокат Коваль А.П., повноваження якого підтверджено ордером серії ХВ № 000167 від 31.05.2021, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» діє в інтересах позивача на підставі угоди про надання правової допомоги (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1169 від 21.04.2004).
Згідно ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Статтями 255 ч.1 п.4 та 256 ч.2 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
За правилами ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Із заяви представника позивача - адвоката Коваль А.П. та відзиву на апеляційну скаргу убачається, що відмовляючись від позовної вимоги до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 в особи житлової комісії погодити зняття статусу службове житло з квартири АДРЕСА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та закрити провадження у справі, у зв'язку з відмовою позивача від цієї позовної вимоги
Застережень щодо обмеження повноважень представника ОСОБА_1 або про припинення повноважень адвоката Коваль А.П., як представника позивача, матеріали справи не містить ( ст. ст. 62, 64) ЦПК України),
Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Оскільки відмова представника позивача від позову не суперечить закону, волевиявлення позивача є вільним, не порушує його права та охоронювані законом права інших осіб, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви, прийняття відмови від позову, процесуальними наслідками чого є визнання рішення суду першої інстанції нечинним та закриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, та визнання рішення суду в цій частині - недійсним, суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення у вказаній частині не переглядає.
Задовольняючи позовні вимоги до КЕВ м. Харків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, але постійного житла не отримав. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Таким чином, суд вважав, що внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено, що 30.08.2019 позивач звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до КЕВ м. Харків, в якому просив: визнати за ним право на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім'ї постійним житлом; зобов'язати КЕВ м. Харків подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових КЕВ м. Харків вказаної квартири.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29.11.2019 у справі №636/3698/19 в задоволенні вказаного позову відмовлено з посиланням на передчасність звернення до суду, оскільки позивачем не додержано порядку, визначеного пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України № 380 від 31.07.2018 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 р. за № 1020/32472 (далі- Інструкція), а саме: житловою комісією військової частини не було розглянуто питання щодо надання згоди (погодження) на зняття статусу «службове» з квартири, в якій мешкає сім'я ОСОБА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 26.03.2020 у справі №636/3698/19 (провадження № 22-ц/818/2203/20), яка набрала законної сили, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29.11.2019 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службового житла; зобов'язано КЕВ м. Харків розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення з числа службового житлового приміщення, розташованого за адресою квартири АДРЕСА_1 , в порядку, встановленому вимогами Інструкції.
Стосовно відмінностей в обставинах розглянутих справ з цією справою є те, що в розглянутих справах військова частина в особі її житлової комісії та її командир погодили виключення вказаних квартир з числа службових. Рішення ж апеляційного суду по другій позовній вимозі мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не мав даних щодо такого погодження - дотримання КЕВ м. Харків встановленого Інструкцією порядку при розгляді заяви ОСОБА_1 від 20.08.2019.
На виконання постанови апеляційного суду від 26.03.2020 у справі № 636/3698/19 щодо зобов'язання КЕВ м. Харків розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення квартири з числа службового житлового приміщення в порядку, встановленому вимогами Інструкції, на його звернення до КЕВ м. Харків від 30.03.2020 заява була розглянута та він отримав відмову щодо її задоволення, відмова мотивована посиланням на розпорядження окреме доручення заступника Міністра оборони України № 19360/з від 12.12.2019 р. щодо зупинення подання до розгляду пропозицій (погодження) до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) щодо виключення житла з числа службового.
На його попереднє від 20.03.2020 звернення до військової частини щодо погодження (надання згоди на) виключення займаної ним квартири з числа службових отримав відмову з посиланням на листи (розпорядження) вищестоячих посадових осіб органів військового управління, які підпорядковані Міністерству оборони України, які видані на виконання вказаного розпорядження окремого доручення заступника Міністра оборони України № 19360/з від 12.12.2019.
Листами від 29.08.2019, 20.03.2020, 02.04.2020 щодо виключення займаного житлового приміщення з числа службового, відповідач повідомив позивача про наступне:
Згідно листів та розпоряджень вищого командування, а саме: лист Начальника Східного територіального КЕУ №303/24/1/4495 від 09.10.2018.; Начальника Голов. КЕУ №303/4/2074 від 04.10.2018; лист заступника Міністра оборони Украйни Шевчука О. №1983 від 22.03.2019.; проекту змін до Закону України «Про внесення змін до ст. 12 Закона України «Про соціальний захист військовослужбовців ЗСУ», окреме доручення заступника міністра Оборони України №10/6 від 12.12.2019.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
З метою збереження службового фонду, заступником Міністра оборони України Шевчуком О. прийнято рішення від 13.03.2019 № 4187/з щодо забезпечення військовослужбовців службовою житловою площею шляхом її виключення з числа службової за умови вислуги військовослужбовців на військовій службі не менше 25 календарних років.
Оскільки у ОСОБА_1 вислуга проходження військової служби менше 25 років, підстави для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службового, відсутні.
З копії паспорту, серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.05.2011 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З довідки, наданої позивачем за № 5598 від 29.08.2019 убачається, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 23.11.2001 року, а в першочерговій з 25.03.2016. Склад родини 4 особи: він, дружина, донька 2002 р.н., дочка 2012 р.н.
Згідно із Витягом з послужного списку капітана ОСОБА_1 , вбачається, що останній проходить дійсну військову службу з 01.08.1994 та з 15.11.2018 і по теперішній час є старшим оперативним черговим відділення бойового управління командного пункту штабу в/ч НОМЕР_1 ОК «Схід» СВ ЗСУ.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2020 за №0501/4/177 станом на 01.01.2020 вислуга років майора ОСОБА_1 становить 24 роки, 5 місяців, 1 день, в пільговому обчисленні - 1 рік, 8 місяців, 29 днів, загальна вислуга років - 26 років 2 місяці.
Як убачається із Витягу з протоколу № 3 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2021, рішенням житлової комісії погоджено вилучення із числі службового житла житлові приміщення розташовані за адресами: АДРЕСА_2 (3-х кімнатна, житлова площа 45,6 кв.м.), займає на теперішній час майор запасу ОСОБА_1 ордер №015301 від 06.08.2008 Вислуга в ЗСУ - 25 років. Склад родини - 4 особи. (а.с. 185).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2021 № 518 затверджено цей протокол житлової комісії , що підтверджується витягом з наказу (а.с. 186).
Частина перша статті 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взятив оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Відповідно до положення частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
Частиною першою статті 118 ЖК Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Положенням статті 125 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
За змістом пунктів 2 - 7 розділу VII Інструкції житлові приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею, але не більше 13,65 квадратних метрів житлової площі на одну особу за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців. Після чого приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання. Житлові приміщення, які надаються військовослужбовцям для постійного проживання, мають відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23). Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю. За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом. ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків). Затверджений Список є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом, а не Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова.
Відповідач лише повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальнику гарнізону та командира військової частини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неподаючи відповідне клопотання, квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.
Внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, виходячи з того, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу 24 роки, та загальну 26 років, перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 23.11.2001, а в першочерговій з 25.03.2016., тому має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції вірно виходив із того, що КЕВ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності відповідного клопотання з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним військовослужбовця для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 640/10473/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 636/1480/19, від 12 жовтня 2020 року, від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, від 16 червня 2021 року у справі № 636/5008/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Висновок суду першої інстанції про те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання відповідача на недотримання правил черговості на отримання житла у разі звернення із клопотанням про виключення квартири із числа службових, - не спростовують висновків суду, оскільки клопотання про виключення квартири з числа службових лише створить правові умови для реалізації позивачем його права на житло.
"Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями" передбачає виключення квартири з числа службових за умови перебування військовослужбовців і осіб звільнених у запас або відставку на квартирному обліку в ЗСУ і відповідність займаного житла нормам законодавства, а не згідно настання черги на отримання житла.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині позовних вимог до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду в частині, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, залишаються без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 206, 256, 260, 261, 367, 368, 373-375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків - задовольнити частково.
Прийняти відмову представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від позову в частині позовних вимог про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї постійним житлом.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року в зазначеній частині - визнати нечинним.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року в частині позовних вимог до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: І.В. Бурлака
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року.