Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 211/5987/16-ц
провадження № 61-11918св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2019 року у складі судді Ніколенко Д. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П.,
Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3 про оспорювання батьківства.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 2011 року спільно проживав з ОСОБА_3 , з кінця 2014 року вони почали проживати окремо, а в липні 2015 року відповідач знову переїхала до нього.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_4 , батьком дитини записаний він. Однак згодом ОСОБА_4 заявила, що він не є батьком дитини, а провівши в одній із клінік експертизу на предмет встановлення батьківства отримав висновок експерта про виключення його біологічного батьківства відносно дитини.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 було додано експертний висновок про біологічне батьківство від 07 листопада 2016 року № MGT 242, «medical genomics», відповідно до якого вірогідність батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 складає 0 %.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд виключити відомості про його батьківство з актового запису від ІНФОРМАЦІЯ_4 № 71 про народження ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалою суду Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2017 року скасовано.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року провадження у справі зупинено на строк до оформлення правонаступництва після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року провадження у справі відновлено, залучено до участі правонаступника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 .
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року, позовні вимоги задоволено. Виключено відомості про ОСОБА_1 , як батька дитини з актового запису № 71, складеного 11 лютого 2016 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 дитини ОСОБА_4 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з ухиленням ОСОБА_3 від присутності з дитиною для відбору порівняльних зразків крові для проведення експертизи наявні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2020 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2019 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції не було прийнято в якості належного та допустимого доказу експертний висновок про біологічне батьківство № MGT 242
від 07 листопада 2016 року, «medical genomics», відповідно до якого вірогідність батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 складає 0 %, однак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 , як батька дитини, з актового запису № 71, складеного 11 лютого 2016 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 дитини ОСОБА_4 , оскільки відповідач ОСОБА_3 ухилялась від присутності з дитиною для відбору порівняльних зразків крові для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою суду для встановлення наявності кровного споріднення між ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У призначену дату явки відповідача з дитиною до експертної установи, а саме 21 травня 2018 року, відповідач з дитиною могли з'явитися до експертної установи, оскільки відповідач ОСОБА_3 за медичною допомогою в період з 18 травня 2018 року по 23 травня 2018 року до
КНП «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району м. Києва не зверталась. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на останню дату відповідач не з'явилася до відділення судово-медичної генетики КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_3 в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі
№ 591/6441/14-ц (провадження № 61-6441св18), від 06 червня 2018 року
у справі № 750/8489/15-ц (провадження № 61-9169св18), від 17 жовтня
2018 року у справі № 199/7522/15-ц (провадження № 61-21181св18)
та від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц (провадження
№ 61-23601св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно було залишити без розгляду, оскільки вона підписана не ним, а сторонньою особою, що підтверджується висновком експерта Київського експертно-дослідницького центру від 26 листопада 2018 року, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав наміру подавати позов.
Крім того, судами в сукупності не надано належної оцінки всім доказам у справі, не враховано пояснення свідків, які підтвердили батьківське ставлення ОСОБА_1 до дитини та пояснили, що він з особливою турботою, любов'ю ставився до дочки, приділяв їй багато уваги, годував, купав, гуляв та лікував дочку коли та хворіла.
Вказує, що її провини у не проведенні експертизи, призначеної судом, не було, оскільки вона ніколи не відмовлялася від неї та згодна на її проведення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року справу за позовом
ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого
11 лютого 2016 року виконавчим комітетом Боярської міської ради
Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 71,
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_4 . Батьками дитини записані: в графі «Батько» - ОСОБА_1 , в графі «Мати» - ОСОБА_3
(а. с. 4, т. 1).
Аналогічні відомості містяться в копії актового запису № 71 від 11 лютого 2016 року та повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_4 , яка народилась
ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 157, т. 2).
Звертаючись до суду з позовом про оспорювання батьківства
ОСОБА_1 посилався на те, що він не є батьком ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що на його думку підтверджується експертним висновком про біологічне батьківство № MGT 242
від 07 листопада 2016 року, «medical genomics», відповідно до якого вірогідність батьківства ОСОБА_1 відносно дитини
ОСОБА_4 складає 0 % (а. с. 5, т. 1).
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2018 року, за клопотанням
ОСОБА_2 , яка є правонаступником позивача ОСОБА_1 , у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу щодо наявності кровного споріднення між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Задля можливості проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_1 , яка настала
ІНФОРМАЦІЯ_2 , вище вказаною ухвалою суду з Київського обласного бюро судово-медичної експертизи (Києво-Святошинське районне відділення) витребувано зразки біологічного (гістологічного) матеріалу, що зберігається після розтину тіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, призначена судом судово-генетична експертиза не була проведена у зв'язку з неявкою 23 квітня 2018 року та 21 травня 2018 року до експертної установи відповідача разом із дитиною.
За клопотанням представника ОСОБА_2 ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 лютого 2019 року з КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 8» Дніпропетровської обласної ради» витребувано інформацію щодо звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) в період з 19 квітня 2018 року по 26 квітня 2018 року, та у випадку звернення повідомити про діагноз, який було встановлено ОСОБА_4 .
Крім того, з КНП «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району м. Києва (м. Київ, вул. Підвисоцького, 13) витребувано інформацію щодо звернення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за медичною допомогою в період з 18 травня 2018 року 23 травня 2018 року та у випадку звернення вказати діагноз.
На виконання вимог вказаної ухвали КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 8» повідомлено про перебування на стаціонарі дитини
ОСОБА_4 в дитячому травматологічному відділенні з 19 квітня
2018 року по 26 квітня 2018 року (а. с. 190, т. 1).
Наведене свідчить, що у призначену дату явки відповідача з дитиною до експертної установи, а саме 23 квітня 2018 року, відповідач з дитиною не могли з'явитися до експертної установи, оскільки дитина ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в дитячому травматологічному відділенні з 19 квітня 2018 року по 26 квітня 2018 року.
При цьому, КНП «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району м. Києва повідомлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за медичною допомогою в період з 18 травня 2018 року по 23 травня
2018 року до КНП «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району м. Києва не зверталась (а. с. 207, т. 1).
Наведене свідчить, що у призначену дату явки відповідача з дитиною до експертної установи, а саме 21 травня 2018 року, відповідач з дитиною могли з'явитися до експертної установи, оскільки відповідач ОСОБА_3 за медичною допомогою в період з 18 травня 2018 року по 23 травня
2018 року до КНП «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району м. Києва не зверталась.
Відповідач, як на підставу її неявки разом з дитиною 21 травня 2018 року до експертної установи посилалась на свою непрацездатність, на підтвердження чого надала листок непрацездатності серії АВО № 621284, в якому містяться відомості, що у період часу з 18 травня 2018 року до
22 травня 2018 року ОСОБА_3 була непрацездатною.
Разом з тим, згідно із відповіддю від 27 квітня 2021 року на запит Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, в якому суд просив надати відомості щодо факту звернення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Шевченківського району м. Києва за медичною допомогою у період з 18 травня 2018 року по 26 травня 2018 року та факту видачі лікарем ОСОБА_5 листка непрацездатності пацієнтці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в період з 18 травня 2018 року по 26 травня
2018 року, а саме листка непрацездатності серії АВО № 621284, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Шевченківського району
м. Києва, за підписом директора, який скріплений печаткою вказаного комунального закладу, повідомило суд апеляційної інстанції про те, що
КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Шевченківського району м. Києва не отримувало листків непрацездатності
серії АВО № 621284, а лікар ОСОБА_5 ніколи не працював в
КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» (а. с. 185, т. 2).
Аналогічна відповідь була надана КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Шевченківського району м. Києва на адвокатський запит представника позивача (а. с. 173, т. 2).
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що експертний висновок про біологічне батьківство № MGT 242 від 07 листопада 2016 року, «medical genomics», не може бути прийнято як належний та допустимий доказу у справі, оскільки він не відповідає вимогам частинам шостій, сьомій статті 102 ЦПК України. Цей висновок є конфіденційним та застосовується для особистих мотивів замовника, оскільки як вбачається з тексту висновку, вказана установа не несе відповідальності за походження зразків, наданих замовником, за достовірність яких несе відповідальність виключно замовник. У вказаному висновку також зазначено, що взяті зразки не були отримані з дотриманням встановленої юридичної процедури, а тому результати проведених аналізів можуть не мати доказової сили при судовому розгляді. Всі учасника дослідження розуміють та приймають той факт, що результати проведеного ДНК аналізу дають виключно для особистої інформації.
У призначену дату явки відповідача з дитиною до експертної установи, а саме 21 травня 2018 року, відповідач з дитиною могли з'явитися до експертної установи, оскільки відповідач ОСОБА_3 за медичною допомогою в період з 18 травня 2018 року по 23 травня 2018 року до
КНП «Консультативно-діагностичний центр» Печерського району м. Києва не зверталась.
Таким чином, на останню дату відповідач не з'явилася до відділення судово-медичної генетики КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» без поважних причин.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 761/10732/16-ц, провадження № 61-29614св18, Верховний Суд зазначив про те, що враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатись об'єктивним за відсутності висновку судово-медичної
(молекулярно- генетичної) експертизи, навіть у випадку визнання позову про визнання батьківства відповідачем.
Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене, суди при розгляді цієї справи дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 , як батька дитини, з актового запису № 71, складеного 11 лютого 2016 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про народження
ІНФОРМАЦІЯ_4 дитини ОСОБА_4 , оскільки відповідач
ОСОБА_3 ухилялась від присутності з дитиною для відбору порівняльних зразків крові для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою суду для встановлення наявності кровного споріднення між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано вважали, що відповідачем у справі не доведено належними та допустимими доказами поважність причин її неявки разом з дитиною 21 травня 2018 року до експертної установи, що свідчить про ухилення відповідача від проведення судово-генетичної експертизи, призначеної ухвалою суду.
При цьому колегією суддів, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідачу були роз'яснені положення статей 12, 81 ЦПК України, зокрема право на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи спорідненості ОСОБА_6 та позивача у справі ОСОБА_2 , яка є дочкою померлого ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи що відповідач ухилилась від надання експертам необхідних матеріалів та проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, клопотань про проведення будь-яких інших експертиз задля можливості встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не заявила, у зв'язку із чим провести експертизу з метою встановлення факту кровного споріднення між ОСОБА_1 та
ОСОБА_4 не представилось можливим, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про те, що судами в сукупності не надано належної оцінки всім доказам у справі, а тільки прийнято як доказ висновок експертизи щодо походження дитини, при цьому не враховано пояснення свідків, є необґрунтованими.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться в пунктах 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною чоловік може будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-медичної, біологічної, генетичної експертиз.
Доводи касаційної скарги про те, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду, оскільки вона підписана не ним, а сторонньою особою, що підтверджується висновком експерта Київського експертно-дослідницького центру від 26 листопада 2018 року, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав наміру подавати позов, суд не приймає до уваги. На день проведення експертизи, в результаті якої складено висновок № 14725 від 26 листопада 2018 року експерт ОСОБА_7 не була атестована та не мала кваліфікації судового експерта, так як відповідне свідоцтво експерта було анульовано 01 листопада 2016 року. Вказані обставини підтверджуються безпосередньо самим висновком в тексті якого відсутнє посилання на дату на номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_7, ким видано та строк дії, а також Карткою атестованого судового експерта ОСОБА_7, яка сформована за результатами пошуку в реєстрі атестованих судових експертів
(а. с. 195-197, т. 1).
З огляду на зазначене, висновок № 14725 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, складений 26 листопада 2018 року
ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» не може бути прийнятий в якості належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 не підписував позовну заяву.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович