07 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 642/1491/17
провадження № 61-15591ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пасашковою Оксаною Валеріївною на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19», третьої особа - Головний лікар Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19» Ковалівська Світлана Олексіївна, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому уточнивши позовні вимоги просила скасувати накази головного лікаря Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» Ковалівської С. О. від 16 лютого 2016 року № 78, від 24 березня 2016 року № 97, від 06 вересня 2016 року № 149 та від 14 грудня 2016 року № 173; поновити її на посаді дільничного лікаря педіатра Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 000,00 грн та 20 000,00 грн моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
15 вересня 2021 року ОСОБА_2 , через свого адвоката Пасашкову О. В., звернулася засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, яка не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Одеським апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову 06 квітня 2021 року, дата виготовлення повного тексту постанови 13 квітня 2021 року, тобто останнім днем касаційного оскарження даної ухвали є 13 травня 2021 року.
Заявник звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою 15 вересня 2021 року, що вбачається з відбитку поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Із заявою чи з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження заявник не зверталася. Можливість вирішення цього питання при відсутності її заяви про поновлення строку, за власною ініціативою суду, законом не передбачена.
Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, заявник має право надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року із зазначенням підстав для поновлення такого строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Крім того, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, заявником до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Касаційна скарга містить посилання на те, що заявник звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 01 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600,00 грн.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакцій чинній на момент звернення із позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Предметом спору справи № 642/1491/17 в частині вимог майнового характеру є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що в частині майнових вимог 1 відсоток ціни позову не перевищує 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 1 280,00 грн ((1 600,00 грн х 0,4) х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду з 01 січня 2021 року має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пасашковою Оксаною Валеріївною на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська