Ухвала
07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 766/9344/18
провадження № 61-15505 ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2018 рокута постанову Херсонського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном,
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування цією квартирою, що належить на праві власності ОСОБА_2 . Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 із вказаної квартири.
Повний текст постанови апеляційного суду складено 22 листопада 2019 року та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25 листопада 2019 року.
До Верховного Суду 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Щодо пропуску строку на касаційне оскарження
Касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 , як учасником справи подано 14 вересня 2021 року, тобто після спливу більше одного року з дня складення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції (22 листопада 2019 року).
Як на підставу пропущення строку заявник посилається на те, що про існування оскаржуваної постанови від 21 листопада 2019 року він дізнався 24 червня 2021 року, оскільки суд апеляційної інстанції про розгляд цієї справи його не повідомляв.
Згідно із частиною третьою статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок обставин непереборної сили.
Визначений частиною третьою статті 394 ЦПК України строк є присічним (преклюзивним) і не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження незалежно від поважності причин його пропуску, за винятком вищезазначених випадків.
Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, процесуальний обов'язок доказування та подання відповідних доказів покладений саме на учасника справи.
Враховуючи вимоги вказаної вище процесуальної норми права, заявнику слід надати до Верховного Суду докази, що підтверджують наявність виключних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення після спливу майже двох років з дня складення його повного тексту.
Належних та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції заявником до касаційної скарги не долучено, що унеможливлює вирішення питання поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Таким чином, заявнику необхідно надати суду докази неповідомлення його про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, навести обґрунтовані підстави та подати докази щодо виникнення обставин непереборної сили (за їх наявності), а не лише формально посилатися на його неповідомлення про дату, час і місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Викладене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
За таких обставин, заявнику на підтвердження обставин,передбачених пунктом 1 частини третьої статті 394 ЦПК України, необхідно надати відповідні письмові докази.
Щодо форми і змісту касаційної скарги
На виконання вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається прізвище, ім'я та по батькові особи, яка подає касаційну скаргу, її місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності.
У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі заявником не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта.
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно виконати вимоги пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України.
Щодо підстав касаційного оскарження
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постанову Верховного Суду, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Щодо сплати судового збору
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Розміри ставок судового збору визначено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи, що позов немайнового характеру, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 1 409,60 грн (704,80 грн * 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату.
Разом з тим, до касаційної скарги заявник подав заяву, у якій просив звільнити його від сплати судового збору з посиланням на те, що має скрутне матеріальне становище, є пенсіонером за віком та отримує мінімальну пенсію, яка є єдиним джерелом доходу, має незадовільний стан здоров'я, другу групу інвалідності. На підтвердження вказаних обставин, серед іншого, надає копію довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про доходи за період з вересня 2020 року по серпень 2021 року.
Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що відсутні підстави звільняти ОСОБА_1 від сплати судового збору, з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відмовляючи у задоволенні заяви про звільнення відсплати судового збору, суд бере до уваги, що наведені заявником доводи не підтверджені належними доказами, які б свідчили про неможливість сплати судового збору, зокрема доказів про розмір його річного доходу за 2020 рік.
Констатація заявником скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Водночас, заявник не позбавлений права заявити клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру, при цьому подавши докази, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за 2020 рік.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За таких обставин, у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 136, 185, 389, 392, 393, 394 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2018 рокута постанову Херсонського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 05 листопада 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь