Ухвала від 05.10.2021 по справі

УХВАЛА

5 жовтня 2021 року

м. Київ

провадження № 13-179зво21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

розглянула заяву засудженого ОСОБА_17 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Хмельницької області від 7 вересня 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 27 лютого 2007 року і

встановила:

Як убачається з матеріалів провадження та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 7 вересня 2006 року, залишеним без зміни 27 лютого 2007 року Верховним Судом України, ОСОБА_17 було засуджено за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 та пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, частинами 3, 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 та ст. 304 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 1 квітня 2021 року в справі «Фарзієв та інші проти України» (заява № 63747/14 та 23 інших) констатував порушення щодо ОСОБА_17 ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув'язнення без перспективи звільнення та постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.

Засуджений ОСОБА_17 , посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд згаданих вироку й ухвали за виключними обставинами. На переконання заявника, визнання неконституційними окремих положень статей 81, 82 КК є підставою для приведення призначеного йому покарання у відповідність до Конституції України та заміни заходу примусу на більш м'який.

Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК установлення неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних норм при вирішенні конкретної справи. Разом із цим у силу приписів ч. 5 ст. 33 вказаного Кодексу кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється Великою Палатою з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК (установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом).

Конституційний Суд України рішенням свого Другого сенату від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнав такими, що не відповідають Основному Закону України, положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК через неможливість їх застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Верховну Раду України було зобов'язано невідкладно привести вказані статті КК у відповідність до Конституції України, законодавчо унормувати порядок заміни довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.

Отже, виконання приписів Конституційного Суду України, відображених у рішенні, на яке посилається засуджений, насамперед повинно бути здійснено шляхом унесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м'яким, з метою поширення їх дії на такий вид заходу примусу, як довічне позбавлення волі.

Крім того, відповідно до положень розділу VIII КПК питання про умовно-дострокове звільнення осіб від відбування призначеного покарання та заміна його невідбутої частини більш м'яким вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК, тобто місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваних судових рішень.

Таким чином, у відкритті провадження за зверненням засудженого ОСОБА_17 слід відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_17 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Хмельницької області від 7 вересня 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 27 лютого 2007 року.

Заяву ОСОБА_17 повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_10

ОСОБА_3 ОСОБА_11

ОСОБА_4 ОСОБА_12

ОСОБА_5 ОСОБА_13

ОСОБА_6 ОСОБА_14

ОСОБА_7 ОСОБА_15

ОСОБА_8 ОСОБА_16

ОСОБА_9