Справа № 638/349/21
Провадження № 2/638/186/21
07.10.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
за участю секретаря Запорожець Д. Д.
з участю судового розпорядника Календіної А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-
ОСОБА_1 у січні 2021 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, а саме просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на її користь сплачені грошові кошти за стоматологічні послуги у розмірі 36100, 00 грн., моральні шкоду у розмірі 15000, 00 грн., а також витрати по оплаті юридичних послуг у розмірі 7430, 00 грн. Вимоги позову обґрунтовано тим, що 26.05.2020 року позивач звернулася до «119 Твоя улюблена стоматологія», де головним лікарем та отримувачем коштів є ФО-П ОСОБА_2 . Консультацію провів лікар-стоматолог-ендодонтист Асланова О. А., був наданий план лікування, який включав у себе комплекс стоматологічних послуг вартістю 36100 грн., що в подальшому було сплачено. Лікування тривало 6 місяців, були проведені маніпуляції з зубами, після чого позивач змушена була приймати знеболюючі препарати, адже відчувала різкі болі в порожнині рота та дискомфорт, про що одразу повідомляла ОСОБА_3 , однак належної допомоги так і не отримала. Лікар проігнорувала скарги позивача, запропонувала лікувати зуб за додаткову плату у розмірі 3500, 00 грн., однак позивач вважає, що не повинна платити за некваліфіковане надання стоматологічних послуг. На іншому зубі тріснула тимчасова пластмасова коронка, та лікар ОСОБА_3 запропонувала провести реставрацію зуба за додаткову плату - 1500, 00 грн. або ж лікар виправить свою помилку, то це коштуватиме 3500, 00 грн. За надані стоматологічні послуги позивачем сплачено 36100, 00 грн., проте належного результату роботи з комплексного лікування зубів не отримала, залишилася без коштів та з неякісними стоматологічними послугами, які в подальшому призвели до погіршення здоров'я, відновлення якого коштуватиме ще 28000, 00 грн. Крім того, позивачу була завдана і моральна шкода, розмір якої вона оцінює у 15000, 00 грн., адже відчувала сильний фізичний біль, дискомфорт, звернення до відповідача ускладнило її життя, вона стала дратівливою, втратила душевний спокій. Просить суд позов задовольнити.
Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.
Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Оцінюючи аргументи, викладені в позові, відзивах та поясненнях щодо нього, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як встановлено матеріалами справи, «119 Твоя улюблена стоматологія» та ОСОБА_1 погоджено план лікування, яким передбачено: професійна чистка зубів, реставрація зуба ІІ ступінь руйнування (17, 16), реставрація зуба ІІІ ступінь руйнування (15, 14), художня реставрація переднього зуба (13, 12), реставрація зуба ІІІ ступінь руйнування (24, 25, 27), вторинне ендо-лікування 4-канального зуба (26), тимчасова пластмасова коронка лабораторна (?, 36, 37), реставрація зуба ІІІ ступінь руйнування (47, 46, 45), видалення 8 зубів (зубів мудрості (18), видалення ретінірованих, полуретінірованих і зачатків (46), консультація. Вартість лікування становить 36100, 00 грн. Також вказаний план містить допис про послугу ортодонт (300), реставрація (1500) (а. с. 20-23).
Матеріали справи місять копії квитанцій, з яких вбачається, що на рахунок «119 Твоя улюблена стоматологія» було перераховано кошти: 26.05.2020 року - 918, 00 грн., 01.06.2020 року - 2295, 00 грн., 01.07.2020 року - 4029, 00 грн.; відомості про відправника у вказаних квитанціях відсутні (а. с. 15-17).
Згідно квитанцій від 11.06.2020 року та 03.07.2020 року позивач ОСОБА_1 здійснила перерахування коштів одержувачу ОСОБА_2 у сумі 3015, 08 грн. та 1809, 05 грн. відповідно, призначення платежу - перерахування особистих коштів (а. с. 18-19).
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
В результаті звернення ОСОБА_1 до «119 Твоя улюблена стоматологія» за наданням медичної допомоги між сторонами виникли договірні правовідносини.
Правове регулювання договірних правовідносин здійснюється за нормами глави 63 книги п'ятої ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Стаття 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статі 906 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 4, 10 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.
Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції (ч. 7 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Отже, у разі надання медичної послуги, яка містить істотні недоліки, пацієнт як споживач має право на розірвання такого договору, а також на відшкодування завданих йому збитків.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Акту про надані стоматологічні послуги, згідно з яким заклад охорони здоров'я підтвердив надання таких стоматологічних послуг ОСОБА_1 матеріали справи не містять, тобто жодних відомостей про те, чи надано ОСОБА_1 які-небудь стоматологічні послуги, що вони були неналежної якості, не відповідали вимогам медичних стандартів чи надані особою без відповідної кваліфікації, як і відомостей про те, що здоров'я позивача внаслідок цього погіршилось матеріали справи не містять.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що некваліфіковані лікарські стоматологічні послуги з комплексного лікування зубів призвели до значного погіршення її здоров'я, разом з тим, даних про погіршення стану здоров'я внаслідок надання позивачу стоматологічних послуг, матеріали справи не містять. Отже за наявними в матеріалах справи письмовими доказами не встановлено негативні наслідки у вигляді погіршення стану здоров'я позивачки, що виникли саме у зв'язку з діями лікаря при наданні стоматологічних послуг пацієнтові.
До того ж, позивач, реалізуючи на власний розсуд свої права, визначені статтею 43 ЦПК України щодо подання доказів, заяв та клопотань тощо, в обґрунтування даної своєї позиції шляхом витребування доказів, який передбачений правилами статті 84 ЦПК України не скористалась та не витребувала у встановленому законом порядку доказів, необхідних їй для обґрунтування своїх вимог.
Аналогічно позивачем не було використано право, передбачене статтею 105 ЦПК України щодо призначення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі медицини, з приводу обґрунтування своєї позиції.
Оскільки судом не встановлено недоліків наданих медичних послуг при їх наданні позивачу, а також не встановлено сам факт надання таких послуг, відсутні підстави для стягнення з відповідача майнових збитків.
За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.
Суд вважає, що позивач не довела належними та допустимими доказами те, що саме діями відповідача їй завдана моральна шкода, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями відповідача та його вини в заподіянні моральної шкоди; не зазначила, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції, зокрема не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не надано доказів, що лікування призвело до погіршення її стану здоров'я, не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням негативних наслідків, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Так, при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим, у відповідності до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 16, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України та на підставі ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: