79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.09.2021 справа № 914/2200/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Пукач М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Центру оперативного зв'язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс”, м.Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 75 729,85 грн.
Представники сторін:
від позивача: Шило С.М. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: не з'явився
20.07.2021 р. Центр оперативного зв'язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс” про стягнення заборгованості в розмірі 75 729,85 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 26.07.2021 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 15.09.2021.
14.09.2021 р. від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 21336/21 у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, яке призначено на 15.09.2021.
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області суду від 15.09.2021 р. розгляд справи по суті призначено на 29.09.2021 на 12:00 год.
20.09.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання за вх. № 21809/21, в якому позивач просив суд забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 29.09.2021 на 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 20.09.2021 р. клопотання представника Центру оперативного зв'язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій за вх. № 21809/21 від 20.09.2021 р. про проведення судового засідання 29.09.2021 р. у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду судом задоволено. Судом постановлено проведення судового засідання 29.09.2021 р. здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon” (https:/easycon.com.ua/).
29.09.2021 р. представник позивача в судове засідання, яке проводилось в режимі відео конференції, з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив позов задоволити повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2021 р. від представника відповідача у систему «Електронний суд» надійшла заява про вступ його у справу в якості представника відповідача за вх. № 22440/21.
29.09.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 26.07.2021 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
28.09.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 22709/21 у зв'язку з недостатністю часу для відповідача щодо забезпечення обставин, які мають значення для справи. Повідомлено, що представником відповідача подано до суду заяву про вступ у справу як представника, однак доступу до матеріалів справи № 914/2200/21 станом на момент подання відповідного клопотання не надано.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи за вх. № 22709/21 від 28.09.2021, суд зазначає наступне.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).
Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до положень статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 26.07.2021 р. судом постановлено розгляд справи № 914/2200/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Явка сторін у судове засідання з розгляду справи по суті не визнавалась судом обов'язковою. У зв'язку із клопотанням відповідача за вх. № 21336/21 від 14.09.2021 р. про відкладення розгляду справи 15.09.2021 р., розгляд справи у судовому засіданні 15.09.2021 р. відкладено на 29.09.2021 р., про що відповідачу скеровано ухвалу повідомлення від 15.09.2021 р. у даній справі і явка представника в судове засідання 29.09.2021 р. не визнавалась судом обов'язковою. Крім того, згідно заяви представника відповідача за вх. № 22440/21 від 24.09.2021 р., йому надано доступ до електронної справи № 914/2200/21 у підсистемі "Електорнний суд".
У справі, що розглядається Господарським судом Львівської області представником відповідача 14.09.2021 заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання 15.09.2021 (до клопотання доказів на підтвердження наведених у клопотанні підстав для відкладення судового засідання заявником не надано); 28.09.2021 представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з недостатністю часу для відповідача щодо забезпечення обставин, які мають значення для справи (27.09.2021 - закінчення строку розгляду справи по суті відповідно до положень статті 248 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 42 Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
Відповідно до ч. 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Однак, оскільки представник відповідача не вчинив активних дій з метою реалізації процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зважаючи на необґрунтованість заявленого клопотання, враховуючи повторну неявку в судове засідання представника відповідача, якого належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання, закінчення строку розгляду справи по суті, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи за вх. № 22709/21 від 28.09.2021 р.
Суд констатує, що представник відповідача мав можливість в межах строку розгляду справи по суті скористатись процесуальними правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, в тому числі у приміщенні суду, робити з них витяги, копії; подавати докази в межах строку розгляду справи по суті; брати участь у судових засіданнях; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тощо.
Зважаючи на вищевикладене, підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 29.09.2021р., визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено. А тому, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.09.2021 р. за відсутності представника відповідача.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву і участю у судовому засіданні, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2200/21.
В судовому засіданні 29.09.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором № 24 від 21 квітня 2020 року Про закупівлю «Нафта і дистиляти (Дизельне паливо Євро-5) за ДК 021:2015 0913000-9 (надалі-Договір) із додатками до нього, що є його невід'ємною частиною.
Так, Позивач зазначає, що в порушення умов Договору та не зважаючи на те, що Позивач своєчасно здійснив оплату всієї партії Товару, Відповідач не забезпечив відпуск дизельного палива за талонами на автозаправних станціях.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача основний борг у сумі 62 910,00 грн; 3% річних 237,85 грн.; штраф за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачений Пунктом 8.3 Договору у сумі 12 582,00 грн. та судові витрати покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
29.09.2021р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 26.07.2021 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач.
Ухвали у даній справі від 26.07.2021 р. та від 15.09.2021 р. відповідачу скеровувались судом за адресою: 79008, м. Львів, вул. Староєврейська, 7А, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду даної справи. Явка його в судові засідання ухвалами суду у даній справі не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
Між Центром оперативного зв'язку, телекомунікацій систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Позивач у справі, Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС” (далі - Відповідач у справі, Учасник за договором) було укладено Договір № 24 від 21 квітня 2020 року Про закупівлю «Нафта і дистиляти (Дизельне паливо Євро-5) за ДК 021:2015 09130000-9 (надалі-Договір) із додатками до нього, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Учасник зобов'язується у 2020 році поставити ДК 021:2015 код 09130000-9 Дизельне паливо (бланки дозволів (талони)), далі - Товар, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказаний Товар в порядку та на умовах визначених Договором.
Пунктом 2.1.- 2.3. Договору визначено, що Учасник зобов'язаний поставити Замовнику Товар, якість якого відповідає державним стандартам (або технічному регламенту) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів.
Учасник відповідає за належну якість Товару, а також зобов'язаний засвідчити його якість належними підтверджувальними документами (копії документів про відповідність Товару державним стандартам (чи профільному технічному регламенту).
У разі невідповідності Товару умовам цього Договору, Замовник має право відмовитись від прийняття і оплати такого Товару, а якщо Товар уже оплачений Замовником - вимагати повернення сплаченої суми від Учасника.
Ціна Договору, відповідно до п. 3.1. Договору, становить 62 910, 00 грн.
Згідно п. 5.1., 5.2 Договору, Учасник передає уповноваженому представнику Замовника за адресою м. Київ, вул. Олеся Гончара 55а, Товар у вигляді Талонів, що підтверджують право їх власника на отримання на АЗС Учасника фіксованої кількості Товару певного найменування і марки, які позначені на них.
Право власності на Товар переходить до Замовника під час його фактичного отримання на АЗС Учасника.
У разі необхідності заміни (фізичний знос, втрата, т.і.) виданих Талонів Учасник надає у користування Замовнику нові Талони на відпуск Товару без оплати їх вартості у кількості згідно поданих заявок Замовником.
Передача Учасником Товару (Талонів) Замовнику здійснюється на підставі накладної.
Термін дії бланків Талонів є необмежений та не залежить від терміну дії цього Договору. У разі зміни зовнішньої форми Талонів, Замовник (уповноважена особа Замовника) здійснює: обмін Талонів у Учасника на таку саму кількість, того ж номіналу та такого ж асортименту без додаткової оплати Замовником на інші (нової форми) Талони.
Згідно з видатковою накладною № 120/48 від 13.05.2020 р. на суму 31 455,00 грн., видатковою накладною № 151/67 від 05.06.2020 р., Позивачем отримано Товар на 3000 (три тисячі) літрів на загальну суму 62 910,00 грн., у вигляді талонів на дизельне паливо (паливні картки ТОВ «Inter Card».
Позивач здійснив оплату відповідачу в розмірі 62 910,00 грн. згідно умов договору, що підтверджується платіжним дорученням № 206 від 18.05.2020 р. на суму 31 455,00 грн. та платіжним дорученням № 242 від 15.06.2020 р. на суму 31 455,00 грн.
Позивачем був направлений Відповідачу лист (№ 74001-567/74 від 23.12.2020р.), у якому Позивачем повідомлено, що прибувши на АЗС (згідно переліку автозаправних станцій ТОВ “ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС”), водію спеціального автомобіля мобільної оперативної групи ДСНС України, було відмовлено в заправці, оскільки талони оперативної групи були заблоковані та не було надано пояснень з даного питання. Також Позивач у вказаному листі просив надати роз'яснення щодо причин блокування талонів та невідпуску дизельного пального.
Відповідачем 12.02.2021 року на електронну пошту Позивача скеровано лист, яким повідомлено про зміну свого місцезнаходження. Однак документально підтверджених причин не відпуску дизельного пального відповідачем не було надано.
У зв'язку з відмовою у відпуску дизельного пального по бланкам дозволів (талонам), Позивачем, за участі представників Автозаправних станцій, що відмовились від підписання акту складено Акти про відмову відпуску товару (дизельного пального) на автозаправних станціях (АЗС) на підставі бланків дозволів (талонів), смарт карток (паливних карток) ТОВ “INTER CARD”, оскільки вони заблоковані.
22.02.2021р. на адресу Відповідача була направлена Претензія (№ 74 003- 132/74) з вимогою виконати умови Договору в повному обсязі і розблокувати бланки дозволів (талони) на суму 62 910,00 грн. та забезпечити безперебійне отримання Позивачем дизельного пального.
31.05.2021р. на адресу Відповідача були направлені Претензії № 74 001-345/74 від 28.05.2021 р. та № 74 001-348/74 від 28.05.2021 р. щодо виконання умов Договору в повному обсязі та відшкодування вартості бланків дозволів (талонів) на суму 62 910,00 грн., а також відшкодування збитків, завданих Позивачу у зв'язку з постачанням неякісного Товару.
Однак дані претензії 08.06.2021 р. були повернуті на адресу Позивача з відміткою відділення поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 7.2.1. Договору Замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору у повному обсязі або частково у разі неможливості фактичного отримання Товару на будь-якій АЗС Учасника відповідно до Додатку № 2 до Договору.
Позивачем були надіслані листи на головні офіси АЗС (згідно Додатку № 2 до Договору) щодо надання інформації про причини невідпуску дизельного пального.
17.06.2021 року на адресу Позивача надійшов лист за № 74-706 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА”, в якому зазначалось, що з 11.03.2021 року в мережі АЗС ТОВ “ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА” не відбувається відпуск пального за талонами ТОВ “INTER CARD”.
24.06.2021року на адресу Позивача надійшов лист за № 74-730 від Товариства з обмеженою відповідальністю “С КАРД СЕРВІС”, в якому зазначалось, що з вересня 2020 року у зв'язку з незадовільним фінансовим положенням у ТОВ “ІНТЕР КАРД”, ТОВ “С КАРД СЕРВІС” зупинив прийом та обслуговування талонів “ІНТЕР КАРД” і на даний час з ними не співпрацює.
Пунктом 8.1. Договору визначено, що сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п. 8.3. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо якості поставленого Товару Учасник сплачує на користь Замовника штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від ціни даного Договору за кожний такий випадок.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача основний борг у сумі 62 910,00 грн.; 3% річних 237,85 грн.; штраф за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо якості поставленого Товару, передбачений Пунктом 8.3 Договору у сумі 12 582,00 грн. та судові витрати покласти на відповідача.
Позиція суду
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами договору № 24 від 21 квітня 2020 року Про закупівлю «Нафта і дистиляти (Дизельне паливо Євро-5) за ДК 021:2015 09130000-9 із додатками до нього, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У пункті 5.1. Договору сторони передбачили, що Учасник передає уповноваженому представнику Замовника за адресою м. Київ, вул. Олеся Гончара 55а, Товар у вигляді Талонів, що підтверджують право їх власника на отримання на АЗС Учасника фіксованої кількості Товару певного найменування і марки, які позначені на них.
Право власності на Товар переходить до Замовника під час його фактичного отримання на АЗС Учасника.
Позивачем на підтвердження отримання від відповідача талонів (карток, скретч-картки) для заправки автомобілів в АЗС долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 120/48 від 13.05.2020 р. на суму 31 455,00 грн., видаткову накладну № 151/67 від 05.06.2020 р. на суму 31 455,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Також Позивачем на підтвердження отримання від відповідача талонів долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі талонів на пальне від 13.05.2020 р. та акт приймання-передачі талонів на пальне від 05.06.2020 р. Вказані акти приймання-передачі талонів на пальне підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.
Позивачем також долучено до матеріалів справи платіжні доручення про сплату позивачем відповідачу коштів на загальну суму 62 910,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення № 206 від 18.05.2020 р. на суму 31 455,00 грн., платіжне доручення № 242 від 15.06.2020 р. на суму 31 455,00 грн.
Суд відзначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних з актом приймання-передачі паливних карток, не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Картка являє собою емітований Покупцем документ встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право Покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Постачальника.
За умовами укладеного договору № 24 від 21 квітня 2020 року, відповідачем прийнято безумовне зобов'язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином та дизельним паливом.
Водночас таку можливість має бути гарантовано відповідачем шляхом заправляння паливом у мережі АЗС.
Позивачем долучено до матеріалів справи акти про відмову відпуску продукції (дизельного пального) на автозаправній станції (АЗС) на підставі бланків дозвіл (талонів), старт карток (паливних карток) ТОВ «Inter Card», зокрема акт від 01.02.2021 р., 03.02.2021 р.,29.03.2021 р.,06.05.2021 р., 28.05.2021 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 62 910,00 грн.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором № 24 від 21 квітня 2020 року, суду не подав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 62 910,00 грн.
Станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 62 910,00 грн. не погашена, доказів протилежного суду не надано.
Щодо нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 237,85 грн., суд зазначає наступне.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних, встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Позивач просить суд тягнути з Відповідача штраф за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачений Пунктом 8.3 Договору у сумі 12 582,00 грн.
Пунктом 8.1. Договору визначено, що сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п. 8.3. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо якості поставленого Товару Учасник сплачує на користь Замовника штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від ціни даного Договору за кожний такий випадок.
Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок штрафу, встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань 3% річних, штрафу та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.
Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 62 910,00 грн. - основної заборгованості, 237,85 грн. - 3 % річних, 12 582,00 грн. штрафу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1171 від 14.07.2021 р. на суму 2 270,00 грн.
Судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і ним не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч. 3 ст. 222, ст. 252, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс” (79008, м. Львів, вул. Староєврейська, 7А; код ЄДРПОУ №42647162) на користь позивача: Центру оперативного зв'язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55 А; код ЄДРПОУ № 23000385) 62 910,00 грн. - основної заборгованості, 237,85 грн. - 3 % річних, 12 582,00 грн. штрафу та 2 270,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 07.10.2021 р.
Суддя О.З. Долінська