Іменем України
05 жовтня 2021 року
м. Харків
справа № 636/3917/19
провадження № 22-ц/818/4297/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Проневича Д.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 березня 2021 року, постановлене під головуванням судді Карімова І.В. в залі суду в місті Чугуїв Харківської області (повний текст судового рішення складено 26 квітня 2021 року), -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 03 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; позивач зазначає, що відповідач неналежно виконує свої зобов'язання за договором довічного утримання, не звертає уваги на його потреби та стан здоров'я. Відповідач не надав доказів на підтвердження належного виконання ним умов оспорюваного договору.
ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 березня 2021 року - залишити без змін. Відповідач зазначив, що умовами договору сторони не передбачали обов'язковість складання щомісячних звітів щодо виконання договору; натомість він належним чином виконує свої обов'язки по спірному договору.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для розірвання договору довічного утримання, який укладений між сторонами, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів істотного порушення відповідачем умов договору.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 30 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність відповідачеві належну йому на праві власності Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.4).
За змістом пунктів 5 та 6 зазначеного договору набувач ОСОБА_2 зобов'язався забезпечувати відчужувача ОСОБА_1 утриманням та доглядом довічно, надаючи йому необхідне матеріальне забезпечення, харчування, одяг, належний догляд, необхідну медичну та іншу допомогу зі збереженням права пожиттєвого проживання у відчужуємій частині квартири. Вартість харчування, одягу, необхідної допомоги, сторони договору погодили у розмірі не менше мінімальної пенсії щомісячно.
Сторони також домовились, що вказаний договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку ( пункт 8).
Вказаний договір довічного утримання 30 вересня 2008 року посвідчений державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Оксендлєр О.Б. та зареєстрований у реєстрі за № 1-3822 (зворотній бік а.с.4).
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 не виконує умови договору довічного утримання, укладеного між сторонами 30 вересня 2008 року. У зв'язку з цим позивач просив суд розірвати вказаний договір, скасувати обтяження, встановлені договором довічного утримання, допустити двосторонню реституцію та повернути сторони у первісне положення щодо права власності.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, який є домовленістю двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання має деякі особливості: по-перше: майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя вiдчужувача не може, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна; по-друге: зобов'язання з довічного утримання мають особистий характер та підлягають індивідуалізації, однак договір може бути укладений на користь утриманця; по - третє: договір носить довготривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання своїх обов'язків.
Згідно з ст.610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.755 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Тлумачення п.1 ч.1 ст.755 ЦК свідчить про те, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 є власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання, посвідченого Чугуївською державною нотаріальною конторою 30.09.2008 року № 1-3819, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 50-52).
30 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також було укладено договір довічного утримання (догляду), за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність відповідачеві належну йому на праві власності Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.4).
Сторони погодили, що набувач ОСОБА_2 зобов'язався забезпечувати відчужувача ОСОБА_1 утриманням та доглядом довічно, надаючи йому необхідне матеріальне забезпечення, харчування, одяг, належний догляд, необхідну медичну та іншу допомогу зі збереженням права пожиттєвого проживання у відчужуємій частині квартири. Вартість харчування, одягу, необхідної допомоги, сторони договору погодили у розмірі не менше мінімальної пенсії щомісячно.
Колегія суддів зауважує, що, укладаючи спірний договір, ОСОБА_1 розраховував на виконання з боку ОСОБА_2 зобов'язань у вигляді довічного повного утримання, сплати в повному обсязі комунальних платежів по квартирі, де залишається проживати відчужувач, надання необхідного харчування, прибирання квартири, у випадку погіршення стану здоров'я - забезпечення належними лікувальними засобами.
Підставою для розірвання договору довічного утримання є як повне невиконання набувачем взятих на себе обов'язків, так і їх неналежне виконання, в порівнянні з умовами договору, незалежно від вини набувача. Наявність або відсутність вини набувача в невиконанні/неналежному виконанні умов договору, в сенсі конструкції пункту 1 частини першої статті 755 ЦК, не має значення для вирішення питання про розірвання такого договору. В даному випадку треба довести факт такого невиконання або неналежного виконання договору. При цьому обов'язок з доведення факту належного виконання умов договору довічного утримання, з огляду на презумпцію вини відповідача у форматі цивільного судочинства, у відповідності до частини третьої статті 12, частини першої статті 76 ЦПК України покладається саме на відповідача, який надає це утримання.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сам відповідач у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечував, що тривалий час, а саме, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не звертався за отримання допомоги у зв'язку із відсутністю в нього такої потреби. На пропозицію ОСОБА_1 сплачувати йому утримання щомісяця грошима, ОСОБА_2 відмовився, оскільки така умова не передбачена договором довічного утримання.
Таким чином відповідач фактично не заперечував факт ненадання позивачеві допомоги, починаючи з 2011 року.
При цьому колегія суддів не бере до уваги доводи ОСОБА_2 про нібито добровільну відмову ОСОБА_1 від отримання допомоги, оскільки обов'язок по наданню допомоги за договором довічного утримання покладений саме на набувача.
Проте доказів виконання своїх обов'язків за договором ОСОБА_2 суду не надав.
З матеріалів справи убачається, що оплату за житлово-комунальні послуги позивач здійснював самостійно (а.с.19-42).
Належних та допустимих доказів виконання у будь-який спосіб відповідачем зобов'язань за спірним договором довічного утримання, - матеріали справи не містять.
Посилання відповідача на те, що протягом 11 років він сумлінно виконував умови договору довічного утримання, а саме: купив меблі, зробив ремонт, у 2012 році встановив бойлер, міняв труби, - не свідчать про належне виконання ним зобов'язань за спірним договором, оскільки відповідач є співвласником квартири, яка є предметом договору довічного утримання. Вчинення вказаних дій свідчить про те, що ОСОБА_2 як співвласник квартири здійснював утримання свого майна. Разом з тим відповідачем не надано документальні підтвердження відносно витрат на придбання продуктів харчування, одягу, ліків позивачу на виконання відповідних договірних зобов'язань або виконання обов'язків за договором в інший спосіб.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Встановивши, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання за договором довічного утримання, а саме, покладені на нього зобов'язання щодо здійснення догляду за позивачем, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розірвання договору довічного утримання, укладеного між сторонами 30 вересня 2008 року.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
У зв'язку із розірванням даного договору, припиняється заборона відчуження, накладена 30.09.2008 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Оксендлєр О.Б., яка зареєстрована у реєстрі за № 1-3824 (зворотній бік а.с.4).
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 березня 2021 року слід скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Наявні підстави для розірвання договору довічного утримання, укладеного 30 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Сторони слід повернути у первісний стан, припинивши право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . За ОСОБА_1 слід визнати право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн., з яких: 768,40 грн. - сплачені позивачем при подачі позову та 1152,60 грн. - сплачені при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 03 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 30 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр О.Б. за реєстраційним №1-3822.
Повернути сторони у первісний стан, припинивши право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 07.10.2021 року.