ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/69426.04.10
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»
до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»
про стягнення 5 699,53 грн. в порядку регресу
За участю представників сторін:
від позивача: Лигін В.В. -представник за довіреністю № 226 від 28.05.2009 року;
від відповідача: Рогожа К.М. -представник за довіреністю № 2563 від 29.12.2009 року.
встановив :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»про стягнення 5 699 грн. в порядку регресу.
Позовні вимоги мотивовані наступним, 19.08.2005 року між ВАТ «Страхова компанія «НОВА»та Блакіта Ю.О. було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №878, за яким ВАТ «СК «НОВА»було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Пежо», державний номер АА 2007 МІ.
25 березня 2009 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Пежо», д/н АА 2007 МІ, під керуванням Блакіта С.М. та транспортним засобом «Ниссан», д/н ВА 4311 АЕ, під керуванням Олійник М.О. автомобілям було завдано механічних ушкоджень.
Відповідно до довідки ВДАЇ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Печерського районного суду міста Києва від 15.04.2009 року № 3-680-1/09 дорожньо-транспортна пригода сталася в наслідок порушення водієм Олійник Марини Олексіївни п. 13.1 Правил дорожнього руху.
22.04.2009 року до ВАТ «СК «НОВА» звернулась застрахована особа Блакіта Ю.О. з заявою щодо виплати страхового відшкодування в зв'язку з ДТП.
Відповідно до Наряду -замовлення № 9400 від 25.03.2009 року на підставі Страхового акту № 1842 від 27.05.2009 року ВАТ «СК «НОВА»здійснено виплати страхового відшкодування на користь СТО ТОВ «Ілта», відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування, в розмірі 5 699,53, що підтверджується платіжним дорученням № 4300 від 28.05.2009 року.
В уточнення позовних вимог, позивач вказав, оскільки відповідно до полісу ВВ/2949164 від 18.04.2008 року, цивільна відповідальність Олійник М.О. була застрахована ЗАТ «СК «АХА Україна», а тому відповідач має відшкодувати заподіяну шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2009 року порушено провадження у справі № 33/694, розгляд справи призначено на 22.12.2009 року о 11:25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2009 року строк розгляду справи продовжено, розгляд справи відкладено до 09.02.2010 року на 10:50 год. у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.
09.02.2010 року представником відповідача через загальний відділ діловодства було надано відзив на позову заяву, в якій останній просив відмовити в задоволенні позову.
В судовому засідання 09.02.2010 року оголошено перерву до 09.03.2010 року на 14:55 для надання доказів по справі.
05.03.2010 року представником відповідача через загальний відділ діловодства суду було надано додаткові заперечення на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 року розгляд справи відкладено на 26.04.2010 р. на 11:05 год. в зв'язку з неявкою представників сторін.
В судовому засіданні 26.04.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
19.09.2005 року між ВАТ «СК «НОВА»та Блакіта Ю.О. було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу марки PEUGEOT 407 ST, 2005 р.в., реєстр № АА 2007МІ, номер кузова VF36D6FZM21339804.
25.03.2009 року о 11:00 год., в м. Києві на вул. Струтинського, ЕО № 182 Олійник М.О. керуючи автомобілем «Нісан Мікра», д.н. АА0455СМ, залежно від швидкості руху та дорожньої обстановки, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого трапилось зіткнення з автомобілем «Пежо», державний номер АА2007МІ, під керуванням водія Блакіта С.М., чим заподіяно шкоду обом автомобілям.
Відповідно до довідки ДАІ Печерського РВВС м. Києва та постанови Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2009 року у справі № 3-680-1/09 Олійник М.О. визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності, призначивши стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
22.04.2009 року Блакіта Ю.О. звернулась до ВАТ «СК «НОВА»з заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила сплати страхове відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО «ІЛТА».
Згідно заяви Блакіти Ю.О., наряду-заказу № 9400 ВАТ «СК «НОВА»було перерахована на рахунок ТОВ «ІЛТА»суму страхового відшкодування в розмірі 5 699,53 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Цивільно-правова відповідальність власника «Ніссан Мікра», державний номер АА0455СМ Олійник М.О. була застрахована відповідачем відповідно до Полісу № ВВ/2919164 від 18.04.2008 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, строком на 12 місяців до 17.04.2009 року.
Згідно з п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до абз.2 ч.1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Преамбулою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»передбачено, що цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до частини 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом з тим, позивачем всупереч зазначених норм не надано суду звіту про оцінку майна, яким визначена реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги не визнаються судом обґрунтованими, і тому не підлягають задоволенню.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.34, ст.ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення 04.06.2010 року.