ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 42/13001.06.10
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
до Відкритого акціонерного товариства “Київський завод реле та автоматики” м. Києва
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 325776,07 грн.
Суддя Паламар П.І.
Представники:
від позивача Цурка Н.О.
від відповідача Панасенко Р.О.
у грудні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладені договір № 397 від 29 грудня 1990 р. про постачання електричної енергії, додаткові угоди до цього договору від 1 жовтня та 8 серпня 2008 р., згідно з якими він зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а останній -оплачувати її вартість.
Всупереч умов договору відповідач частково оплатив спожиту протягом 1 серпня -1 грудня 2009 року електричну енергію, заборгувавши йому 298764,82 грн.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням індексу інфляції за час прострочення 1414,64 грн., три проценти річних з простроченої суми 606,12 грн., пеню 4076,95 грн., штрафу 20913,54 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив про сплату заявленої до стягнення суми основного боргу.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу підлягає припиненню, позов в іншій частині підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 29 грудня 1990 р. між сторонами по справі укладено договір № 397 про постачання електричної енергії, 1 жовтня та 8 серпня 2008 р. додаткові угоди до цього договору.
Згідно з умовами договору та додаткових угод позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а останній -оплачувати вартість спожитої електричної енергії на умовах договору, для визначення обсягу споживання подавати звіт про використану електричну енергію.
Строк дії договору з урахуванням умов додаткової угоди від 1 жовтня 2008 р. встановлений з дня його підписання до 1 березня 2009 р. та вважається пролонгованим на один рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Частково поясненнями сторін, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов спірного договору на підставі звітів про використану та генеровану реактивну електричну енергію, актів приймання-передачі продукції та надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії за серпень - листопад 2009 року, довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію, банківськими виписками, стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду електричної енергії вартістю 507459,24 грн., а також оплати останнім спожитої енергії у повному розмірі, у т.ч. 298764,82 грн. після звернення позивача в суд з указаним позовом.
Оскільки заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 298764,82 грн. відповідачем сплачена, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в цій частині вимог відповідно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України слід припинити.
Враховуючи, що відповідач прострочив оплату за спожиту електричну енергію, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 1414,64 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 606,12 грн. три проценти річних з простроченої суми, 4076,95 грн. передбаченої п. 4.2.2 додаткової угоди до договору пені.
Вимоги про стягнення 20913,54 грн. штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають, оскільки сторони у справі не належать до суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Відповідно до вимог підп. 4 п. 3 Прикінцевих положень ГК України саме на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього кодексу.
Позивачем не надано суду доказів прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про надання позивачу статусу суб'єкта господарювання, що належить до державного сектору економіки. Тому доводи з цього приводу є безпідставними.
Оскільки позов задоволено частково, спір щодо стягнення 298764,82 грн. боргу виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на нього пропорційно задоволеним та припиненим вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 11 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд
провадження у справі № 42/130 в частині вимог про стягнення 298764,82 грн. боргу припинити.
Позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в іншій частині задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Київський завод реле та автоматики” (03680, м. Київ, бул. І.Лепсе, 6, код 00214853) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 1414,64 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 606,12 грн. три проценти річних з простроченої суми, 4076,95 грн. пені, 3048,62 грн. витрат по оплаті державного мита, 220,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар