Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 вересня 2021 р. Справа№200/8874/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі-відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, Донецька область, код ЄДРПОУ 41325231) щодо припинення щомісячних грошових сум у зв'язку зі смертю годувальника її неповнолітньому сину - ОСОБА_2 , з 01 листопада 2015 року по теперішній час;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, Донецька область, код ЄДРПОУ 41325231) відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми у зв'язку зі смертю годувальника її неповнолітньому сину - ОСОБА_2 , з 01 листопада 2015 року по теперішній час;
- рішення суду в частині стягнення заборгованості за один місяць допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її неповнолітній син - ОСОБА_2 2004 року народження, з 20 серпня2014 року перебував на обліку як отримувач страхових виплат в Маріупольському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З 01 листопада 2015 року відповідач з невідомих їй причин призупинив страхові виплати ОСОБА_2 . Діючи в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 звернулась із заявою про відновлення страхових виплат 09.06.2021, проте їй відмовлено в продовженні страхових виплат сину. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують конституційні права її неповнолітньої дитини, тому звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 21 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, поновлено пропущений строк звернення до суду.
У встановлений судом термін відповідач через відділ документообігу та архівної роботи суду надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що чинними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України врегульовано порядок страхових виплат особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій. Зазначив, що ОСОБА_2 отримував страхові виплати за період з серпня 2014 року по вересень 2015 року. У спірний період позивачка в інтересах ОСОБА_2 не зверталась до відповідача за продовженням страхових виплат з необхідними документами, у зв'язку з чим зазначає відсутність підстав для задоволення позовних вимог, на підставі чого просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Окрім того, відповідач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виповнилося 16 років, а отже з 23.07.2020 його право на страхові виплати не підтверджено.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (арк. справи 3-4). Є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки від 27.07.2017 № 0000279785 (арк. справи 4, зв.б.).
Позивачем надано копію свідоцтва про смерть чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 03.09.2008, серія НОМЕР_3 .
Має сина, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 03.08.2004 серія НОМЕР_4 (арк. справи 7 зв.б.)
Позивачем змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » у зв'язку із укладанням шлюбу відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 10.09.2011 (арк. справи 7).
Позивач в інтересах неповнолітньої дитини звернулась до відділення ВД ФССНВВ та ПЗ у м. Маріуполі із заявою про продовження страхових виплат (арк. справи 19).
Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі від 22.08.2014 за № 0546/20058.1/20058.1/1 ОСОБА_2 продовжено страхові виплати 01.08.2014 по 21.07.2020 включно (арк. справи 20).
Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі № 0546/20058/3 від 02.10.2015 ОСОБА_2 припинено страхові виплати з 01 жовтня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну довідки УСЗН (арк. справи 21).
Згідно пред'явлених відповідачем Відомостей про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення "Реєстр потерпілих", ОСОБА_2 за період з листопада 2015 року по липень 2020 року не нараховані та не виплачені страхові виплати та загальна сума за цей період обліковується у розмірі 351 143,42 грн. (арк. справи 23).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на соціальних захист у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV, (далі за текстом ЗУ № 1105-XIV).
Відповідно до частини 1 статті 19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
За статтею 36 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці». Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 41 вказаного Закону, яка визначає право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;
3) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Згідно з частиною 2 статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника:
1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;
2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;
3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;
4) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;
5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною 4 статті 47 Закону передбачено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі Закон № 1706-VII).
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до статті 7 "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз. 3 п. 2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції").
За приписами п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-постанова № 365) установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".
Відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Як встановлено судом, виплата страхових виплат позивачу припинена відповідачем у зв'язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
Водночас, статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" такої підстави для припинення страхових виплат, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи - не передбачено.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку наявність або відсутність у ОСОБА_2 статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України, дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
Суд також зазначає, що згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одними з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Відтак, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення страхових виплат не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.
Разом із цим, суд зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Даний адміністративний позов стосується інтересів дитини та для її належного матеріального забезпечення.
У спірних правовідносинах відбувається порушення інтересів дитини.
Як вказувалось судом вище, у розумінні норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"непрацездатними особами є діти з 16 до 18 років, які не працюють; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.
Пунктом 5.1. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат встановлено, що для дітей до 23 років, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, довідка навчального закладу (такі довідки надаються в подальшому щосеместру).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З аналізу норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема, частини 2 статті 43, можна зробити висновок, що передумовою для виплат Фондом у разі втрати годувальника є подання заявником (у розглядуваному випадку) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання. Означена стаття Закону не покладає обов'язку на заявника подавати довідки, що особа у віці з 16 по 18 років не працює.
Разом із цим, відповідачем суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 працює. Позивачем також не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 є студентом денної форми навчання.18 років ОСОБА_2 виповниться 22.07.2022.
Отже, виходячи із вищенаведеного та доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 має право на отримання страхових виплати до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в подальшому за умови денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років.
Відповідно до положень статті 9 КАСУ країни розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог позивача та визнати протиправною та скасувати постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі № 0546/20058/3 від 02.10.2015про припинення страхових виплат ОСОБА_2 з 01 жовтня 2015 року.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи те, що норми КАС України та Закону України "Про судовий збір" не передбачають розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, ЄДРПОУ 41325231)про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі № 0546/20058/3 від 02.10.2015про припинення ОСОБА_2 страхових виплат з 01 жовтня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну довідки УСЗН.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, ЄДРПОУ 41325231) щодо припинення страхових виплат неповнолітньому ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю потерпілого з 01 листопада 2015 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (за місцезнаходженням юридичної адреси: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Свободи, будинок 5, код ЄДРПОУ 41325231) поновити нарахування страхових виплату зв'язку зі смертю потерпілого та виплатити заборгованість по страховим виплатам ОСОБА_2 з 01 листопада 2015 року.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 21 вересня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко