ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/20004.06.10
За позовом Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пегас Консалтинг Україна”
про стягнення 8 911,43 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Волохов Д.А.- представник по довіреності № 63 від 21.04.2010р.
від відповідача: не з'явились
СуТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пегас Консалтинг Україна” заборгованості за Договором поставки від 08.05.2009р. в розмірі 8 911,43 грн., в тому числі 6 551,40 грн. основного боргу, 146,46 грн. 3% річних, 417,32 грн. збитків від інфляції, 890,99 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. порушено провадження по справі № 53/200, розгляд справи призначено на 04.06.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2010р. надав суду клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6 554,38 грн. А також позивач в клопотанні про уточнення позовних вимог відмовився від заявлених в позовній заяві штрафних санкцій.
При дослідженні клопотання позивача про уточнення позовних вимог, суд встановив, що позивач збільшив розмір заявленого основного боргу.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Відповідач в судове засідання 04.06.2010р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 26.04.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 26.04.2010р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 04.06.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
08.05.2009р. між сторонами у справі укладено договір поставки горілчаної продукції на внутрішній ринок (далі Договір), відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язується виготовити та продати Покупцеві (відповідач), а Покупець зобов'язується Продавцеві оплатити та прийняти горілчані вироби на суму, у кількості та в асортименті відповідно до заявки (п. 1.1 Договору).
Оплата Покупцем товару здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця грошових коштів у вигляді 100% від суми вартості замовленої продукції в якості передплати.
Позивач поставив відповідачу товар на суму 51 551,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної № ЧГ-000000000614 від 19.05.2009р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯПА № 509202 від 15.05.2009р.
Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № ЧГ-000016 від 19.05.2009р. на оплату за поставлений товар по видатковій накладній на суму в розмірі 51 551,40 грн.
Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що товар отриманий згідно з видатковою накладною уповноваженою особою відповідача.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (належним чином завірені копії залучено до матеріалів справи).
Позивач по справі надсилав на адресу позивача претензію № 1107 від 17.12.2009р. з вимогою про оплату заборгованості за поставлений товар. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.12.2009р.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав вимогу про оплату за поставлений товар 21.12.2009р. Таким чином, відповідач повинен був у строк до 27.12.2009р. оплатити позивачу за поставлений товар.
Однак, відповідач, як у строк до 27.12.2009р., так і на дату прийняття рішення, свого обов'язку щодо оплати в повному обсязі отриманого товару не виконав.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 554,38 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
В судовому засіданні 04.06.2010р. представник позивача відмовився від заявлених в позовній заяві штрафних санкцій, а саме позивач відмовився від 146,46 грн. 3% річних, 417,32 грн. збитків від інфляції, 890,99 грн. пені.
Відповідно до ч. 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.
Згідно з ч. 2 статті 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Перевіривши повноваження представника позивача Волохова Д.А., а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву позивача про відмову від позову в частині заявлених штрафних санкцій.
Згідно з ч. 4 статті 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Пункт 4 ч. 1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Відповідно до ч. 2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, п.4 ч.1, ч.2 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пегас Консалтинг Україна” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18; ідентифікаційний код 35533552 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” (14005, м. Чернігів, вул. Котляревського, 38; ідентифікаційний код 31597869) основний борг в сумі 6 554 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 75 (сімдесят п'ять) грн. 02 коп. та 173 (сто сімдесят три) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Припинити провадження в частині заявлених позивачем 3% річних в с умі 146,46 грн., збитків від інфляції в сумі 417,32 грн., пені в сумі 890,99 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.