27 вересня 2021 року Справа №480/2730/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,
представника позивача - адвоката Друченко Т.В.,
представника відповідача та 3-ї особи - Кошлякової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2730/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення різниці у заробітку,-
01 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що він працював в органах прокуратури з 07.05.2007, з 14.04.2017 - на посаді заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури. Наказом керівника Сумської обласної прокуратури №61к від 12.03.2021 позивача звільнено з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», п. З, пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Підставою для прийняття наказу стало рішення П“ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 22 від 24.12.2020 за наслідками проходження позивачем третього етапу атестації - співбесіди.
Позивач вважає наказ керівника Сумської обласної прокуратури про його звільнення та рішення П“ятої кадрової комісії протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на таке.
Зі змісту спірного рішення кадрової комісії вбачається, що підставою для його прийняття стало, на думку комісії, порушення позивачем вимог ст.ст. 14, 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокуурорів в частині недопущення конфлікту інтересів, виконання обов'язку додержуватися правил прокурорської етики щодо недопущення поведінки, яка дискредитує прокурора та може зашкодити авторитету прокуратури. Фактичним підгрунтям зазначеного рішення стали матеріали дисциплінарного провадження про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягав у недотриманні вимог ст. 28 Закону України “Про запобігання корупції” щодо наявності конфлікту інтересів між працівниками Охтирської місцевої прокуратури. Зокрема, впродовж 2020 року ОСОБА_1 визначено групи прокурорів з числа працівників Тростянецького відділу Охтирської місцевої прокуратури у 2 кримінальних провадженнях, до яких включено його дружину - начальника відділу місцевої прокуратури Пирогову О.Т. Комісією з”ясовано, що ОСОБА_2 по одному з проваджень погоджувала клопотання про продовження строку досудового розслідування, а по іншому провадженню виносила постанови про відібрання біологічних зразків для подальшого призначення судово - медичної експертизи.
Комісія прийшла до висновку, що рішення заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Пирогова В.В. про включення своєї дружини у групи прокурорів зазначених кримінальних проваджень прийняті в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки у прямому підпорядкуванні прокурора (Позивача) у відносинах прямої залежності перебувала дружина останнього, яка виконувала рішення про покладення повноважень прокурора у конкретних кримінальних провадженнях, що могло мати вплив на об'єктивність прийняття рішень та вчинення дії, що суперечить п.п. 1- ч. 1 ст. 28 Закону України “Про запобігання корупції”.
Під час засідання П”ятої кадрової комісії позивач надав пояснення стосовно обставин, які викладені у рішенні кадрової комісії, заперечував наявність реального конфлікту інтересів та зазначав про те, що на розгляді у Національному агентстві з питань запобігання корупції знаходиться звернення Сумської обласної прокуратури щодо можливого порушення ним вимог Закону України “Про запобігання корупції”, прохав оголосити перерву у проведенні співбесіди до отримання висновку Національного агентства з питань запобігання корупції
Національним агентством з питань запобігання корупції розглянуто повідомлення Сумської обласної прокуратури щодо можливого порушення позивачем вимог Закону України “Про запобігання корупції” та листом від 03.02.2021 повідомлено Сумську обласну прокуратуру про відсутність в діях позивача конфлікту інтересів через відсутність приватного інтересу, як однієї із обов'язкових складових конфлікту інтересів.
Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про запобігання корупції “ до повновноважень Національного агентства з питань запобігання корпуції входить надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Таким чином, роз'яснення, які надані Національним агентством з питань запобігання корупції Сумській обласній прокуратурі, видані у межах повноважень цього органу, а комісія не наділена повноваженнями встановлювати наявність або відсутність реального конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Також позивач вважає, що атестацію прокурорів місцевих прокуратур повинні здійснювати кадрові комісії обласних прокуратур, в даному випадку кадрова комісія Сумської обласної прокуртури, зазначаючи, що відповідно до п. 2 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора 03 жовтня 2019 року № 221, атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку.
Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.
Згідно з п.п. 4, 15, 16 “Порядку роботи кадрових комісій”, затвердженого Наказом Генерального прокурора № 233 від 17.10.2019, склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря. Голова комісії забезпечує систематичне оприлюднення узагальненої та статистичної інформації про результати діяльності комісії на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури.
Організаційний і технічний супровід роботи комісії, підготовку проектів її документів, забезпечення фіксації засідань комісії за допомогою технічних засобів, своєчасне розміщення комісією інформації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора, чи офіційному веб-сайті відповідної обласної (регіональної) прокуратури тощо може здійснювати робоча група, яка формується у кількісному складі залежно від потреби. Кількісний і персональний склад робочої групи визначаються Генеральним прокурором із числа працівників кадрових підрозділів органів прокуратури, а також осіб, які не є працівниками органів прокуратури (за їх згодою). Організація діяльності робочої групи визначається головою комісії.
Отже, у даному випадку, проведення атестації заступника прокурора Охтирської місцевої прокуратури Пирогова В.В., як і інших прокурорів місцевих прокуратур Сумської області, повинна здійснювати кадрова комісія Сумської обласної прокуратури, склад якої затверджується Генеральним прокурором, який повинен визначати її голову та секретаря.
Таким чином рішення кадрової комісії є протиправним і підлягає скасуванню, відповідно не може бути підставою для прийняття наказу керівником Сумської обласної прокуратури про звільнення позивача.
Крім того, вказуючи про протиправність наказу про звільнення позивач зазначає, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону "Про прокуратуру" встановлює як підставу для звільнення прокурора юридичний факт ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. на момент звільнення Позивача Генеральним прокурором не видавався наказ про ліквідацію або реорганізацію Сумської обласної прокуратури або Охтирської місцевої прокуратури. Однак, у зв'язку із тим, що Охтирська місцева прокуратура та Сумська обласна прокуратура не перебувають стані припинення, то вказане фактично свідчить про ненастання події, з якою пов'язано можливість застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
За наведених обставин, позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)» № 22 від 24.12.2020 про неуспішне проходження атестації за результатами складання іспиту у формі співбесіди заступником керівника Охтирської місцевої прокуратури ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ керівника Сумської обласної прокуратури №61к від 12.03.2021 про звільнення позивача з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури з 15.03. 2021;
поновити позивача на посаді, що є рівнозначною посаді заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури, а саме заступника керівника Охтирської окружної прокуратури у Сумській обласній прокуратурі з 15.03.2021;
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.03.2021 по день ухвалення судом рішення у даній справі, у розмірі 489465,60 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з Сумської обласної прокуратури 55258,88 грн., різниці між належною позивачеві заробітною платою та фактично виплаченою за період січня - березня 2021 року.
Обгрунтовуючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заробітної плати, позивач зазначає, що відповідно до вимог ч.1-4 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:
1) вислугу років;
2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, зокрема, заступника керівника окружної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора окружної прокуратури.
Згідно із вимогами ч. 7 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 “Про умови оплати праці прокурорів» надано право керівникам органів прокуратури в межах установленого фонду оплати праці установлювати щомісячну надбавку за вислугу років за наявності стажу роботи: понад один рік у розмірі 10 відсотків, понад три роки - 15 відсотків, понад п'ять років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Цим же пунктом надано право керівникам органів прокуратури в межах установленого фонду оплати праці установлювати прокурорам посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, надбавку за інтенсивність праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 100 відсотків посадового окладу.
У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Порядком виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1090, ( надалі - Порядок) надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України “Про прокуратуру”.
Позивач працює в органах прокуратури з 07.05.2007, до того навчався у Вищому навчальному закладі на денній формі навчання, а це понад 15 років, відповідно, розмір її надбавки за вислугу років становить 25 відсотків посадового окладу.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік” установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури з 1 січня - 1600 гривень.
З урахуванням раніше наведених норм Закону України “Про прокуратуру” та інших нормативних актів, заробітна плата позивача станом на 2021 рік повинна становити: 92 352 грн., у тому числі :
- посадовий оклад- 41 600, 00 грн.,
- надбавка за вислугу років ( 25 % ) - 10 400, 00 грн.,
- премія ( 10 % ) 4 160, 00 грн.,
- надбавка за інтенсивність праці або за виконання особливо важливої роботи (87%)- 36 192,00 грн.
Відповідачем нараховано заробітну плату позивачу за період з січня по лютий 2021 року 77 977,31 грн., хоча заробітна плата повинна була становити 110825,40 грн., виходячи із 35 робочих днів за цей період.
Різниця між фактично нарахованою Позивачеві заробітною платою та заробітною платою, яка повинна йому виплачуватися з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 26.03.2020 № 6-р/2020, становить 55258,88 грн., яку Позивач вважає за необхідне стягнути на його користь з Сумської обласної прокуратури.
Згідно з п.п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Таким чином, середньоденний заробіток позивача повинен становити 4617,6 грн. (92 352, 00 грн., : 20 днів ). На день розгляду справи з моменту незаконного звільнення відповідача минуло 156 календарних днів, тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 489465,60 грн., що і просить позивач стягнути з Сумської обласної прокуратури.
Відповідач Сумська обласна прокуратура та 3-я особа Офіс Генерального прокурора заперечили проти задоволення позову, їх представник в судовому засіданні пояснив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № І13-ІХ), який оприлюднено в газеті «Голос України» 24.09.2019 № 182 та в ряді інших видань, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Зокрема, згідно з п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності.
Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.
На виконання вказаних положень Закону № 113-ІХ (п. 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення») наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком.
Вищевказані вимоги ОСОБА_1 дотримано, ним подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою про переведення на посаду прокурора в місцевій прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 221 атестація включає такі етапи:
складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Положеннями пунктів 7 та 8 розділу І Порядку № 221 визначено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1. рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2. рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Позивачем успішно складено іспити у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Під час проведення співбесіди, комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Так, відповідно до рішення кадрової комісії позивач в умовах реального конфлікту інтересів у групу прокурорів у двох кримінальних провадженнях включив свою дружину, яка приймала процесуальні рішення. Зазначені дії могли вплинути на об'єктивність прийняття рішень у цих кримінальних провадженнях. Вчинення таких дій суперечить вимогам п.п. 1-4 ч. 1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції».
З огляду на вказане, п'ятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за результатами проведення співбесіди з позивачем ухвалено обгрунтоване рішення про неуспішне проходження ним атестації.
Рішення п'ятої кадрової комісії стосовно ОСОБА_1 містить мотиви його прийняття, висновки, зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень.
Кадрова комісія не зобов'язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обгрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.
Відсутність у суду законодавчої можливості перевірити ці обставини у зв'язку з об'єктивними причинами наприклад, таємність обговорення членами кадрових комісій отриманої інформації, жодним чином автоматично не означає, що рішення кадрової комісії є необгрунтованими та протиправними.
Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
Щодо правомочності кадрової комісії, яку також оспорює позивач, представник зазанчив, що пунктом 11 розділу її «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113- IX передбачено, що атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Положеннями пункту 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення проведення атестації прокурорів відповідно до цього розділу.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 233 кадрові комісії здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 233 для здійснення повноважень щодо забезпечення проведення атестації прокурорів та слідчих створюються комісії у складі шести осіб, з яких не менше трьох - особи делеговані міжнародними неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями. Членами комісії можуть бути особи, які є політично нейтральними, мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також стаж роботи в галузі права.
Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (пункт 4 Порядку № 223, підпункт 8 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Наказом Генерального прокурора від 17.11.2020 № 537 створено п'яту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та визначений її персональний склад.
Щодо доводів позивача про відсутність підстав для його звільнення зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 16 Закону № 1697 незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною третьою статті 16 Закону № 1697 (у редакції, що діяла до внесення змін Законом № 113-ІХ) прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Законом № 113-ІХ внесено зміни до частини третьої статті 16 Закону № 1697 та слова «цим Законом» замінено словом «законом».
Таким чином, з 25.09.2019 (дата набрання чинності Законом № 113-ІХ) частина третя статті 16 Закону № 1697 має наступний зміст: «Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом».
З урахуванням викладеного, на момент звільнення позивача підстави та порядок звільнення з посади прокурора могли визначатися не лише Законом № 1697, а й іншим законом.
У даному випадку таким законом є Закон № 113-ІХ, який визначив підстави та порядок звільнення з посади прокурора.
Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Згідно з пунктом 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішенням Генерального прокурора.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697 зокрема, за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Отже, підпункт 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ містить імперативну норму про необхідність звільнення позивача, у разі неуспішного проходження атестації прокурором, на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697.
Таким чином, юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697 є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, а не ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури.
Також відповідач вважає необгрунтованими вимоги позивача про стягнення різниці у заробітній платі за період з 01 січня 2021 року по день звільнення, зауважуючи, що з 25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, яким внесено зміни до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а з 01.01.2021 - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Цим Законом запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ. Зокрема замість системи органів прокуратури, що складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону № 1697-УІІ), ст. 15 Закону «Про прокуратуру» визначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах.
Відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому КМУ. Такий порядок був викладений саме в постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Норма пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ є чинною та не визнана неконституційною.
Відповідно до наказів Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур», від 17.02.2021 № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» утворено окружні прокуратури, а днем початку їх роботи визначено 15.03.2021.
Отже, з 15.03.2021 працівники місцевих прокуратур, які успішно пройшли атестацію, були переведені до окружних прокуратур та отримали статус прокурора окружної прокуратури із визначеним у ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ посадовим окладом.
Натомість ОСОБА_1 наказом керівника Сумської обласної прокуратури від 12.03.2021 №61к звільнено з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури та органів прокуратури за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 15.03.2021, та на час утворення окружних прокуратур він не набув статусу прокурора окружної прокуратури. Відповідно, на нього не поширюють свою дію норми ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задовленню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , працював в органах прокуратури з 07.05.2007, з 14.04.2017 - на посаді заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури ( а.с.24-26). Наказом керівника Сумської обласної прокуратури №61к від 12.03.2021 позивача звільнено з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», п. З, пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ( а.с.27).
Підставою для прийняття наказу стало рішення П“ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 22 від 24.12.2020 за наслідками проходження позивачем третього етапу атестації - співбесіди ( а.с.28).
Надаючи правову оцінку спірним рішенням, суд виходить з такого.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № І13-ІХ), який оприлюднено в газеті «Голос України» 24.09.2019 № 182 та в ряді інших видань, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Зокрема, згідно з п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності.
Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.
На виконання вказаних положень Закону № 113-ІХ (п. 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення») наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком.
Вищевказані вимоги ОСОБА_1 дотримано, ним подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою про переведення на посаду прокурора в місцевій прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 221 атестація включає такі етапи:
складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
рішення про успішне проходження прокурором атестації;
рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Судом встановлено, що позивачем успішно складено іспити у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Водночас, приймаючи рішення про неуспішне проходження позивачем атестації за наслідками співбесіди, комісія, посилаючись на матеріали дисциплінарного провадження про вчинення прокурорм дисциплінарного проступку з підстав недотримання вимог ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», дійшла висновку про те, що позивач, займаючи посаду заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури, прийняв рішення про включення своєї дружини, яка перебувала у його прямому підпорядкуванні, у групи прокурорів у двох кримінальних провадженнях, тобто діяв в умовах реального конфлікут інтересів, що могло мати вплив на об'єктивність прийняття рішень та вчинення дій, що суперечить п.п.1-4 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції». Також зазначеними діями позивач порушив вимоги ст.14,19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів в частині недопущення конфлікту інтересів, виконання обов'язку додержуватися правил прокурорської етики щодо недопущення поведінки, яка дискредитує прокурора та може зашкодити авторитету прокуратури.
Однак, суд вважає, що на день прийняття комісією рішення 24.12.2020, викладені в ньому обставини у належний спосіб встановлені не були, оскільки лише 17.12 2020 відкрите дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , яке на час ухвалення рішення про неуспішне проходження атестації завершене не було. В ході самої співбесіди позивач наявність реального конфлікту інтересів заперечував.
Крім того, прийняття позивачем рішення про включення своєї дружини, яка перебувала у його прямому підпорядкуванні, у групи прокурорів у двох кримінальних провадженнях, на думку суду, помилково кваліфіковані комісією як наявність у нього конфлікут інтересів, через відсутність приватного інтересу.
Вподальшому і Національним агентством з питань запобігання корупції, до повновноважень якого входить надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів, розглянуто повідомлення Сумської обласної прокуратури щодо можливого порушення позивачем вимог Закону України “Про запобігання корупції-” та листом від 03.02.2021 повідомлено Сумську обласну прокуратуру про відсутність в діях позивача конфлікту інтересів через відсутність приватного інтересу, як однієї із обов'язкових складових конфлікту інтересів ( а.с.34-36).
Відтак, зважаючи на те, що наведені у рішенні комісії висновки спростовані в ході судового розгляду, суд вважає, що рішення не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, протиправність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, тягне за собою протиправність та скасування наказу керівника Сумської обласної прокуратури №61к від 12.03.2021 про звільнення позивача з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області на підставі спірного рішення кадрової комісії, оскільки відсутній юридичний факт, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII.
Вирішуючи питання про поновлення позивача на посаді, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 17 Розділу ІІ Закону №113- ІХ повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур, то вбачається, що позивачем процедуру проходження атестації не завершено.
Згідно з частиною другою статті 21 та частини першої статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, позаяк встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі. А відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а саме на посаді заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури прокуратури Сумської області.
Вищенаведене відповідає сталій практиці Верховного Суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 826/12916/15, від 06.03.2019 по справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 по справі № 826/751/16, від 27.06.2019 по справі № 826/5732/16, від 26.07.2019 по справі № 826/8797/15, від 09.10.2019 по справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019 по справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019 по справі № 816/584/17, від 15.04.2020 по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 по справі № 9901/226/19.
За наведеного правового регулювання та враховуючи, що позивача звільнено з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури прокуратури Сумської області, його вимоги про поновлення на рівнозначній посаді заступника керівника Охтирської окружної прокуратури у Сумській області задоволенню не підлягають. При цьому обов'язок щодо поновлення позивача покладається на Сумську обласну прокуратуру, орган, в якому працював позивач та з якого його було звільнено.
Обговорюючи питання про стягнення середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу та стягнення різниці у заробітку за період з 01.01.2021 по день звільнення, суд виходить з такого.
Спеціальним законом, яким у даному випадку є закону України “Про прокуратуру” порядок відшкодування заробітку за час вимушеного прогулу не врегульовано. Суд вважає необхідним керуватися ст. 235 КЗпП України, відповідно до вимог частини 2 якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Вимушеним прогулом є час протягом якого працівник не міг виконувати трудові обов'язки з вини роботодавця.
Судом встановлено, що трудові обов'язки між позивачем та прокуратурою Сумської області були припинені 15.03.2021 року.
З 25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, яким внесено зміни до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а з 01.01.2021 - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Цим Законом запроваджено реформування системи органів прокуратури та внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ. Зокрема замість системи органів прокуратури, що складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону № 1697-УІІ), ст. 15 Закону «Про прокуратуру» визначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах.
Відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому КМУ. Такий порядок був викладений саме в постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Норма пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ є чинною та не визнана неконституційною.
Відповідно до наказів Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур», від 17.02.2021 № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» утворено окружні прокуратури, а днем початку їх роботи визначено 15.03.2021.
Отже, з 15.03.2021 працівники місцевих прокуратур, які успішно пройшли атестацію, були переведені до окружних прокуратур та отримали статус прокурора окружної прокуратури із визначеним у ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ посадовим окладом.
Натомість ОСОБА_1 наказом керівника Сумської обласної прокуратури від 12.03.2021 №61к звільнено з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури та органів прокуратури з 15.03.2021, на час утворення окружних прокуратур він не набув статусу прокурора окружної прокуратури. Відповідно, на нього не поширюють свою дію норми ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.
Відтак, порушень оплати праці позивача з 01.01.2021 по 15.03.2021 відповідачем не допущено. Відповідно і розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу має обраховуватися на підставі наданої відповідачем довідки ( а.с.102), виходячи з середньоденного заробітку 1540,95 грн. та 135 робочих днів вимушеного прогулу, що становить 208028,25 грн. та підлягає стягненню на користь позивача.
На підставі ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню. Розмір такого стягнення у межах місячної суми складає 30048,53грн.
Позивачем також подана заява про стягнення з відповідача Сумської обласної прокуратури на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Суд вважає за необхідне заяву задовльнити частково, з огляду на наступне.
В ході дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивач ставив питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надавши на підтвердження договір про надання правової допомоги ( а.с. 52-53, 242-244), квитанції про сплату коштів у розмірі 1000грн., ( а.с.55), орієнтовний розрахунок послуг виконаних адвокатом робіт ( а.с.56).
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування, суд зазначає, що ст. 132 Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 4 статті 134 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому суд не має право змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, відповідач не скористався можливістю довести неспівмірність заявлених вимог та не подав до суду жодних заяв та доказів на спростування заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заперечивши проти їх відшкодування лише з підстав не визання позову по суті.
Як вже судом встановлено позивачем сплачено адвокату 10000 грн. за послуги з професійної правничої допомоги. Проте, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає належним чином обґрунтованими і такими, що підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Сумської обласної прокуратури ( код ЄДРПОУ 03527891, вул.Герасима Кондратьєва, 33 , м.Суми, 40000), П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог - Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, вул.Різницька,13/15, м.Київ, 01011) про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення різниці у заробітку - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №22 від 24 грудня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнати протиправним і скасувати наказ керівника Сумської обласної прокуратури №61к від 12 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області та органів прокуратури Сумської області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Охтирської місцевої прокуратури Сумської області.
Стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 208028 ( двісті вісім тисяч дівадцять вісім) грн. 25 коп.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 30048 ( тридцять тисяч сорок вісім) грн. 53коп. У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 07 жовтня 2021 року.
Суддя Л.М. Опімах