65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"06" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3021/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф" від 05.10.2021 р. за вх. № 4-76/21 про забезпечення до подання позовної заяви
Особа, яка може отримати статус учасника справи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ"
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної зави (зареєстрована 05.10.2021 р. за вх. № 4-76/21), в якій просить суд постановити ухвалу про заборону усім суб'єктам державної реєстрації, усім нотаріусам, усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:
- вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ";
- вчиняти реєстраційні дії, пов'язані з припиненням Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ", що не пов'язано з банкрутством Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ".
Заявник зазначає, що 11.08.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" укладено договір оренди № 11/08, відповідно до п.1.1 якого останньому передано в строкове платне користування (оренду) приміщення загальною площею 293,5 кв.м., яке розташоване на першому поверсі торгово-офісної будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 33-А. Сторонами погоджено, що строк оренди встановлюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди та до 31.08.2021 р.
14.08.2020 р. між сторонам підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди.
28.08.2021 р. заявник звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" з листом № 28/08/2021-1 "Повідомлення про припинення дії договору оренди від 11.08.2020 р. № 11/08», відповідно до якого повідомляє про припинення дії договору 31.08.2021 р. та пропонує повернути об'єкт оренди в порядку передбаченому договору за актом приймання-передачі (повернення з оренди) об'єкту.
Станом на 31.08.2021 р. об'єкт оренди заявнику не повернуто, акт приймання-передачі об'єкту оренди між сторонами не підписано, Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" використовувалось майно протягом вересня 2021 р. Враховуючи вищевикладене, та у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" строків внесення орендної плати, плати за розміщення реклами на лайт-боксах за останнім нараховується заборгованості у розмірі 663 451,53 грн.
Заявником з'ясовано, що єдиним учасником та одночасно директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" є Рибалка Ярослав Анатолійович, яким створено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙ ПІ ЕС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 44341591), з таким самим видом діяльності, який здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" в орендованому приміщенні - роздрібна торгівля уживаними товарами. Крім того, Рибалка Ярослав Анатолійович є єдиним учасником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА НРК" (код ЄДРПОУ 41510784).
При цьому заявник зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" є відповідачем у декількох судових справах про стягнення заборгованості на загальну суму 295 978,14 грн (справи № 917/1403/21 та № 916/2809/21).
Заявник зазначає, що створення нової юридичної особи з тим самим видом діяльності, паралельне формування заборгованості перед, як найменше трьома контрагентами на загальну суму 959 393,47 грн, незвернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" з приводу розстрочення сплати виниклої перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф" заборгованості, свідчить про відсутність наміру єдиного учасника вивести Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" зі стану дебітора та продовження здійснення підприємницької діяльності без подальшого порушення прав інших осіб, зокрема позивача.
Враховуючи вищевикладене заявник вважає, що існує висока ймовірність як припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" за рішенням учасника, так і зміна складу його учасників або зміна директора товариства.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф" від 05.10.2021р. за вх. № 4-76/21 про забезпечення позову у справі до подання позовної заяви, суд дійшов до наступних висновків.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий або майбутній позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв'язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до положень ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник припускає вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, можливість ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.
Між тим, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.
В той же час, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно ст.17 ЗУ “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Натомість, господарський суд, здійснивши в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також надавши оцінку долученим заявником до матеріалів справи доказам, дійшов висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ" від виконання рішення суду про стягнення заборгованості у разі подання та задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому заявник не надав належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76,77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф" не надано жодних доказів на підтвердження викладених обставин, а є лише припущення, що не є достатньою та обґрунтованою підставою для заборони усім суб'єктам державної реєстрації, усім нотаріусам, усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ"; вчиняти реєстраційні дії, пов'язані з припиненням Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ", що не пов'язано з банкрутством Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОСВІТ ГЛОБАЛ".
Обов'язок доказування наявності підстав, визначених ст.136 ГПК України умовою вжиття судом заходів забезпечення позову, покладається згідно ст.74 ГПК України саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф", котре в даному випадку таких обставин не наводить та не надає будь-яких доказів їх існування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф" про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника і при цьому ним не обґрунтовано та не доведено необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду доказів в підтвердження ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів.
При цьому зроблені заявником висновки не можуть ґрунтуватися на побоюваннях та припущеннях, а лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч.1 ст.79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч.ч.1-3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Як вбачається із поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
За таких обставин та з огляду на те, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на необґрунтованих припущеннях заявника та останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду або вплинути на ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф" у задоволенні заяви про забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю обставин, з якими заявник пов'язує та обґрунтовує необхідність забезпечення майбутнього позову.
Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-Ф" у задоволенні заяви про забезпечення позову від 05.10.2021р. за вх. № 4-76/21 до подання позовної заяви.
Ухвала набрала чинності 06.10.21 р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.
Суддя С.Ф. Гут