Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/370/21 Слідчий суддя ОСОБА_1
Категоріяст.185 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
04.10.2021 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2021 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Смоліне, Маловисківського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, неодружений, засуджений 10.08.2021 Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, вид покарання позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 2021121210000362 від 30.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України строком на 60 днів, а саме з 17 год. 50 хв. 28.09.2021 року до 17 год. 50 хв. 26.11.2021 року, з визначенням застави в сумі в 47 580 грн.,
Слідчий СВ ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області звернувся до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР № 2021121210000362 від 30.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України.
Органом досудового розслідуванням ОСОБА_8 повідомлено про підозру в тому, що він 27.08.2021 року близько 14.00 години, перебуваючи біля магазину «Дежурний», який розташований по вул. Казакова в смт. Смоліне, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом довіри, попрохав в знайомого ОСОБА_9 мобільний телефон для того, щоб нібито зателефонувати. Після чого, ОСОБА_9 , добровільно надав свій мобільний телефон, ОСОБА_8 , взявши вказаний мобільний телефон, ОСОБА_8 залишив місце вчинення злочину та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Своїми діями завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 909,77 грн.
Крім того, 27.08.2021 року близько 16.00 год., ОСОБА_8 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов до квартири свого знайомого ОСОБА_9 , яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , до якої потрапив шляхом вільного доступу.
Реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном ОСОБА_8 з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, з прямим умислом, діючи повторно, шляхом вільного доступу викрав з кімнати квартири рюкзака «Beimaigi», сірого кольору, який належить ОСОБА_9 .. З викраденим майном з місця злочину ОСОБА_8 зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_8 завдав майнову шкоду ОСОБА_9 на загальну суму 250,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2021 року задоволено клопотання слідчого, та стосовно підозрюваного ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, з визначенням розміру застави.
Вказана Ухвала мотивована тим, що підозрюваний вчинив ряд нових злочинів під час іспитового строку, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, однак належних висновків не зробив.
Дані обставини вказують на існування ризиків, щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, з метою уникнення покарання.
Як встановлено в судовому засіданні підозрюваний не працює, тобто, постійного джерела доходу не має, не одружений, у нього відсутні утриманці та міцні соціальні зв'язки, рідні припинили спілкування з підозрюваним, через його поведінку, на що в судовому засіданні вказав ОСОБА_8 .. Крім того, підозрюваний не має власного житла та постійного місця проживання.
Дані обставини вказують на наявність ризику щодо вчинення іншого кримінального правопорушення.
Отже, перевіркою матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено наявність достатніх підстав вважати про існування обґрунтованих ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурором доведено, що встановлені під час розгляду даного клопотання, обставини є достатніми для переконання, що більш м"який запобіжний захід, не може запобігти ризикам на які вказує слідчий в своєму клопотанні.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою його підзахисному обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вматеріалах клопотання відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що:
- існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор, слідчий;
- більш м'який запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні та в своєму клопотанні не навели наявність ризиків для застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою.
Також, не було наведено жодного доказу, який би свідчив про ухилення та переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, не наведено жодного конкретного факту про будь-який тиск зі сторони підозрюваного на потерпілих, свідків чи вжиття ним заходів, тощо.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_8 запобіжний захід, саме у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення,з таких підстав.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Проте, враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, колегія суддів оцінює суворість можливого призначеного покарання ОСОБА_8 в подальшому та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений та сторона захисту вказувала на необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду та незаконного впливу на свідків.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Також, ОСОБА_8 офіційно не працює, не має жодних заробітків, що в свою чергу свідчить про наявність ризику вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Крім того, у ОСОБА_8 відсутні міцні соціальні зв'язки, які б могли вплинути на поведінку останнього.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілого слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи те, що після звільнення ОСОБА_8 з місць позбавлення волі до вчинення ним нового кримінального правопорушення, підозра у якому йому була оголошена, пройшов незначний проміжок часу, на думку колегії суддів, перебування його під дією домашнього арешту за місцем проживання у не сприятиме дієвості та ефективності кримінального провадження (зокрема, може перешкодити дотриманню строків вчинення слідчих та процесуальних дій, може призвести до затягування строків досудового розслідування), в якому йому оголошено підозру.
Особисте зобов'язання, як запобіжний захід, не забезпечить усунення встановлених ризиків, оскільки підозрюваний не має офіційного місця роботи та офіційного заробітку.
Що стосується тверджень захисника про те, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи захисника на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Доводи апеляції захисника про те, що судом першої інстанції не враховано особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та офіційне місце реєстрації, колегією судді не можуть бути враховано, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, а саме у нього наявні високий ризик можливості переховування від органів досудового розслідування та вчинення нових кримінальних правопорушень.
Можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена відсутністю стримуючих факторів а також наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.
З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи захисника про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить виконанням підозрюваним процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
До того ж, слідчий суддя на стадії обрання запобіжного заходу не перевіряє правильність кваліфікації дій підозрюваного, наявність та достатність доказів для визнання вини чи питання допустимості доказів.
У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена обвинувачення, є вірогідним та достатнім для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
На думку колегії суддів, слідчий суддя задовольняючи подання слідчого та застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обґрунтовано зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, так і про існування ризиків запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка; вчинити нові кримінальні правопорушення.
Дані обставини свідчать про наявність передбачених законом підстав для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу.
Відмовляючи апелянту у задоволенні його апеляційної скарги колегія суддів враховує обставини, визначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України. Причетність підозрюваного ОСОБА_8 , до інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_9 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; поясненням ОСОБА_10 ; протоколом огляду місця події від 29.08.2021 за місцем вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події від 16.09.2021, проведеного за місцем виявлення викраденого майна; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_12 ; протоколом огляду місця події від 14.09.2021 за місцем вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події від 10.09.2021, проведеного за місцем виявлення викраденого майна; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; висновком судової товарознавчої експертизи; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 ; протоколом слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_8 .
Отже, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування на початковому етапі досудового розслідування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання його під вартою.
Наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім процесуальних обов'язків і надасть йому змогу переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни їхніх показань; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час наявні достатні підстави вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України,а інші, більш м'які запобіжні заходи (домашній арешт/особисте зобов'язання), на думку колегії суддів не забезпечать запобігання встановленим ризикам та виконанню підозрюваним процесуальних обов'язків, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Також слідчий суддя у відповідності до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою правильно не визначив ОСОБА_8 розмір застави оскільки він підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_16 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2021 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2021 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 2021121210000362 від 30.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України строком на 60 днів, а саме з 17 години 50 хв 28.09.2021 року до 17 години 50 хв. 26.11.2021 року, з визначенням застави в сумі в 47 580 гривень, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4