вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2021 р. Справа № 911/1945/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Щорський завод продовольчих товарів", 15200, Чернігівська область, Сновський район, місто Сновськ, вулиця 30 років Перемоги, будинок 31-А
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Поттер", 09812, Київська область, Тетіївський район, село Кашперівка, вулиця Київська, будинок 18 Б
про стягнення 21 217,94 грн за договором поставки № 14/04 від 14.04.2021
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Приватне акціонерне товариство "Щорський завод продовольчих товарів" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Поттер" про стягнення заборгованості за договором поставки № 14/04 від 14.04.2021 у розмірі 21 217,94 грн, з яких 18 418,60 грн заборгованість за товар, 2 762,79 грн штраф та 36,55 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов даного договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов та інших документів до суду не надав.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини п'ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд судом справи № 911/1945/21 ухвала господарського суду від 09.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 09812, Київська область, Тетіївський район, село Кашперівка, вулиця Київська, будинок 18 Б, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Разом з тим ухвала суду від 09.07.2021 була повернута відділенням поштового зв'язку із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання.
Згідно приписів пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверта з відміткою "за закінченням терміну зберігання" свідчить, що судове рішення не вручено з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Київської області.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
В той же час, сторона не була позбавлена можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу приписів статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Київської області.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд підписує рішення без його проголошення у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (частина четверта статті 240 Господарського процесуального кодексу України)
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
14 квітня 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Щорський завод продовольчих товарів" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс Поттер" (Покупець) було укладено договір поставки № 14/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) на умовах, визначених в цьому договорі (пункт 1.1 Договору).
Згідно з пунктом 1.2 Договору, найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі товару.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем за кожною поставленою партією товару, на умовах відтермінування платежу у 35 (тридцять п'ять) робочих днів.
Підпунктом 7.2.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості суми заборгованості перед постачальником.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а відносно грошових зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 10.2 Договору).
На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу товару (пряники, печиво, тістечка) на загальну суму 33 418,60 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ЩЗ-0000202 від 15.04.2021.
На підтвердження поставки позивачем також долучено товарно-транспортну накладну № 26 від 15.04.2021, в якій ПрАТ "Щорський завод продовольчих товарів" зазначено як вантажовідправник, а ТОВ "Алекс Поттер" - як вантажоодержувач.
Позивач зазначає, що за поставлений товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 15 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (24.05.2021 на суму 14 000,00 грн, 29.06.2021 на суму 1 000,00 грн), решту суми у розмірі 18 418,60 грн відповідач не сплатив.
Оскільки відповідач порушив умови Договору і не оплатив отриманий товар в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на свою користь 18 418,60 грн основної заборгованості, 2 762,79 грн штрафу та 36,55 грн 3% річних.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору поставки № 14/04 від 14.04.2021 між сторонами виникли правовідносини пов'язані із поставкою товару.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В матеріалах справи наявна видаткова накладна № ЩЗ-0000202 від 15.04.2021 на суму 33 418,60 грн.
Видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт постачання товарів (товарно - матеріальних цінностей) від постачальника до покупця.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно статті 1 якого, первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію, яка, в свою чергу є дією або подією, що викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Матеріали справи містять генеральну довіреність, якою узгоджено зразки печаток (штампів), а також ПІБ матеріально-відповідальних осіб, зразки їх підписів та інше. Відповідно до вказаної Генеральної довіреності б/н б/д відповідальною особою за виконання умов Договору зі сторони покупця зазначено Герасимчука Г.В. Разом з тим, дана довіреність не містить жодних посилань на Договір поставки № 14/04 від 14.04.2021, у зв'язку з чим суд доходить висновку про недостовірність даного доказу.
Згідно частин першої та третьої статті 581 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи видаткової накладної № ЩЗ-0000202 від 15.04.2021, вона містить всі необхідні реквізити для первинного документа визначені законодавством, є підписною представниками позивача та відповідача і містить відбиток штампу позивача та печатки відповідача, а тому вказана видаткова накладна є належним доказом, що підтверджує факт поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Відповідачем доводи позивача не спростовані, докази сплати заборгованості за отриманий товар матеріали справи не містять.
Відповідач не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним договором поставки та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.
За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором поставки 14/04 від 14.04.2021 у загальному розмірі 18 418,60 грн, розцінює докази позивача належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Окрім цього, згідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну оплату товару у розмірі 2 762,79 грн та 3% річних у розмірі 36,55 грн нарахованих за період з 09.06.2021 по 01.07.2021.
Враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань підтверджений матеріалами справи та відповідачем належними та допустимими засобами доказування не спростований, вимоги про нарахування штрафу згідно пункту 7.2.1 Договору та 3% річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є законними та обґрунтованими.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, що становить розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості та 3% річних, суд зазначає, що він не суперечить чинному законодавству та обставинам справи, відповідачем контрозрахунку заявлених вимог не надано, а тому, за вказаних обставин вимоги про стягнення штрафу у розмірі 2 762,79 грн та 3% річних у розмірі 36,55 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач письмового відзиву на позов, доказів, які б свідчили про відсутність відповідних обов'язків щодо сплати заборгованості, суду не надав, стверджувань позивача не спростував.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Щорський завод продовольчих товарів" в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Поттер" (09812, Київська область, Тетіївський район, село Кашперівка, вулиця Київська, будинок 18 Б, код 40319289) на користь Приватного акціонерного товариства "Щорський завод продовольчих товарів" (15200, Чернігівська область, Сновський район, місто Сновськ, вулиця 30 років Перемоги, будинок 31-А, код 00381143) 21 217 (двадцять одну тисячу двісті сімнадцять) грн 94 коп. заборгованості та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 30.09.2021