Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Харків
справа № 641/2644/19
провадження № 22-ц/818/812/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В.,
Учасники справи:
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,
треті особи - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державний реєстратор Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергеєва Тетяна Анатоліївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про звільнення майна з-під арешту, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), державний реєстратор Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергеєва Тетяна Анатоліївна, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, звільнення майна з-під арешту, визнання іпотечного договору припиненим та стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії,
за апеляційною скаргою Голосної Аліни Володимирівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2020 року, ухвалене суддею Боговським Д.Є., в залі суду в м Харків, -
АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», звернулось до суду з позовом.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що 02 жовтня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладеного кредитний договір №860/13-27/18/3/7-169, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 25000 доларів США. Того ж дня, 02 жовтня 2007 року також було укладеного іпотечний договір, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання в іпотеку передається належне ОСОБА_1 на праві власності майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . У зв'язку із систематичним невиконанням боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору банком було розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та 20 листопада 2018 року право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк». Однак на теперішній час банк не спроможний реалізувати належне йому майно у зв'язку із накладенням на нього арешту Комінтернівським ВДВС ХМУЮ, що порушує його права як власника майна.
У зв'язку із чим просить звільнити з-під арешту нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що накладений на підставі постанови державного виконавця Комінтернівським ВДВС ХМУЮ від 27 липня 2011 року у ВП №12808705.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із заявленими вимогами, подав зустрічну позовну заяву.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що судовим рішенням від 03 грудня 2014 року у справі №641/3494/14-ц було присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №860/13-27/18/3/7 від 02 жовтня 2007 року в розмірі 122 205,26грн. та судові витрати в сумі 1222,06грн. в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України, тобто в порядку дострокового повернення частини позики, що залишилась, та процентів. 21 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до банку із проханням надати реквізити для погашення суми боргу, однак відповіді не отримав, що свідчить про свідоме завищення банком своїх збитків. 10 серпня 2015 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ було відкрито виконавче провадження та у зв'язку із сплатою боргу в повному обсязі постановою державного виконавця від 22 березня 2016 року виконавче провадження було закінчено. Судовим рішенням від 07 березня 2019 року у справі №641/3740/17 було відмовлено у задоволенні вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 860/13-27/18/3/7 від 02 жовтня 2007 року. Однак, 20 листопада 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про виникнення права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк» на підставі додаткової угоди від 13 липня 2009 року, договору кредиту №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року, договору про внесення змін від 13 липня 2009 року, іпотечного договору №860/14-27/18/3/7-202 від 02 жовтня 2007 року. Тобто, незважаючи на те, що між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» існував спір, який розглядався у суді, банк незаконно заволодів нерухомим майном, переоформивши право власності на своє ім'я. Внаслідок незаконних дій з боку АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 пережив значний психологічний стрес, з моменту, коли він довідався про фактичне позбавлення його права власності, його почав турбувати постійний головний біль, значно погіршився стан його здоров'я, він втратив нормальний сон, принижено його людську гідність, дії банку позбавили ОСОБА_1 вести нормальне життя, оскільки весь час він має перейматися виключно проблемами, які створені діями представників банку, що негативно позначилося на його здоров'ї, психологічному стані та викликало постійне відчуття тривоги. ОСОБА_1 оцінює свої моральні страждання в розмірі 100 000грн., що може частково залагодити його моральні страждання. Також він вважає, що наявні підстави для припинення іпотечного договору, оскільки при примусовому виконанні судового рішення постановою державного виконавця від 22.03.2016 було закінчено виконавче провадження у зв'язку із сплатою боргу в повному обсязі, а тому правовідносини за кредитним договором були припинені у зв'язку із виконанням вимог банку про дострокове виконання зобов'язань, а тому припиненим має бути і договір іпотеки.
ОСОБА_1 також заявлені вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, які він обґрунтовує тим, що 21 листопада 2019 року він вийшов на роботу у нічну зміну, а наступного дня не зміг потрапити до свого помешкання - квартири АДРЕСА_2 , оскільки на дверях квартири були замінені замки та знаходилась печатка банку. Він викликав поліцію, склав відповідну заяву, однак до помешкання потрапити так і не зміг та був вимушений знімати готельний номер та сплачувати грошові кошти за користування цією послугою, за період з 23 листопада 2020 року по 21 січня 2020 року ним було витрачено грошові кошти на суму 89400грн. Саме внаслідок неправомірних дій банку він мав нести ці витрати, які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із позбавленням його права власності та незаконним його виселенням без будь-якого судового рішення із його помешкання без надання іншого, що за правилами ст. 1166 ЦК України має бути відшкодовано в повному обсязі. При цьому, ОСОБА_1 вказує, що при укладенні іпотечного договору, ним були передані правовстановлюючі документи, які до теперішнього часу не повернуті, хоча його зобов'язання за кредитним договором було достроково виконано в ході примусового виконання, іпотечний договір, укладений на забезпечення зобов'язань за кредитним договором, також припиняється виконанням основного зобов'язання та правовстановлюючі документи мають бути повернуті.
У зв'язку із чим просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 листопада 2018 року, індексний № 44222274, прийняте державним реєстратором Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергеєвою Т.А., звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , визнати припиненим іпотечний договір №860/14-27/18/3/7-202 від 01 жовтня 2007, стягнути з АТ «Альфа-Банк» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 89 400грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000грн., зобов'язати відповідача повернути йому правовстановлюючі документи на спірну квартиру та відшкодувати судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту - залишено без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, звільнення майна з-під арешту, визнання іпотечного договору припиненим та стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано припиненим іпотечний договір № 860/14-27/18/3/7-202 від 02.10.2007, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.11.2018, індексний № 44222274, прийняте державним реєстратором Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергеєвою Тетяною Анатоліївною.
Звільнено з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , накладеного постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.07.2011 у ВП № 128087705.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 89 400грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000грн.
Зобов'язано Акціонерне товариства «Альфа-Банк» повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000грн.
Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 2 162,40грн.
В апеляційній скарзі Голосна А.В., яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судовим рішенням про стягнення боргу за кредитним договором не було розірвано договір кредиту, він є чинним до теперішнього часу, за період з 13 березня 2014 року і до дати погашення заборгованості за виконавчим провадженням 28 травня 2015 року за кредитним договором продовжували нараховуватися відсотки, штрафні санкції. У зв'язку із систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту ОСОБА_1 було нараховано і неустойку, а тому існує заборгованість ОСОБА_1 перед банком і до теперішнього часу. Водночас, положеннями іпотечного договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Оскільки у позичальника ОСОБА_1 є в наявності заборгованість перед банком, останній відповідно до умов договору та Закону України «Про іпотеку» здійснив реєстрацію нерухомості, яку ОСОБА_1 передав в іпотеку відповідно до укладеного між сторонами договору іпотеки. Вказує, що реєстрації прав власності і зняття з реєстрації неможливо ототожнювати із виселенням, оскільки виселення можливе тільки за рішенням суду. Необґрунтованими також є вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини, якими не передбачено право клієнта банку на відшкодування моральної шкоди. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів». Посилається на те, що розмір матеріальної шкоди також не обґрунтований та не підтверджений належними доказами та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу завдано шкоду, та не доведено наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вину останнього в її заподіянні. Жодних належних доказів, які б підтверджували неможливість ОСОБА_1 після набуття права власності за банком проживати, тобто користуватися житлом не надано, як і не підтверджено, що саме дії працівників банку стали перешкодою для користування житлом. Також вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не сумісний із наданими ОСОБА_1 послугами.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про часткове задоволення зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позичальником ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором щодо сплати кредитних коштів, відсотків, були виконані у повному обсязі, договір іпотеки слід вважати припиненим з подальшим зняттям заборони відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , з звільненням її з-під арешту. З урахуванням цих обставин підстав для задоволення первісного позову Банку не вбачається.
Також суд зазначив, що після реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 не мав можливості користуватися цим майном, а також те, що дії АТ «Укрсоцбанк» щодо здійснення реєстрації права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки були неправомірними, наявні правові підстави для стягнення з Банку на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 89 400грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000грн.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №860/13-27/18/3/7-169, за умовами якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 25 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 01 жовтня 2014 року.
У якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Договором кредиту №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір №860/14-27/18/3/7-202 від 02 жовтня 2007 року, за умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частин 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до положень 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 ст.3 Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Матеріали справи свідчать, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі №671/3494/14-ц заявлені позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про дострокове повернення частини кредиту задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року станом на 13 березня 2014 року в розмірі 122 205,26грн., судові витрати в сумі 1 222,06грн. Дане судове рішення набрало законної сили 05 січня 2015 року.
15 квітня 2015 року представнику ПАТ «Укрсоцбанк» видано виконавчий лист, який пред'явлено для примусового виконання до Комінтернівського ВДВС ХМУЮ, 10 серпня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48409782.
Постановою державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ від 22 березня 2016 року закінчено виконавче провадження №48409782, оскільки відповідно до квитанції від 26 серпня 2015 року борг ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» сплачено в повному обсязі.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 березня 2019 року у справі №641/3740/17, яке набрало законної сили 18 квітня 2019 року, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишені без задоволення.
Із змісту вказаного рішення вбачається, що згідно даних автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3», 11 квітня 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року. Комінтернівським районним судом міста Харкова 03 грудня 2014 року розглянуто справу №641/3494/14-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року в розмірі 122 205,26грн. та судові витрати в розмірі 1222,06 грн.
27 квітня 2017 року Комінтернівським районним судом міста Харкова було розглянуто цивільну справу №641/7974/16-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року.
Ухвалою суду від 27 квітня 2017 року провадження у даній справі закрито у зв'язку із відсутністю на час розгляду справи предмету спору, а саме відповідач ОСОБА_1 виконав заочне рішення; судове рішення про закриття провадження у справі не оскаржено та набрало законної сили.
12 червня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» повторно звернувся до суду з вимогою стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року, яка складається з заборгованості по відсотках в розмірі 4 717,30 доларів США.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стала правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18), саме що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином, з викладено вбачається, що 11 квітня 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звертався до суду з позовом щодо дострокового стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц зроблено висновком, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Отже, нарахування ПАТ «Укрсоцбанк» відсотків за користування кредитом після 11 квітня 2014 року є безпідставним.
Між тим, 18 березня 2018 року Банком було направлено на адресу позичальника ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням.
За цим листом Банк вимагав від позичальника сплатити борг за кредитним договором №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року, розмір якого станом на 19 квітня 2018 року складав 13 868,35 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 квітня 2018 року складало 362 626,45грн., з яких:
3 257,38 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 квітня 2018 року складало 85 173,23грн. - строкова заборгованість за тілом кредиту;
3 668,58 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 квітня 2018 року складало 95 925,19грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту;
95,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 квітня 2018 року складало 2 494,36грн. - строкова заборгованість по відсоткам за кредитом;
6 847,11 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 19 квітня 2018 року складало 179 036,67грн. - прострочена заборгованість по відсоткам за кредитом.
Тобто, Банком були нараховані відсотками позами межами строку дії кредитного договору.
Крім того, вже після виконання ОСОБА_1 у примусовому порядку судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором (26 серпня 2015 року), та повторного звернення банку до суду із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 717,30 доларів США (12 червня 2017 року) і до вирішення цього спору по суті (07 березня 2019 року) АТ «Укрсоцбанк» звернувся до державного реєстратора Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергєєвої Т.А., якою 20 листопада 2018 року внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, на підставі Додаткової угоди № 1 від 13 липня 2009 року, договору кредиту №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року, договору про внесення змін №1 від 13 липня 2009 року, іпотечного договору №860/14-27/18/3/7-202 від 02 жовтня 2007 року.
В подальшому, за заявою АТ «Укрсоцбанк» від 05 листопада 2019 року було знято з реєстраційного обліку осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_4 , а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Підстави припинення іпотеки окремо визначені у статті 17 Закону України «Про іпотеку», за змістом якої припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Так, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно вимог ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
За частиною 1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку, зокрема: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.
За змістом ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) передбачено випадки, у яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, якими, зокрема, є: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (п. 3 ч. 1); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4 ч. 1).
Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 , (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 вказаного Порядку (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час внесення запису про реєстрацію права власності - 20 листопада 2018 року) порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором №860/13-27/18/3/7-169 від 02 жовтня 2007 року щодо сплати кредитних коштів, відсотків виконані в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що іпотечний договір припинив свою дію, а тому рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк» не відповідає вимогам Закону.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» про звільнення спірної квартири з-під арешту, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з листа Основ'янсько-Слобідського ВДВС у м. Харків Східного МРУМЮ (м. Харків) від 07 серпня 2021 року №29269/21 про надання інформації за зверненням перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі Система) по м. Харкові та Харківській відповідно до викладених даних за параметрами пошуку помер виконавчого провадження 12808705 встановлено, що в Системі наявне зареєстроване виконавче провадження з таким саме номером за Комінтернівським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області з примусового виконання виконавчого листа №2-4018 від 15 квітня 2003 року Комінтернівського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 07 квітня 2003 року і до його повноліття. Згідно відомостей Системи 15 травня 2009 року старшим державним виконавцем Осмоловською Т.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, та друга реєстраційна дія, закінчення виконавчого провадження на підставі п.6 ч.І ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (у ред. Закону 606) (закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення) від 26 травня 2014 року, підставою зазначено, що згідно з виконавчим документом, ІНФОРМАЦІЯ_3 дитині виповнилося 18 років, тому виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 повертається стягувачу, у зв'язку з закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. Заборгованість по аліментам на день повноліття дитини становить 13 995,99грн. Стягувачу рекомендовано звернутися до суду для стягнення заборгованості у твердій грошовій сумі.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта стосовно арешту майна за боржником ОСОБА_1 наявні 4 записи про обтяження:
№29082729 від 27 липня 2011 арешт нерухомого майна, з підставою постанова про відкриття виконавчого провадження, серія та помер: ЄДРВП 12808705, виданий 27 липня 2011 року, видавник: Державний виконавець Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Осмоловська Т.О., Рішення суду не виконано;
№ 29082698 від 02 жовтня 2007 року заборона на нерухоме майно, з підставою Договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав па нерухоме майно, серія та помер: 1706. виданий 10 жовтня 2019 року, видавник: Чайка І.Г. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Іпотечний договір, серія та помер: 4906, виданий 02 жовтня 2007 року, видавник: ПН ХМНО Гончаренко Н.Ю.;
№16281551 (спеціальний розділ) арешт нерухомого майна, з підставою постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони па його відчуження, серія та номер: 51436282. виданий 07 вересня 2016 року. видавник: Комінтернівський ВДВС міста Харків ГТУЮ у Xарківській області:
№27317210 (спеціальний розділ) арешт нерухомого майна, постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 30778809, виданий 02 серпня 2018 року, видавник: Міжрайонний ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮО у Харківській області.
Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно за вказаними параметрами запиту у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні; відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за вказаними параметрами запиту у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні; відомосі з державного реєстру іпотек за вказаними параметрами запиту у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні.
Таким чином, з викладеного вбачається, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №12808705 з виконання виконавчого листа №2-4018, виданий 15 квітня 2003 року Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 07 квітня 2003 року і до його повноліття, було накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 .
Між тим, відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.
Даний висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (пункти 39, 62).
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до приписів ч.1 та 2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо залучення до участі у справі нового відповідача, адже відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» пред'явлені позовні вимоги, в частині звільнення з-під арешту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , до неналежного відповідача, а саме не залучено до участі у справі ОСОБА_4 , колегія суддів позбавлена можливості повно, всебічно дослідити існуючі правовідносини, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову ОСОБА_1 у позові в цій частині.
З приводу позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 89 400грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000грн., колегія зазначає наступне.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Як на підставу для задоволення цих позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що внаслідок неправомірних дій Банку щодо звернення до державного реєстратора Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергєєвої Т.А., якою 20 листопада 2018 року внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк», 21 листопада 2019 року він не зміг потрапити до вказаної квартири, оскільки вхідні замки на дверях були замінені, відомості за цим фактом внесені до ЄРДР за № 12019220540002682 від 23.11.2019. У зв'язку з чим він був змушений оселитися в готелі «Готель Кірофф», в якому він мешкав у період з 23 листопада 2019 року по 21 січня 2020 року та витратив на готельні послуги на загальну суму 89 400грн. Також йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 100 000грн.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Для відшкодування матеріальної та моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що сам по собі факт звернення Банку до державного реєстратора Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергєєвої Т.А. про внесення запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Укрсоцбанк» не є неправомірними діями, оскільки право Банку ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки Банк мав право у відповідності до Закону України «Про іпотеку».
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів також для висновку про неправомірність дій Банку пов'язаних із виселенням відповідача.
Надані відповідачем фотографії зачинених дверей не є належними та допустимими доказами на підтвердження цих позовних вимог, оскільки з них не вбачається, яка саме квартира була опломбована та за якою адресою.
Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 22 листопада 2019 року до чергової частини Слобідського ВП надійшла заява ОСОБА_1 про те, що не встановлені особи самовільно всупереч установленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_5 , зламали замки, незаконно проникли до квартири та не пускають ОСОБА_1 до житла.
Крім цього, матеріали справи містять ксерокопію протоколів опитування, складених адвокатом Чернишовим Б.С., яким зафіксовані пояснення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , між тим, із зазначених пояснень вбачається, що відомості про незаконне виселення ОСОБА_1 їм відомі зі слів останнього.
Витрати ОСОБА_1 на готель в розмірі 89 400грн. понесені останнім на власний розсуд.
Отже, суд першої інстанції вважав встановленим, що неправомірними діями АТ «Альфа-Банк» було завдано матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 . Між тим ці обставини залишились недоведеними. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання АТ «Альфа-Банк» повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на спірну квартиру, то вони також задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду про припинення іпотечного договору є підставою для повернення іпотекодавцю правовстановлюючих документів у разі, якщо вони передавались АТ «Альфа-Банк», доказів чого матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про:
звільнення з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , накладеного постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.07.2011 у ВП № 128087705;
стягнення з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 89400,00 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.) та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.);
зобов'язання Акціонерне товариства «Альфа-Банк» повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_3 - підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні цих позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Голосної Аліни Володимирівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року - в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про:
звільнення з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , накладеного постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.07.2011 у ВП № 128087705;
стягнення з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 89400,00 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста гривень 00 коп.) та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.);
зобов'язання Акціонерне товариства «Альфа-Банк» повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_3 - скасувати і у задоволенні цих зустрічних позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат.
Компенсувати за рахунок держави Акціонерному товариству «Альфа-Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 689,10грн.
Стягнути з Акціонерне товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2021 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова